Свого часу після загибелі Кузьми я відчув це справою честі, зробити матеріал (міні-фільм, великий репортаж, не знаю, як краще це назвати) "Спогади про Кузьму", де зібрав частину спогадів чернігівців, які з ним дружили, ну і свої також. Кому цікаво, от посилання https://www.youtube.com/watch?v=J7a6G9tNWgg&t=23s

Ні, я не забув. Сьогодні річниця загибелі Кузьми. 10 років! Я не забув, але свого часу вже все сказав. Ось, відео, яке я зробив тоді у 2015-му. Додам єдине: колись Саша Чемеров сказав, щось на кшталт, для того, щоб в цій країні тебе почали по справжньому поважати, треба померти...
Нажаль так і є... і про військових також

Як я вперше зустрів Макса Барських, Дантеса та Олійника. Зірковий двіж приїхав до інтернату на Чернігівській Подусівці. Макс тоді був відомий хіба що тим, що «різав вени» заради Лободи. Вже потім ми пересікались, коли з ним почав працювати хореограф Сергій Гуман (знову ж таки, if you know, you know)). З Олійником мали гарну розмову для showbiz.ua у 2016-му. Він тоді здався мені досить нормальним чуваком. Зацініть, хто була однією з ведучих «Телевізора». Цю дівчину ви частенько можете зараз побачити в журналі «BOOM»

Робив такі нарізочки у програмі «Телевізор» свого часу, так би мовити, для підтримки динаміки та відчуття «двіжняка». Темношкірі хлопці в кадрі – це гурт Onyx (Слем! тат-тарам - тат -тарам, лет зе бойз бі бойз, як то кажуть). А ще там згодом є Christina Aguilera. Хоспаді, тупо інше життя… не віриться.

Повертаємось до архівів. У 2009-му Чернігів приймав на березі Десни «На якорі» білоруський фестиваль «Be Free». У нас, бо там вже тоді бацька забороняв такі двіжухи. Було дуже багато гарних, вільнодумаючих білорусів, були їхні рок-гурти. Лунала білоруська мова і майорили білоруські прапори здорової людини. Цікаво, де всі ці молоді люди зараз? Роз’їхалися до Польщі або Литви? Тихо сидять вдома? Чи просто сидять?... Дивіться, як Міхалок морозиться від прямих відповідей про свободу і фестиваль. Згодом він дуже зміниться.

Для гарного, наскільки це можливо, настрою перед понеділком, для вас невеличке mood video (шукав відеоряд Європи по роботі і паралельно склепав). Брюсель, 2013 рік. Перше знайомство. Пам’ятаю, їдемо, заїжджаємо до тунелю, а за ним одразу Брюсель у всій красі. Центральна площа тоді дуже вразила, а от той пісяючий хлопчик розчарував. Шукали довго, воно десь стоїть собі на розі вуличок, мале таке. Цікаво, його ще вдягають у вишиванку на 24 серпня?