На моєму книжковому каналі багато реклами, і мені щодня присилають описи книжок, щоб на їхній основі я могла написати пост.

Бувають хороші описи, але щоразу дивуюся, скільки відверто поганих анотацій створюють книжкові копірайтери разом з маркетологами (

Ось наприклад анотація детектива. Гора штампів, криві звороти, нічого не ясно, якісь "складні обставини", якийсь "жахливий жарт", про що це, чому це має зацікавити?

Притому, що на Гудрідс у оригінальної книжки доволі цікава, інтригуюча та зрозуміла анотація, після якої хочеться прочитати.

Аж шкода, що наші видавництва так підходять до текстів, які мали би продавати (

Так, я вже переконалася, що мені треба писати пости про лекції відразу, інакше я забуду чи відкладу. Тому залишаю тут свої нотатки з сьогоднішньої лекції з неймовірно крутою Ярославою Стріхою про переклад великої прози. До речі, ці поради я б застосовувала…

Так, я вже переконалася, що мені треба писати пости про лекції відразу, інакше я забуду чи відкладу. Тому залишаю тут свої нотатки з сьогоднішньої лекції з неймовірно крутою Ярославою Стріхою про переклад великої прози.

До речі, ці поради я б застосовувала не лише на книжки на мільйон знаків та сторінок, а взагалі до будь-якого перекладу.

🟣Перед тим, як погодитися на великий переклад, подивіться гарно на свій банківський рахунок і прикиньте, чи вистачає у вас грошей на жеття та всякі інші приколи, адже платять зазвичай після закінчення перекладу, а ті умовні 6+ місяців теж треба за щось жити. Подивіться, чи вистачить у вас в разі чого на новий ноут чи нові зуби (хоча б кілька), щоб потім не було катастрофи.

🟣Візьміть кілька пробних сторінок і порахуйте свою приблизну швидкість перекладу. При погодженні дедлайну обовʼязково врахуйте, що життя — штука непередбачувана, і накиньте собі трохи часу за можливості.

🟣Мене дуже сподобалася порада про те, що не варто вилазити за свої робочі години. Пані Ярослава казала, що у неї на день орієнтовно 4 безпосередні робочі години перекладу (в ідеальних умовах), і в мене виходить приблизно так само. Якщо ви впоралися з необхідною кількістю сторінок/знаків на день, не намагайтеся обманути свій мозок і пропихнути ще кілька сторінок. Давайте собі час на відпочинок та відновлення (знову ж, це стосується того часу, коли дедлайн не покусує вас самі знаєте за що).

🟣Даруйте собі відчуття досягнення. Кілька прикладів з лекції та чату:

⭐️за кожні 5 сторінок — кава, перекур, пів серії серіалу (окрема шана пані Ярославі, бо вона тут згадала Arcane)
⭐️за певну кількість перекладених розділів можна купувати собі книжкову бажанку
⭐️ винагороджувати себе за певний відрізок роботи (тиждень/два тижні/місяць)
⭐️одна пані навіть писала має на холодильнику дошку, де відмічає перекладені розділи та прогрес
⭐️я маю серйозний намір винагороджувати себе за вичитку, бо для мене це пекло 😱

Словом, придумайте собі якусь гейміфікацію процесу, щоб було веселіше.

🟣Майте план на те, коли щось піде не так.
Якщо ви почнете запізнюватися з перекладом, спробуйте наперед подбати про побут. Не забивайте на харчування, закупіться зайвий раз у «Галі балуваній» чи готуйте їжу наперед, попросіть партнера/партнерку взяти якийсь побут на себе.

І наостанок класна цитата: уникайте спринтерських методів до марафонської роботи. Я з цим абсолютно погоджуюсь, бо на власному досвіді пересвідчуюся, що відпочинок і рівномірний плин роботи дуже важливий.
Якось обовʼязково напишу про те, що на гіркому досвіді дізнавалася сама 🤭
#omc_translation

Ну, зате чесно 😀

Недавно ще раз переконалася, як добре працює, коли створюєш собі відповідні обставини, замість вмикання сили волі.

Зараз поясню. У мене давно є запит на те, щоб сповільнитися, але як це завжди буває, життя несеться, і одним бажанням це зробити важко. Завжди знаходяться справи, переписки, задачі, і однією усвідомленістю та силою волі темп життя не сповільниш.

Так от, я тричі на тиждень ходжу в зал - по понеділках, середах і п'ятницях. З тренеркою, тобто це не "коли прийдеш", а чітко визначений час. Півтора року ходила на 9:00, щоб максимально ефективно використовувати час.

Врешті це виглядало так: тричі на тиждень я зранку швидко збираю дитину в садок (веде її чоловік, але я маю вдягнути, зібрати й нагодувати), потім маю пів години, щоб сходити в душ, зібратися самій, взяти форму, купити дорогою води і встигнути в зал. Це завжди був мікро-стрес - бо якщо дитина довго не випихується з дому, я починаю нервувати. Ну і загалом це був експрес-ранок в стилі "встигнути все".

Ну а інші два будніх дні я відправляла її в садок, відразу ж сідала за ноут, і все неслося.

Нещодавно я перенесла ці тренування на 10:00. Наче незначна подія, але ось що це змінило. Тепер тричі на тиждень я спокійно, без нервів, збираю дитину, а потім лишаюся сама і маю годину часу до залу. Працювати немає сенсу, бо скоро виходити, а отже я маю внутрішній дозвіл на те, щоб це був час "чисто для себе". Я втикаю в телефон, або читаю книжку, дууууже повільно п'ю каву і займаюся нічим. Сьогодні зрозуміла, що ось же воно - те саме сповільнення, яке мені давно було потрібно.

Я прямо фізично відчула, як покращився психологічний стан від того, що я прибрала ці ранкові мікро-стреси і дала собі дозвіл на цю годину розслабленого втикання.

Але магія в тому, що якби не цей люфт, нічого б не вийшло. Якби я не ходила в ці дні в зал, робота вже неслася б, і просто так цю годину я б собі не дала.

І да, чи можу я сказати, що оця зайва година на день, яку я раніше хотіла використати по-максимуму, сильно вплинула на мою робочу продуктивність і встигання? Та взагалі ні, я її не відчула.

Про все це є книжка - "Не примушуй себе. Альтернатива силі волі" Бенджаміна Гарді. Тобто не сказати, що я цього раніше не знала. Але коли бачиш на практиці, як це працює, щоразу вражає.

хочу подивитися на нативку за 15К, як виглядав цей текст.

Вітаннячка усім! Хочу поділитися, як відбувалося у мене: звикла робити все на ноуті, бо і інструменти краще видно, і редактори завантажені, але з оціми блекаутами вимушена була опанувати багато чого на смартфоні. Знаю, що люди прямо усе роблять на телефонах. Дуже економить енергію, але, як на мене, просто некомфортно.
Як у вас?

Думки вголос. Пару років тому, думаючи про те, чим займатися далі, я розглядала варіант створення бізнесу. Але зупиняла передусім бюрократія - оці всі договори, рахунки, мені здавалося, що це дуже страшно.

Днями раптом піймала себе на думці, що знаходжуся в точці, у якій у мене як у підприємиці є договори з більшістю українських видавництв (вони замовляють рекламу на моєму другому, книжковому каналі), я чи не щодня виставляю комусь рахунки й створюю акти. І мені норм. Не сказати, що це приємно, скоріше нудно, але взагалі не боляче і не страшно.

До чого цей пост? Інколи здається, що щось складно, не про мене, нереально і ніколи такого не буде. А потім починаєш це робити, а воно й вполовину не таке складне, як здавалося. Можливо, цей пост когось мотивує спробувати щось таке, що вас лякає ?