І ще раз наголошуємо на тому, що все залежить від нас з вами – громадян України

Дякуємо всім за увагу!

ЯКОЮ ПОВИННА БУТИ НОВА УКРАЇНА ТА ЯКІ ПРІОРИТЕТИ ПОВИННО МАТИ НАШЕ СУСПІЛЬСТВО
Насправді це мало, сформувати активне громадянське суспільство і привести до влади нову політичну еліту, для того, щоб це принесло якісь позитивні результати українське суспільство повинно не просто контролювати ці процеси, але й мати приблизний орієнтир на те, що саме варто робити в першу чергу, чи на що саме першочергово звернути увагу. Також в ідеалі воно повинно спостерігати за діями нових обранців, а точніше за напрямками їх роботи, зокрема на те, що потрібно було б робити в першу чергу і тут можна виділити декілька основних таких напрямків на які потрібно було б звернути увагу, такі як :
◽Політичний напрямок;
◽Протидія черезмірній бюрократизації;
◽Економічний напрямок;
◽ Відповідальність "негласному правилу" міжнародної політики;
◽ Сприяння прозорості політичних процесів та розвитку народовладдя;

Саме на це першочергово повинно зветрати увагу наше суспільство. І для цього, знову-таки, варто наголосити на політичному просвітництві, адже без розуміння сутності всіх вищезгаданих процесів, проконтролювати відповідність їхніх дій буде просто нереально. Про все це ми поговоримо більш детально далі, а поки просто поверхнево розглянемо всі базові напрямки
1. Політичний напрямок напевно можна вважати найбільш значущим, мова йде конкретно про закріплення нової політичної еліти, в першу чергу недопускання старих представників попередньої політичної еліти чи окремих нових лиць з ними пов'язаних. На жаль, існують ризики, що в новостворені партії можуть потрапити представники старої політичної еліти чи хтось з нею пов'язаний. Тому нашому суспільству доведеться активно стежити за політичною біографією нових лиць, щоб вони не виявились "старими".
2. Чи будуть вони зменшувати кількість бюрократичних процесів, скорочуючи кількість різних процедур та дозволів, що забрало б можливість у багатьох відповідальних за них осіб зловживати своїм службовим становищем. Чи продовжуватимуть вони подальшу підтримку діджиталізації.
3. Спостерігати за тим який напрямок економного розвитку вони оберуть, яку стратегію по ньому представлять: яким чином вони планують розв'язати напевно найбільшу проблему нашої держави в плані економіки – відтік мізків, тобто масова еміграція спеціалістів; а також їх ставлення та підтримка малого та середнього бізнесу, залучення міжнародних інвесторів та соціального забезпечення.
4. Про негласне правило міжнародної політики ми вже говорили колись, мова йде про те наскільки раціонально ця нова політична еліта готова сприймати можливість України для її власної конкурентоспроможності. На жаль, й досі наша країна продовжує покладатися на якісь країни, яких хибно вважає друзями, ну а результати цього ми з вами бачимо сьогодні. Від того наскільки добре нова політична еліта розумітиме цей принцип – настільки ж ефективним буде захист інтересів України на міжнародному рівні.
5. І заключне (головне) – це сприяння прозорості політичних процесів та розвитку народовладдя. Можливість всіх громадян долучитися до політичних процесів та брати активну участь в політичному житті країни є чи не найбільшою ціллю нашого народу протягом багатьох десятиліть. Знову ж таки ми тут стикаємося з черезмірною бюрократизацією, що створює складні процеси та "плутанину", що унеможливлює доступ професійних кадрів до керівних посад. Значне спрощення цих процедур та можливі нововведення, що дозволили б куди ширший доступ та можливості для простих громадян (про це ми поговоримо окремо, адже там є багато нюансів, та й в принципі кожен вищезгаданий пункт варто розглядати розгорнуто, адже робити це в одній статті досить проблематично, в плані обсягу).

В підсумку можна зазначити, що ретельне спостереження та контроль над цими процесами з боку самого суспільства як на загальнодержавному рівні, так і на рівні місцевих громад став би остаточним завершення цієї своєрідної "реформації" нашої країни. Активна підтримка з боку громадянського значно допомогла новоствореній політичній еліті та цій позитивній трансформації нашої держави.

Пам'ятайте, що недбалість з боку суспільства щодо політики має надзвичайно плачевні наслідки. Народ повинен нести відповідальність за свої дії.

Дякуємо вам всім за увагу!

(Наступна стаття буде на тему: Якою повинна бути нова Україна і які пріоритети має мати наше суспільство).

Недавно українське суспільство дійсно розкололося, звісно це не правильно судити по соцмережах, однак справді можна помітити певну полярність серед нашого народу: особливо це стає помітно на темі війни та політики. І недавно все це почало загострюватися, зокрема це можна побачити в соцмережах. І тепер просто неможливо мовчати, оскільки недавно все це перейшло будь які межі. Так ми наткнулися на відео в тіктоці, від каналу з назвою "Видатні українці". Подібного контенту, як на скрінах, дуже багато, і це стосується не лише цього каналу, але й безлічі інших акаунтів, що публікують подібне. Ми розуміємо, що це створили як рофл, щоб посміятися з якихось жіночок більш старшого віку ( як правило, хоча трапляються й чоловіки), які не викупають того хто зображений на фото і просто вірять написаному, пишучи в коментарях слова співчуття рідним і тп.
І це окрема історія, але більше непокоїть те, що люди які це розуміють сміються над темою війни. Там є напис, по типу сказав : "Слава Україні!", за що був знищений на місці – і це типу дотепно ? А знаєте до чого це відсилає, чи точніше було б сказати, пам'ятаєте ? Це посилається на Олександра Мацієвського – військового ЗСУ, якого росіяни взяли в полон і якого розстріляли за вигук "Слава Україні!".
І приписувати подібне в якійсь гумористичній публікації хоч хтось вважає нормальним ? І це стосується не лише цього, але й багато іншого. Різна група дегенератів, іншим словам їх не назвеш, ніби дійсно як якась п'ята колона, займається тим що висміює наших захисників. Ми добре розуміємо яка ситуація в країні і звідки в подібного ноги ростуть, але ж просто : не подобається їм влада, президент, депутати – будь ласка; але ж якого біса вони чмирять звичайних військових?
Якщо зараз є такі люди, що зараз читають цей текст і продовжують сміятися над цим всім – що такого дотепного в тому, що зараз війна? Що смішного в тому, що ваші співвітчизники змушені сидіти в окопах, під обстрілами, без нормальних умов для існування?
Пам'ятаєте, що зараз війна і те, що можуть дозволяти собі українці під час війни – не дозволила б собі жодна інша країна. І що ви п'єте каву зранку, а не бігаєте як щурі в пошуках підножного корму, як люди бігали підчас Другої Світової, війни в Сирії, чи деяких Африканських країнах у нульові чи в інших країнах, бо люди були змушені виживати, бо в них війна в країні – це можливо тільки завдяки нашим захисникам, що не дозволяють росіянам дійти туду де ви живете і зрівняти там все з землею. І підтримувати такий кінчений "гумор" як той канал – це нітрохи не смішно.
Тому ми закликаємо всіх вас – не підтримуйте цей маразм, що висміює тему війни та військових.
І ще на що варто звернути увагу – реакція лідерів думок. Ми дуже сподівалися на те, що цю тему висміювання війни піднімуть якісь громадські діячі чи хоча б якісь блогери, але вони й досі мовчать, і не дивно, адже як і було сказано ще з початку: українське суспільство дуже поляризоване і сказавши якусь непопулярну думку – вони ризикують гарантовано втратити половину своєї аудиторії. Але не менше з тим, те що вони обрали сидіти і мовчати на рахунок цього – матиме дуже страшні наслідки для нашого суспільства, і це ми бачимо вже зараз, адже вони своїм мовчанням розкололи наше суспільство остаточно.
Якщо хтось з них ще побачить цей текст, то закликаємо вас: "Годі толерувати думку цих дегенератів!". Вони завжди були і є зараз в суспільстві, і прогибатися під них не варто – з ними треба боротися, а не вести себе як безхребетні тряпки, ніби у вас своєї думки немає.
А зараз ми бачимо в що вилилося мовчання не тільки з боку лідерів думок, але й простих громадян: в те, що зараз якась група дегенератів розколює наше суспільство, і що найстрашніше – так зневажливо цькує військових
І це вже край – це була остання крапля

Більше це нагадує практично період до ПН, коли бойові дії велися в зоні АТО.
І дуже велике прохання до вас : не піддавайтеся, знову ж таки, суб'єктивній думці людей що продукують подібні шкідливі наративи – від паніки легше не стане, а ситуацію слід оцінювати раціонально. А якщо ви знову почуєте слова про те, що все стає тільки гірше – зловіть себе на думці, що підчас війни українці ходять по їжу в магазини, а не на полювання чи десь не намагаються добути елементарні речі для існування, щоб вижити, як зазвичай і буває підчас війни – а ходять в магазини, театри, кіно ресторани і тд, тому не так уже все і погано як дехто каже

▫️ Помилки влади – не слід також нехтувати й фактором прийняття непопулярних рішень, зокрема кадрових. Підтримка президента та його команди в перші місяці ПН була напевно найбільшою за всю історію незалежності, всі ми пам'ятаємо Арестовича, з його 2-3 тижнями і те, як подібні кадри виконували заспокоєння народу, і слід визнати, що це зіграло потім з українцями злий жарт і народ на хвилі цієї абсолютної довіри не помітив самої сутності ворога, той же ж самий єдиний марафон, що переконував нас в ущербності росіян, що в результаті викликало реакцію у громадянського суспільства, що перестало через це перейматися та щось робити для фронту, відповідно дійсно погіршивши ситуацію.
Тут представникам влади варто було б швидко проаналізувати все та вибрати іншу тактику, однак сталося як сталося. Зараз же Україна набагато раціональніше оцінює ворога, тому ситуація відносно стабілізувалася, але сам осад з цієї всієї історії досі залишився і сприйняття того ніби все погано і тільки погіршується також;
▫️ Вплив фактору позиційної війни – зараз фронт практично не рухається і нагадує більше позиційну війну на виснаження. І впливом фактору позиційної війни є те, що за умов коли фронт практично не рухається: захоплення хоча б одного маленького населеного пункту якоюсь з сторін – стає грандіозною перемогою, а втрата якогось умовного села чи частини поля – поразкою. Саме в таких умовах зараз і перебуває Україна, коли всі погляди прикуті до карт бойових дій на новин про просування росіян і звісно, що втрата якихось населених пунктів – це погано та викликає неабиякий резонанс в суспільстві, але переоцінка ворога несе не менше шкоди ніж його недооцінення: слід згадати, що спочатку росіяни вели бої буквально за обласні центри, потім змогли захоплювати такі міста як Бахмут та Авдіївка, а зараз радіють якомусь зайнятому селу, яке змогли захопити шляхом довготривалих штурмів – ціною сотень російських солдатів. І звісно ж дуже сильно розкручують ці захоплені території по своїх пропагандистських ЗМІ. І багато в чому те відчуття, що ми втрачаємо території і чим далі тим все гірше – пов'язано саме з тим, що в умовах позиційної війни втрата навіть самих малих населених пунктів сприймається як велика поразка. Однак це не привід впадати у відчай і наводити паніку ніби від якогось села залежить чи паде Україна чи ні. Ворога треба сприймати раціонально ( а про це буде окрема стаття, як росія поступово здає свої позиції у світі);
▫️ Фактор політичної необізнаність – багато в чому ситуація в суспільстві нагнітається саме через незнання українцями законів України, вони легко стають жертвою популістських наративів , що продукуються зацікавленими в цьому особами, або політично неграмотними громадянами. Вони буквально десь послухали байки диванного експерта в Тіктоці, про те що президент у нас "прострочений", що Америка насправді все це почала, що от всі гніди і краще взагалі звалити за кордон і тд. Ось наші громадяни наслухаються цих наративів і починають нести це в маси, думаючи що це правда. І саме тому й складається враження, що все стає гірше. Чого варта лише подія коли Україна призупинила тимчасово виконання деяких пунктів з Європейської Конвенції про права людини, хоча це відбувалося ще і в 2022 і ніхто не звертав увагу та й особливо нічого не змінилося і після тієї історії, але ж яка хвиля в інформаційному просторі піднялася : і почали розганяти що прав більше в українців немає, і що зрада зрадна таке робити, і що конституції на стопі , і що це законам суперечить (хоча ні) і багато багато іншого шуму з нічого. А тепер уявіть настільки сильно впливає інформаційне поле і політична необізнаність наших громадян на суспільні настрої в нашій країні.

Враховуючи все вище сказане, не дивно, що в Україні складається в суспільства враження, що ситуація постійно гіршає – насправді це наслідок багатьох факторів та втоми від війни. Зараз же ситуація значно краща ніж була раніше, звісно є проблеми зі світлом, відбуваються ракетні обстріли і тд, але навіть в цьому плані ситуація набагато легше ніж була з ними в попередні роки.

ЗАГАЛЬНЕ НЕГЛАСНЕ ПРАВИЛО МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ

Не дивлячись на три десятиліття незалежності Україна й досі припускається значних помилок в плані міжнародної політики, які несуть непоправну шкоду нашій державі на політичній арені.
НЕГЛАСНЕ ПРАВИЛО МІЖНАРОДНОЇ ПОЛІТИКИ є чи не одним з найголовніших елементів Політичного Прагматизму, вивчивши який Україна здатна буде розв'язати якщо не всі свої проблеми на міжнародній арені, то принаймні більшість з них.
То що ж це за правило ?
Не дивлячись на складне формування воно є доволі простим.
Можна було б його описати приблизно так : "У держави не має "братніх народів", "дружніх держав" та "друзів" в міжнародній політиці – є лише тимчасові союзники або партнери."
На перший погляд все доволі просто, й можна було б сказати, що навіщо навіть на цьому наголошувати, адже й так все зрозуміло. Однак, на практиці все абсолютно інакше, і це ми можемо побачити по нинішньому стані України. Й досі наша держава продовжує покладатися на інші країни, називаючи їх ледь не братами.
Хибність цього ми можемо побачити й на ситуації з блокадою кордону між нашою державою та Польщею, яку , ми нагадуємо, після початку повномасштабного наступу росії наша держава та суспільство ледь не називала найкращим другом та братнім народом.
Дуже важливо не забувати той факт, що в першу чергу навіть саме звичайне партнерство чи союз між державами є в першу чергу зумовленими інтересами та власною вигодою інших держав , а не України. А коли ця потреба зникає, ми добре бачимо чим це все закінчується на прикладі з тою ж самою Польщею.

Україна вже повинна винести для себе урок, що в першу чергу держава може покладатися лише на власні сили, щоб не стати жертвою інших країн на політичній арені. І в першу чергу їй слід переслідувати власні інтереси.
Звісно ж ми не хочемо сказати, що Україна в колі ворогів і тп.
Держави не завжди знаходяться в так званому "Колі ворогів" , однак впевнено можна сказати, що завжди будь-яка держава точно не знаходиться в колі друзів.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ
ПЕРЕЛІК ОБМЕЖЕНЬ
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, з 24 лютого 2022 року тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, а саме:
статтею 30 ("Кожному гарантується недоторканність житла");
статтею 31 ("Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції");
статтею 32 ("Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України");
статтею 33 ("Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом");
статтею 34 ("Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань");
статтею 38 ("Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування");
статтею 39 ("Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування");
статтею 41 ("Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності");
статтею 42 ("Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом");
статтею 43 ("Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується");
статтею 44 ("Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів");
статтею 53 ("Кожен має право на освіту").

Нашій державі як мінімум ще з початку повномасштабного наступу варто було б провести інформаційне ознайомлення з поняттям воєнного стану та тим що він з себе представляє і які обмеження несе.
За більше ніж три десятиліття незалежності, можна було б виправити ці похибки в Основному Законі України.
Також хочемо зазначити, що без деяких обмежень можна було б обійтися, до прикладу втручання в особисте та сімейне життя.

В заключення можна сказати одне, правовий режим воєнного стану є юридично закріплений, а ці певні обмеження дійсно відповідають нормам Конституції України.
Тому велике прохання до вас, замість того, щоб просто слухати якихось політично необізнаних блогерів, що не знаючи законів зараз сіють невдоволення і паніку серед таких же необізнаних громадян. Самі сядьте та розберіться в цій ситуації. Перегляньте Конституцію, а краще за все Закон України «Про правовий режим воєнного стану», там вся необхідна для вас інформація.
Якщо у вас виникли якісь питання, то не соромтеся написати їх в коментарі, відповімо всім без виключення

Відступ України від Конвенції із прав людини, що він означає та причина про яку ніхто не говорить

Велике прохання дочитати до кінця. Ця інформація не просто актуальна, але й надзвичайно важлива для кожного з вас, адже стосується ваших прав та свобод.

Напевно ви вже всі читали новини, чи хоча б чули від своїх знайомих інформацію про те, що Україна тимчасово відступає від Конвенції із прав людини. Відразу ж в соцмережах піднялася буря невдоволення з цього приводу; через це зараз пересічному громадянину може бути дуже складно зрозуміти, що взагалі відбувається.
Тому сьогодні ми вирішили роз'яснити цю ситуацію і просимо вас бути свідомими та сприймати інформацію раціонально.
Спочатку слід звернутися до Основного Закону нашої держави – Конституції. Досі в нашому суспільстві ходить дивна думка, щодо війни, а саме: " Ось в нас воєнний стан, а «стан війни» не оголошений, а одже війни офіційно нема".
Якщо ви не знаєте, як виникли подібні думки та чим відрізняється стан війни від воєнного стану.
Але спершу слід розповісти про те, що конкретно наше суспільство чомусь розуміє під "станом війни" : і під станом війни чомусь люди розуміють офіційне оголошення війни та початок періоду воєнного часу, перехід економіки на "військові рейки", передача влади військовим та багато інших тез, додуманих самим суспільством.
Точно не відомо звідки такі думки виникли в нашого народу та з чого вони витекли, однак і на це питання ми здається знайшли відповідь.
Тепер слід звернутися до нашої Конституції, щоб зрозуміти що таке воєнний стан та стан війни.
В Україні воєнний стан визначається як особливий правовий режим, що вводиться у разі виникнення загрози нападу. Запровадження воєнного стану пропонується РНБО, погоджується Президентом, і затверджується рішенням Верховної Ради України.
Щодо стану війни – то в Конституції та українському законодавстві такого поняття з його визначенням не існує. Дійсно стан війни згадується в конституції, але він є ототожненим з воєнним станом (тобто, це одне й те саме). Зокрема на це вказує й той факт, що більшість положень, які наше суспільство приписує СТАНУ ВІЙНИ, належать саме до ВОЄННОГО СТАНУ.
Так згідно до ст. 64, розділу ІІ Конституції України. : "Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень."
Дійсно , обмеження були ще з запровадження воєнного стану, ще в лютому 2022. Їх перелік буде нижче ⬇️

Однак зараз нас більше цікавить те, що саме розгорілося в соцмережах. Нині люди постять буквально сотні повідомлень та коментарів з невдоволенням рішень про обмеження прав українських громадян, а дехто навіть пише, що це взагалі суперечить конституції. Однак щойно ми з вами вияснили, що якраз Конституцією України такі дії передбачені, так само як і законом "Про правовий режим Воєнного стану". Більше того, про ці обмеження ми знаємо ще з моменту його введення. До прикладу про запровадження комендантської години, чи проведення мітингів та зібрань (а також ін.)
Єдине питання полягає в тому, а через що саме піднялась така інформаційна хвиля, якщо не може йти й мова про неправомірність таких дій ?
І знову-таки все зводиться до політичної необізнаності нашого суспільства. Просто дивує те , як люди спочатку не читають закони, а потім стверджують про їх неправомірність навіть не відкриваючи Конституцію.

Однак слід також згадати не лише незнання законів громадянами. В першу чергу слід згадати, що такої ситуації можна було б уникнути якби в Конституції України були виправлені юридичні помилки: якби замість "стану війни" був вказаний воєнний стан що мається на увазі і як повинно бути , то можна було б уникнути такої проблеми, як та , що дехто досі думає що "стан війни" і воєнний стан це якісь окремі поняття та явища , а не одне й те саме , а через цю неточність в Конституції зараз й досі є люди , що вважають , що в Україні війна не має офіційного статусу( неоголошена).