👀 Згадала ще. Людина, близька до мілтеху, радила мені читати канал Сергія Флеша

https://t.me/serhii_flash

У нього доволі вузький контент, повʼязаний із РЕБ, FPV дронами, роботою ППО і звʼязком (логічно).

Його канал не створить комплексне пояснення, що на фронті. Але свій вузький фокус він відпрацьовує добре. Тому якщо пролистати частину контенту про плати і мікросхеми, є різні інсайди про звʼязок на фронті та тренди в FPV, дронах, тощо.

Людина справді на фронті працює. Я також як мінімум один раз бачила його деанон на відео, тому це не просто якийсь черговий кишеньковий анонімний тг-канал.

🌡 На українську економіку війна впливає напряму, і мене часто питають економісти: що споживати, аби розуміти ситуацію?

Навіть при тому, що з нашого боку теж є пропаганда, мені здається, медіа справляються із висвітленням. Звісно, в деталях війна завжди не така як в медіа – страшніше, гірше. Але щоб зрозуміти погляд зверху, цього може бути достатньо.

Сьогодні в розсилці Текстів побачила два їхні шикарні аналізи, як просуваються росіяни на фронті та яка динаміка захоплення територій окупантами. Вони проаналізували також втрати в техніці – наші та росіян.

1️⃣ Ось текст про втрати територій та просування росіян – з картами. Насправді, найбільше дивує те, що для стримування росіян ми платимо дуже високу ціну. Чи всюди вони просунулись далеко? Ні. Але скільки ресурсу у нас витрачається, коли для росіян людські життя – ніщо...

2️⃣ Говорячи про життя, це видно в порівнянні втрат з російського боку vs територій, які вони захопили. Для них витрачати 10 тисяч щотижня – норма. Наче вже і звикла жити три роки з цієї думкою, але досі шокована, що можна просто отак взяти і вбивати ресурс. І при цьому суспільству норм, як і було норм з часів російської імперії та СРСР. Тому ні в які сценарії протестів, громадянських воєн в росії я не вірила, не вірю і не повірю.

Ще я стараюся стежити за інтерв'ю Тараса Чмута. Раніше Повернись Живим взагалі щотижня випускав Фронтову поплаву – безцінний був подкаст зрозуміти, що на фронті. Зараз вони перестали випускати його системно, і більше в подкасті приділяють увагу проєктам фонду. Я і так знаю, що там все добре, тому перестала слухати, краще замість цього просто донатити))

🎙 Минулого тижня дивилася його інтерв'ю Deutsche Welle. Хороші інсайди про справжнє значення північнокорейців на війні, про нехватку системних рішень на фронті, що нам знову не вистачає снарядів, зброї і людей і як можна змінити ситуацію. А ще я нарешті зрозуміла, в чому полягає проєкт Повернись Живим і Нової пошти - там дуже серйозне комплексне рішення ледь на для більшості лінії фронту і масштаб вражає.

👔 Ну, ще я отримую багато інсайдів від нашої редакції Kyiv Post, бо я б впевнено сказала: у нас найкращі військові оглядачі. У нас є декілька провідних авторів в цьому напрямку:

Стефан Коршак пише про сухопутні просування;
Стів Браун раніше мав досвід роботи з НАТО в Україні, а зараз пише про різні теми у нас;
Крістофер Сюарт це наш кладязь теми авіації, бо він реально раніше був американським пілотом, а зараз пише в нас і про авіацію, і нещодавно писав про вибори в США, і має хороші менеджерські здібності в редакції. Тому він пише трохи рідше.

📝 Ще можна читати Тома Купера і Юрій Бутусова, але бути обережним. Купера критикують, але я там толком не розумію за що. Бутусов має антизеленські настрої, але все-таки хвалить коли потрібно і висвітлює фронт з 2014. Я ще почитую Миколу Бєлєскова з Повернись Живим – але він дає короткі ремарки про фронт з більш філософського боку і деталей про переміщення у його постах не знайдеш. Але теж корисно скласти картинку на його інсайдах.

Що відбувається з економікою у світі та на Заході?

Перші відповіді на ці питання дасть curtain raiser speech директорки-розпорядниці Міжнародного валютного фонду Кристаліни Геогрієвої, яку вона виголосила на початку IMF Annual Meetings.
Виписала основні тези, бо є про що подумати. Графіки із посту вгорі ⬆️

👣 Велика хвиля інфляції відступає – і це сталося без великого стрибка безробіття і початку рецесії. Ринки праці в США і ЄС "охолоджуються одночасно", за словами Геогрієвої.

Але після падіння інфляції, високі ціни ще залишаться з нами якийсь час і людям від цього не легше.
Особливо цікаво в цьому контексті мені було дивитися на третій графік, який називається "Біль, який нанесла інфляція, в тому числі на бідних". І серед країн, де ріст цін зафіксовано на 50% чи більше, є також Україна. Звісно, ми не в "червоній зоні", але впевнено оранжеві.

Хоча я, якщо чесно, не зовсім розумію як вони дійшли до "цифри болі" у 50%. Якщо хтось може пояснити, буду рада послухати в коментах.

Основний висновок знову класичний: інфляція вдаряє по найбідніших, в той час як просунутим економікам окей. Правда, про це не згадають автори західних видань, які постійно пишуть про скиглення через великі плати по іпотеці і оренді в багатих країнах...

☄️ Загальний економічний ріст достатньо високий, аби відбити кризу, але недостатньо високий для досягнення цілей типу побороти бідність, створити більше робочих місць чи подолати високий рівень державного боргу. Загальний державний борг взагалі вище за доковідний рівень. (Графік 4)

🪖 Високий рівень обслуговування боргу і реакція на нещодавню кризу вимагає розставляти пріорітети, інколи відрізаючи видатки на розвиток освіти чи боротьбу із глобальним потеплінням. Але на цьому список не закінчується, бо треба подбати про безпеку – світові військові витрати зростають. (Графік 5).

🎩 МВФ не був би МВФом, якби також не був занепокоєний зростанням обмежень торгівлі через протекціонізм. (Графік 6) Фрагментація, яка почалася із 2019, за словами Геогрієвої, тільки посилилася.

Я б сказала - ой, а чого це раптом? 🤭 - але я залишу цей абзац без коментарів ☺️.

🏦 Урядам потрібно зменшити борги і вибудувати буфери для наступного економічного шоку, який станеться рано чи пізно.

👯 Населення старіє - нехай прибудуть демографічні стратегії по світу! (Графік 7) Якісь країни переповнені старіючим населенням, десь забагато молоді (і таке буває 😁).

Геогрієва сама зізнається, що міграція може допомогти локальним ринкам праці лише частково. Перш за все, потрібно дбати про працевлаштування жінок та створювати умови для перенавчання навичок.

💼 Капітал має не просто сидіти в цінних паперах, а створювати додаткову цінність для економіки. Нагляд регуляторів має про це подбати.

🥷 Світ і раніше був фрагментарним, а його глобальна безпека перебувала під загрозою. Але зараз є відмінність: ринки раніше не були настільки залежні від інших точок світу.

Повний текст промови англійською тут: https://www.imf.org/en/News/Articles/2024/10/17/sp101724-annual-meetings-2024-curtain-raiser

🛎️ Відбиваю перегляди - текст про підвищення податків не викликав ажіотажної реакції у моєму пості на фб 🤪

Тут ще і можна опублікувати для тих, хто його не читав.

Англійською: https://www.kyivpost.com/post/37011

Українською: https://www.kyivpost.com/uk/post/37016

🪞 На цей раз я не могла сліпо повестися на аргументи бізнесу «все піде в тінь».
Мені здається, колективний приклад прозорого комплаєнсу, а не «от держава зробить харашо тоді побачим» - ключ до виходу із нашого замкненого кола і успішної економіки. Але, можливо, я суджу тільки по собі.

🩺 Чи держава неефективна? Є що запитати. Але точно не в частині витрат бюджету - реформи дійсно заберуть більше часу, ніж це дасть грошовий ефект.

💰 Але наші витрати ростуть дуже швидко, вимоги до фінансового життя країни теж. І це ще не кінець, я думаю. Тому підвищення було неминучим і це казав до цього той же Юрій Городніченко, наприклад. Якщо подумати, інші імена економістів теж згадаються.

Той же Городніченко, до речі, багато казав про неефективність нинішньої робочої сили, тож є куди вдосконалюватись.

🧰 Тому я вичікувала, поки срач по податкам трохи пройде, уточнила позиції різних сторін, знайшла свої коментарі і вийшла з текстом минулого тижня. У Київ Пості я можу собі це дозволити - писати все після вибуху інформаційного приводу вчора часто немає сенсу для західного читача.

З українським працюємо інакше: спочатку все передаємо оперативно, потім терміновий експлейнер на вчора, через якийсь час можна написати другий. От вам і перетин теорій комунікації та журналістики 🤪

🇯🇵 Навздогін до питання падіння японської єни дам два посилання, що там сталося.

Перед цим перший дисклеймер: нам це по барабану 🙂 Це просто чергові «ааааа що відбувається» новини з американського фондового ринку, які на нас не впливають.

Ну, може хіба на вартість наших майбутніх запозичень перед Японією і то я можу серйозно помилятися.

💴Загалом просто прикольний прецедент, який показує наскільки ж інфраструктура фондового ринку в США велика і мало хто з країн до неї дотягує. Естонії про таке і не мріяти, наприклад (так, у них є біржа). А Токіо чи Торонто може.

1) Перекладена новина Ройтерса на The Page пояснює, як американські інвестори брали запозичення дешевше у Японії та інвестовували їх в активи із дорожчими ставками. Це зветься carry trade. Чесно, поки не прочитала, не знала про його існування.

Я фінансова журналістка, але все ще не настільки фінансова 😄

2) Перемотайте подкаст BBC із підсумками дня, де вони говорять про єну.

🏯Це наслідок політики Японії, яка підняла облікову ставку минулого тижня - аж до 0.25% (десь таке ще є???).

🍱І вони намагаються укріпити вартість єни по відношенню до долара, бо вона дешевшає уже давно. Ставка виросла, єна укріпилась, каже Бібісі.

🍜На європейських біржах цей стрибок взагалі пройшов майже невідчутно.

Тому такі справи.

🥢Нарешті хоч мініпідбірку вам зробила - все як раніше було у постах 🙂

😳 Шокована істерією щодо законопроєкту про угоду зі слідством.

Базовий інститут цивілізованих країн, база досудового розслідування, зображувалось у купі фільмів.

Але люди розвели масовий психоз про «відкуп». Що?

🖋️ Для фоловерів каналу я хочу залишити щось, що пояснить цей кейс спокійно і професійно.

Тому залишаю тут колонку Євгена Крапивіна, експерта Центру політико-правових реформ.

🔖 Тут він пояснює, як діє угода зі слідством, як вона допоможе зменшити людиногодини на етапі слідства і суду. Тому це насправді теж частково про економіку 😌.

🖇️ У колонці також є конкретніші зауваження до законопроєкту 11340. Бо він не ідеальний, але потрібний. Є ряд речей, які потрібно виправити до другого читання.

Євгена давно фоловлю, він активний учасник групи JustTalk, яка обʼєднує першокласних фахівців кримінальної юстиції. Так, тої самої, яка має нам забезпечити верховенство права.

Колись давно дуже багато писала на цю тему і цікавилась нею, але в антикор вирішила не піти. Сильно багато субʼєктивізму - і на жаль, цей випадок чергове тому підтвердження

Я полюбила фінансову розсилку TDLR. Її фінансує компанія Wealthsimple і сама розсилка орієнтована на Канаду.

Втім, вони дуже класно подають контент. Жартують між абзацами виписаних статей, у них багато графіків, вони несерйозно описують ринкові тенденції. Дійсно, наче поруч з тобою сидить друг з сидром і все це розповідає - все, як люблять професійні редактори.

Ще вони вміло піднімають хороші теми.

Наприклад, зараз вони роблять ряд статей з порадами для трьох типів людей: молодшого покоління до 30, middle careers і я так розумію далі буде для старшої категорії. Тут дуже багато здорового глузду, тому хочу залишити короткі уривки із написаного в себе на каналі.

Можна подумати, що не все з цього підходить для нашого ринку. Так, але тут мова про принципи. У нас немає ETF фондів, але в нас є REIT фонд Інжур. Так, в нас гірше захищається право інвестора. Але іншого ринку в нас поки немає, на жаль. Need to work with what you have.

Перший випуск - поради для людей in their twenties: A Simple(ish) Five-Point Money Plan for Young(ish) Canadians

(Повна версія випуску за посиланням)

[1] Focus on your future earning power. Use your 20s to invest in your career by going to school, say, or learning a variety of skills. That way, you can maximize your future earning power when you reach your peak money-making years.

[2] Take some (smart) career risks. One of the beauties of being young is that you can take some big swings — by switching jobs, say, or launching a company, or relocating to a city with more career opportunities. And if the whole thing is a flop, you’ve got time to recover.

[3] Pay off your debts and build a financial base. Next, kill your high-interest debt — that is, any debt with a 7% interest rate or higher. ... the nature of compounding interest means your debt has a lot of time to get bigger. Once your debt is paid off and your mind is at ease, build an emergency fund.

[4] Then save! In an organized way! Start socking away money habitually, because it gets really, really hard to catch up the longer you wait. ... A good rule of thumb is to have your savings — that is, everything you have invested, not just what’s in your bank account — equal your annual salary by the time you reach 30.

[5] Invest in somewhat risky stuff. History suggests you’d be wise to put a lot of your savings into the stock market to help it grow. ... Thanks to the power of compounding returns, if you invest $50,000 in a stock index fund at age 25, that money will grow to $351,000 by the time you’re 65 (assuming a normal-ish 7% annual return and 2% inflation). Cash in the bank will only grow to $74,400 (assuming a 3% return and 2% inflation) over that same time. That is, to state the obvious, a huge difference.

(Останній абзац показує, що фондові ринки штормить як і всіх і це не така сильна панацея для звичайного інвестора-фізособи з заощадженнями. Тому можете знімати рожеві окуляри щодо модного інвестування на Заході, хто ще їх не зняв. Інструментів більше? Так. Але і проблеми виникають...Панацея в усіх кейсах та сама: диверсифікація)

A stock-heavy portfolio will likely suffer some rough years: the Dow Jones has fallen 20% about every five years. But your portfolio will almost certainly recover if it’s diversified. There are lots of ways to do this — there are, for instance, thousands of exchange-traded funds (ETFs), which track everything from the entire global stock market to high-growth companies to the semiconductor industry. Whichever you choose, many financial advisors suggest investors in their 20s hold a portfolio composed of 80-90% equities (i.e., ETFs and stocks) and the rest bonds and maybe a smidge of gold. But that’s not a hard-and-fast rule; your allocation should depend on your risk tolerance.

Раз закрився Книжковий Арсенал, випишу свій список україномовних книг про економіку.

? І не знаю, що сказати. Бо книги є. Про теоретичну економіку, щось загальне – на пальцях однієї руки. Окремий підрозділ виділю про поведінкову економіку, є про особисті фінанси. Про бізнес пишуть багато, але там інші аспекти і це не часто про те саме))

Дисклеймер: У переліку ще не всі встигла прочитати.

? Що у списку?

1️⃣ Ха-Юн Чанґ – "Економіка: інструкція з використання"

Непогано для старту про загальне. Мені особливо сподобалося, як там описані постійні сварки різних економічних шкіл та вічне переконання неолібералів, що вони єдині і неповторні в цьому світі ?

2️⃣. Абхіджит Банерджі та Естер Дюфло – "Економіка бідності" та "Дієва економіка для важких часів"

Другу добиваю уже півроку і в мене друга спроба її закінчити. Авторам респект, бо зривають шаблони. Проте вона важко читається. Як дочитаю, напишу пост – я, як мінімум, обіцяла "Нашому формату" і мені соромно ?

"Економіку бідності" уже ніде не знайдеш, бо розкупили. Але у видавництві думають про додрук.

3️⃣. Віктор Пинзеник "Популярна економіка"
Поки не можу нічого про неї сказати, бо щойно купила. Із того, що я бачила – дає надію, бо пояснює українську економіку ПІСЛЯ вторгнення. Прочитаю обов'язково і відпишу теж по ній пост.

4️⃣. Найл Кіштайні – "Коротка історія з економіки"
Купила чисто через те, що у списку людей, які її рекомендують – професор Yale Роберт Шиллер. Але поки моя протеже Катерина Kateryna Mykhailova її швидко прочитала за два тижні лікарняного, я поверталася до читання Банерджі і тепер мені якось незручно. Катя її прочитала, а я ще досі ні ?

5️⃣. Андрій Яніцький – "Приватна історія"

Я була б не я, якби не включила книгу в список. Вона не про економіку загально, а про історію найбільшого банку країни. Хоча дає багато контексту, в яких умовах банки в Україні розвивалися загалом. І попри те, що вийшла у 2018, я досі бачила її в Readeat.

6️⃣. Ніл Ферґюсон – "Еволюція грошей. Фінансова історія світу"

Не читала, але хочу для своєї профдеформації. Про Ферґюсона ходить репутація хорошого наратора, перевіримо ?

7️⃣. Бодо Шефер – "Шлях до фінансової свободи"

Вікіпедія досі не дає чіткої відповіді, чим займається Бодо Шефер і який бізнес він веде. Проте ця книга має дуже багато здорового глузду про ведення особистих фінансів. Тому це той випадок, коли "інфобізнесмену" можна трохи повірити (якщо я все-таки не помилилась у визначенні його діяльності?).

Для мене ця книга знакова – вона привела мене у фінансову журналістику, бо перші мої статті про особисті фінанси базувалися на цій книзі.

Для галочки, список також варто доповнити книгами, які стали базою в поведінковій економіці:

Деніел Канеман "Мислення швидке і повільне"
Річард Талер "Поведінкова економіка"
Ден Аріелі – там в принципі можна брати все, що переклало "Видавництво старого лева"

Можливо, варто доповнити список серією "Нашого формату" про японське економічне диво та азійських тигрів або книгою "Лабораторії" про Китай. Проте я не знаю, яка їхня якість. Хтось читав?

Раптом я щось пропустила, доповнюйте

Фішка цього списку в тому, що я хочу поговорити за україномовні книги про економіку. Англійською я прекрасно вмію читати і писати сама – мене турбує заповненість цієї ніші для українського читача.

А фото з цьогорічного Книжкового Арсеналу мої. На цей раз було адекватне планування стендів по видавництвам і юрби людей. Наче я повернулася в Арсенал 2021 року, а не повоєнний…

У моїй статтях я із самого початку намагалася донести, що Національна стратегія доходів не дорівнює конкретні рішення Міністерства фінансів. Так, у тому документі мало б бути про візію міністерства. Але я більше сприймала це як "галочку" для МВФ, вибачте.

Зараз Сергій Марченко сказав напряму, що стратегія і реальність це два різні виміри.

Інтерв'ю загалом зняло деякі питання і прояснило бачення міністерства краще, ніж стратегія. Хто ще не читав, раджу це робити за лінком на Економічній правді.

Позиція Мінфіну по БЕБ спершу викликає внутрішню безпомічність – "як же, ми 30 років ходимо по колу неефективності державних органів, коли ж це нарешті закінчиться". Але потім розумію, що Марченко правий.

Я б хотіла, аби в нас нарешті запрацювало верховенство права, але поки воно виражається лише в меншості судової системи, яка справді адекватна. Прокурори, які документують воєнні злочини, адекватні – серед white-collar crimes я ніколи такого не чула, на жаль. Бізнес-омбудсмен розповідає, як часто кримінальній юстиції потрібно розповідати базову економіку.

Конкурси на БЕБ були провалені з самого початку ще й через політичну корупцію – проблеми із конкурсом описував у своєму розслідуванні Сергій Андрушко із СХЕМ.

І спілкуючись з фаховими юристами, які вийшли із системи, я бачу, що вони самі не можуть зрозуміти, як виправити ці механізми. Колись я можу написати про це цілий окремий манускрипт, базуючись на моїх спостереженнях. Бо проблема не тільки в системі держави. Проводити нові конкурси теж час. Антикорупційна риторика останнім часом не сприяє мотивації також.

Проте ясно, що такими темпами реформ нові надходження до бюджету вони нам не принесуть.

Не хочеться, аби в майбутньому знову були якісь пресинги на бізнес такими темпами. Але цифри, які дав Марченко, дуже конкретні. Бажання партнерів допомагати коштами починає бути менш завзятим, виробництво зброї в Європі обмеженіше, ніж в Росії. Воювати треба довго – зрозуміти, як має витримувати економіка на конкретиці, треба вже зараз.

Мені багато хто прожужжав вуха про Демографічну стратегію, яку нарешті опублікувало Міністерство соціальної політики.

Стратегії в держсекторі мають в Україні погану славу: погано виписані, загальні слова, якісь там KPI, план дій розмазаний або нереалістичний.

Я не побачила нічого з цього тут. Документ банально приємно читати – я вичитала його за півгодини лише, я не хочу чіплятися за канцелярити. Тут дуже багато конкретики по цифрам, проблемам і викликам у нашій демографічній кризі.

Якщо вам треба в одному місці знайти всі дані та описані проблеми із населенням зараз – я тут все знайшла. План дій, що робити, також мене задовольняє. Стратегія не має заходити в деталі – але цілі зрозумілі, списки задач окей. Усе це може використовувати будь-хто, бо задачі тут можна нарізати на всіх: виконавча влада, центральна влада, місцева влада, територіальні громади, неурядові організації та міжнародні партнери.

Працюєш тут? Бери оцей список задач. Розвиваєш цю сферу? Дивися, можна зробити ось це.

Єдине – я таки побоююся, що ця Стратегія може не сприйнятися владою серйозно, особливо якщо ми говоримо про Офіс президента. Я не кажу за нардепів – у нас вічні проблеми менше в законах, більше в execution і культурі (особливо розповсюдженні культури страху в держапараті).

Проте експерти свою роботу зробили, і це видно. Принаймні, якщо у вас є хтось, хто не розуміється на економіці, але хоче зрозуміти, що робити з демографічною кризою – це буде хороша "абетка".