Мені так подобається, як мати з Туреччини доводить мені, шо по всьому Києву дощило :)

Всьо ок, витягли, домів пустили

- ви відчуваєте дискомфорт при диханні?
- ні

Через півгодини
- чо ви мене сюди привезли, мені боляче!
- ви ж сказали, що нема дискомфорту при диханні
- так він незалежно від дихання!
- ви не казали
- ви не питали!

Випадково клікнула сьогодні в архівній папці по чату зв'язку рольовиків. Згадала, чого в архіві.
Блювотно російський, на скільки не заїбалась скролити вгору, обговорював волкодава і панова.

За вікном якісь пацани чіжа фальшивлять по п'яній лавочці і сопутсвующій асортимент пісняний.

Київ, бляха. 2024.

Отут є зоряний час для реакцій блювотиння, какашек і клоунів, якщо шо.

Просто дурне споглядання когнітивних викривлень віддаленої #пророботу

Фейсбук підкинув профіль колеги, яку я завжди бачу на відео дзвінках, і завжди рівно від шиї до маківки.

Відкриваю аватарку.
Перша думка: "о, їбать, в неї ноги є!".

Це шось із серії отого дитячого усвідомлення, що всі дорослі колись були дітьми. Тільки тепер це усвідомлення того, що всі балакаючі голови мають тіло нижче шиї, найчастіше - аж по самі ноги.
А наче ж навіть з дому виходжу, людей бачу...

Хто лох-мазохист - той я, і та питає в матері питання, відповіді на які завчасно відомо мене не влаштують.

- мам, а коли тобі про чужих дітей розказують, в тебе нема враження, що вони -- молодці, а в тебе лошара?

Пауза. Довга пауза.

-- ну я ж не буду брехати про тебе, як ірма, що ти на свою зарплату готова на великі покупки чи ремонт. Ну тобто ти досягла багато, але ж не з ігорем мені тебе порівнювати, який на пару років тебе старший, а вже мільйонер?
Пауза.
Ну ти ж мабуть теж можеш мене не в кращу сторону з іншими батьками порівнювати, так?

І щось якось ну.... Це ж не звучить як відповідь матері, яка пишається, так? Руки опускаються часом. А всього треба було завалити пиздак і не питати її.

Тема для родинного скандалу якось була, не цього заїзду.

Бабця вичитала десь фразу, яку я неодноразово просила її не повторювати ні при мені ні взагалі. Аж поки вже на надцяте повторення в мене не згоріло к хуям і я з матюками пояснила, чому цієї хуйні я чути більше не хочу ніколи, і що раз скаже - і це буде останній раз.

Фраза під спойлером. Блять, ну в мене ж розумна патріотична в цілому родина, звідки ця хуйня в головах проскакує

Как твои дела-делишки? Дела у прокурора, у нас - делишки

Місяць вже тримається, мені не каже.

У ваших рідних є якісь такі приказки, за які хочеться пристукнути?

Сиджу, їм. Мене під коліно щось тикає і гладе. Ну, думаю, в хаті з трьома котами і маленькою собакою ж очевидно, шо хтось з тварей, так? Копаю ногою. Бабця ображено взвиває "а чо ти мене торсаєш, я ж просто гладжу, то ж не чужі".

Хм, дійсно, хуя в нас як в покоління блять проблеми із фізичними межами тіла? Ніпонятно.

Від творців "та не закривайся в ванній/туалеті, мо мені шось взяти треба буде".

Дякую своєму батькові, який топив за відмежовування моєї частини кімнати бодай ширмою, коли ми в одній кімнаті і в однокімнатній квартирі жили, і без окрику туди навіть не посувався з моїх якихось дуже босих літ. А кімната в мене з'явилась особиста років в 9-10 і без стуку батько заходив тіко один раз -- коли я в температурі марила, матері не було, а з незакритими дверима протяг був, то він заходив мені з ліками. І він і вчив тому, що таке особистий простір і що таке особисті межі.

Друзі, канал поки на паузі. Даня в реанімації в дуже важкому стані, не до парфумів мені зараз, прошу зрозуміти.
Потрібні дорогі протисудомні ліки яких зараз майже не знайти в Україні. Якщо є бажання допомогти матеріально, буду дуже вдячна:
4149499070778475 Гарькава Олена.