"Там, де є щось прекрасне, скажіть собі, що я теж там"

З передсмертного листа Сімони Вейль батькам

Еміль Чоран — румунський, а за сумісництвом, французький філософ. Можливо, варто сказати у стилі довідника, що він писав книги румунською та французькою мовами, але більш правдивіше звучатиме, що писав він книги сльозами, розпачем, песимізмом у миті безсоння та серед думок смерті. Писав про життя в Бозі і смерть, про самоту і страждання, про ніч, темноту, як стан душі.

Не знаємо, як ви, але «Сльози і святі» — це саме та книга, яку придбали наші книгарки, щоб у вільний час між роботою обговорювати щастя, яке за Чораном «полягає в тому, що ми відкрили пекло в нас самих». Або ж ми часто пліткуємо про свої «порожнечі душі, у яких влаштовується Бог».

Так, це саме та книга, якщо ви шукаєте вихід із буденної реальності. Це та книга, що відведе вашу душу трохи вбік, щоб та глянула збоку, як проживає своє життя. Читати варто саме у той момент, коли ви зневірені. Або коли вам просто цікаво дізнатись, як можна плакати без сліз…

У книзі зібрані ніби нотатки, думки філософа, кожну з яких можна обдумувати годинами.

Шукайте книгу у «Закапелку» та у книгарні «Жовтень». І не сумуйте! Читайте Чорана.

«Без Бога все ніч, а з ним і світло стає непотрібне» — Еміль Чоран.