…
природа забере своє
і моїми кістками теж колись гратимуть миші
та поки я тут, поки дні мої ще тривають
ми з тобою тупо й безглуздо сидимо у тиші

поки я ще ходжу по землі
і ноги мої молодо вільно ступають
ми з тобою й надалі чомусь не призначаємо спільні дати
не маємо спільних планів

ало, я все ще снідаю зранку і замовляю ранкову каву
ти все ще живеш на сусідній від мене станції
і все ще нічого не скажеш
і все ще тримаєш дистанцію

з цього у мене не вийде вірш 100%, але фразочка вийшла прикольна

такий вірш, щоб життя малиною не здавалося ?
як бачите, я своєї згубної звички ще не позбулась)

пані та панове, якщо йдете до мене сьогодні , то от вам інструкція як не загубитись)

якщо уже повертатись, то у якості ведучої вечора)
заходьте))
раджу мати вільний вечір в четвер ?

…
ти заповнюєш собою повітря
яким я так регулярно дихаю
ти і є тим проблеском світла
про який я так сильно мрію

як без льоду не буде осені
як без ранку немає роси
вічно зелені закохані
прокладаймо свої шляхи

(19.05.2024, lavanda)

і до речі, до своєї всесвітньої (ні) відомості, хочу трошки змінити псевдонім з lawenda на lavanda.
звісно залишаю за собою авторство за всіма опублікованими будь-куди віршами зі старим псевдонімом

дякую за увагу,
будемо на звʼязочку ?

привіт, сьогодні вам легкий і ненавʼязливий вірш