порадьте книжку, щоб мене роз’єбало

раніше до профспілкової діяльності в мене було досить сумнівне ставлення. університетська профспілка була дотична до адміністрації та виконувала бутафорські функції; профспілки, де працювали мої знайомі, пропонували, замість захисту прав, знижки/путьовки/подарунки/корпоративи та інший непотріб. в цілому досвід совєтського союзу спаплюжив сенс та значення профспілок. неоліберальна риторика заперечує потребу профспілок, бо мудрий риночек порішає, а якщо щось не подобається - знайдіть ліпшу роботу, скажуть нам свідки успішного успіху.

але якщо жити на землі, не в вологих мріях атланта, значить відчувати необхідність захисту трудових прав. мені, як працівнику освіти, важливо, щоб профспілка існувала і відстоювала мої права та виборювала кращі умови. до моменту зустрічі з профспілковими працівницями, мені здавалося, що профспілка освітян/ок існує суто формально, але виявляється, що вони можуть двіжувать. наша профспілка багато разів рятувала відсотки зарплатні, які чиновники хотіли скасувати, писали безліч формальних звернень та навіть більше - влаштовували протести! розповіли цікаву історію, як вони зібрали автобуси освітян/ок, виїхали протестувати на кийов, а так як мєнти моніторять діяльність профспілок, то інформація швидко дійшла до центра, там обісрались, тому завчасно скасували положення проти якого збиралися протестувати. окрім того профспілка більше турбується про вчителів, ніж держава, тому частіше влаштовує усілякі конкурси з преміюванням, безкоштовні (або дуже дешеві) туристичні виїзди, навіть власний табір мають. але головне, що контролять всі дії з боку держави щодо нашої діяльності і не дозволяють відняти ті покращення, які вже встигли відвоювати. важливо знати і розуміти, що без профспілки життя педагогічних працівників/ць було би ще гіршим.

профспілки — база, основа, ґрунт, фундамент!

якщо вже торкнувся теми божественної, то варто пригадати ситуацію на уроці в шостому класі. одна з перших тем це поява людини, де ми поверхнево розглядаємо теорії походження людини та трошки більше приділяємо уваги теорії еволюції. з самого початку учень став заперечувати навіщо нам говорити про це, якщо всі знають, що людину створив бог, а всі ми від адами та єви. під час розповіді про мавпоподібних істот, від яких походить людство, він зовсім вийшов з себе і почав майже кричати в мікрофон, звинувачувати мене в брехні, що все це не правда, продовжував кричати щось про адаму і єву. я його намагався заспокоїти, що це тільки теорія і він сам може обирати, що йому здається більш близьким. але він навіть не за себе переживав, бо він то знає, що людина - від бога! він переймався за інших, що інші учні та учениці повірять в цю богохульну теорію. такий собі лицар підліткового хрестового походу. я наполіг на тому, що варто ознайомитися з різними точками зору, щоб бути більш обізнаним і можливо більш впевненим в своїх поглядах. обережно намагався пояснити йому, що треба залишати простір для міркування. він надув щоки, ще трошки посидів на уроці і демонстративно вийшов.

прокинувся сьогодні від пасхальних листівок і почав згадувать коли розійшлися мої шляхи з богом. не сказати, що ми ходили з ним поруч за ручку, але страх перед його авторитетом відчувався постійно. при тому родина ніколи не була близька до православної ортодоксальності, звичайне наслідування традиції з святкуванням декількох найважливіших свят. поїздки на батьківщину моєї матері, болгаро-бесарабське село, завжди асоціювалися з запахом церковного ладана. болгари більш традиційні, ніж українці, тому частіше сподіваються на бога. будь-який прийом їжі в селі починався з подяки за життя, а на застіллі перед трапезою звучала молитва від поважних, за віком, чоловіків. знайомити зі світом духовним мене почала моя българска баба, яка все пояснювала опираючись на біблійні мотиви, від яких ставало моторошно. вона була головною провідницею на гробището (кладовищі) і знала де поховані самі далекі родичі. в її кімнаті досі є куточок з іконами та біблією, де вона молиться перед сном. саме вона навчила мене любити бога, але більше боятися. тому я полюбив бога, тому що боявся.

з часом, бо вже наближалась старість, батько почав частіше згадувать біблійні заповіді і що буде після смерті (божий суд -> рай або пекло). мені завжди було ніяково від таких розмов, бо божих заповідей я не дотримувався, але накопичувати гріхи дуже не хотілось. хоча в дитинстві, коли було важко, доводилось імпровізовано молитися і просити допомоги у бога. вперше моя беззаперечна юнацька віра похитнулась напередодні пасхальних свят, коли я, здавалось риторично, запитав у старшого двоюрідного брата чи вірить він в бога. він категорично відповів: «не знаю». я мовчки проковтнув цю відповідь і щиро не розумів як можна сумніватися в своїй вірі! як можна сумніватися, що він існує! за це варто очікувати покарання, думав я. через декілька років після брат загинув в аварії, а я на його похоронах дивився вгору і питав «чому?», а у відповідь, здавалось, чув «не знаю…». з досвідом виявилося, що бог більше приносить проблем, ніж допомагає. потім стався інтернет, де можна було жартувать і глумитися над чим завгодно. я спробував і зрозумів, що жартувати над забороненим дуже весело. так, деконструкція бога відбувалась через меми. пізніше я почав критично сприймати світ і навіть не помітив як для мене помер бог.

сьогодні до релігії я відношусь більш раціонально: розумію нащо вона потрібна, які умови може створювати. вияснювати чи існує трансцендентна істота на небі чи ні - мені не цікаво. тим більше релігія це не про бога, але про церковні інституції, ієрархію та етику. для держави це взагалі певний інструментарій, особливо під час мілітаристського угару. поки русня освячує балістичні ракети, а зеленський заявляє, що у бога на плечі український шеврон - я згадую цитату альбера камю: «у вас навіть бог мобілізований».

неочевидні мінуси класного керівництва: отримувати бумерські листівки в вайбері на кожне свято

а ви теж завжди хотіли пограти з вчителем в майнкрафт?

насправді, це практична робота в майнкрафті від учнів та учениць шостого класу. треба було побудувати будь-яку історичну пам‘ятку, яку вони запам’ятали з уроків історії. найпопулярнішими виявилися грецькі храми та єгипетські піраміди. мені особисто найбільше сподобався зікурат.

а тепер згадайте свої практичні роботи і заплачте ?