товариші повідомляють, що осіннє море залишило на своєму узбережжі досвід, описаний в журналах.

екологічна платформа — екоанархістська організація, з вагомим активістським та військовим бекграундом, якій є про що розповісти. маю честь, в якості гостя, також бути присутнім на сторінках. подібні журнали виходять раз на десять років, а двісті екземплярів вже чекають на своїх власників!

🌿🏴

я – учитель крінжа

У ВР пропонують вимірювати мовленнєві компетенції у дітей

Законопроєкт щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в школах передбачає розроблення в Україні системи вимірювання мовленнєвих компетенцій дітей – здобувачів освіти.

хрестові походи постмодерна:

замість меча - перцовий балончик, замість константинополя - черкаси, замість deus vult - ганьба

давайте визнаємо, що самі щирі українські патріоти відрізняються від совкових комсомольців лише обгорткою

третій рік педагогічного досвіду зустрічає вигоранням. не впадаю у відчай, сподіваюсь, що буде зігрівати мене взимку. мріяти лібертарною педагогікою в умовах державної школи виявилося завданням з трьома зірочками, які завжди були мені не під силу. мотивація, з якою прийшов працювати до школи, здається, вичерпалася настільки, що залишається тільки ложкою черпати дно. змінювати незмінне - сізіф пишається мною. робота в школі нагадує ту саму крейду і дошку, на якій писати не можна, бо залишаться подряпини.

державна школа - це втомлені, подавлені та позбавлені поваги вчителя, яким доручають викладати уроки щастя. черговий під’йоб від усміхнених піджаків з міністерських кабінетів. треба визнати, що школі, насправді, не потрібні вчителя. школі потрібні діловоди, бухгалтера, менеджери, копірайтери, але не вчителя. вчасно здати марний звіт важливіше, ніж провести цікавий урок. бюрократія жадібно вичавлює життєві ресурси, залишаючи після себе відчуття особистого знецінення. умови нерівності створюють рівність між учителями та учнями — вони рівно один одного зневажають. достатньо єдиного учня на весь клас, без базових навичок поваги, щоб почати сумніватися в собі. в батьках сумніватися не доводиться — розчарований з першого дня. професія педагога так низько впала, що, здається, треба радіти справжньому низовому активізму! раніше це здавалось мені важливим, зараз перетворюється на рутину. звичайна робота заради зарплати - порадила мені директорка саме так ставитися до нашого ремесла. але ми знаємо, що робота робить нас нещасливими.

з днем вчителя.

порадьте книжку, щоб мене роз’єбало

раніше до профспілкової діяльності в мене було досить сумнівне ставлення. університетська профспілка була дотична до адміністрації та виконувала бутафорські функції; профспілки, де працювали мої знайомі, пропонували, замість захисту прав, знижки/путьовки/подарунки/корпоративи та інший непотріб. в цілому досвід совєтського союзу спаплюжив сенс та значення профспілок. неоліберальна риторика заперечує потребу профспілок, бо мудрий риночек порішає, а якщо щось не подобається - знайдіть ліпшу роботу, скажуть нам свідки успішного успіху.

але якщо жити на землі, не в вологих мріях атланта, значить відчувати необхідність захисту трудових прав. мені, як працівнику освіти, важливо, щоб профспілка існувала і відстоювала мої права та виборювала кращі умови. до моменту зустрічі з профспілковими працівницями, мені здавалося, що профспілка освітян/ок існує суто формально, але виявляється, що вони можуть двіжувать. наша профспілка багато разів рятувала відсотки зарплатні, які чиновники хотіли скасувати, писали безліч формальних звернень та навіть більше - влаштовували протести! розповіли цікаву історію, як вони зібрали автобуси освітян/ок, виїхали протестувати на кийов, а так як мєнти моніторять діяльність профспілок, то інформація швидко дійшла до центра, там обісрались, тому завчасно скасували положення проти якого збиралися протестувати. окрім того профспілка більше турбується про вчителів, ніж держава, тому частіше влаштовує усілякі конкурси з преміюванням, безкоштовні (або дуже дешеві) туристичні виїзди, навіть власний табір мають. але головне, що контролять всі дії з боку держави щодо нашої діяльності і не дозволяють відняти ті покращення, які вже встигли відвоювати. важливо знати і розуміти, що без профспілки життя педагогічних працівників/ць було би ще гіршим.

профспілки — база, основа, ґрунт, фундамент!

якщо вже торкнувся теми божественної, то варто пригадати ситуацію на уроці в шостому класі. одна з перших тем це поява людини, де ми поверхнево розглядаємо теорії походження людини та трошки більше приділяємо уваги теорії еволюції. з самого початку учень став заперечувати навіщо нам говорити про це, якщо всі знають, що людину створив бог, а всі ми від адами та єви. під час розповіді про мавпоподібних істот, від яких походить людство, він зовсім вийшов з себе і почав майже кричати в мікрофон, звинувачувати мене в брехні, що все це не правда, продовжував кричати щось про адаму і єву. я його намагався заспокоїти, що це тільки теорія і він сам може обирати, що йому здається більш близьким. але він навіть не за себе переживав, бо він то знає, що людина - від бога! він переймався за інших, що інші учні та учениці повірять в цю богохульну теорію. такий собі лицар підліткового хрестового походу. я наполіг на тому, що варто ознайомитися з різними точками зору, щоб бути більш обізнаним і можливо більш впевненим в своїх поглядах. обережно намагався пояснити йому, що треба залишати простір для міркування. він надув щоки, ще трошки посидів на уроці і демонстративно вийшов.