Paths of Glory, 1957, dir. Stanley Kubrick

The Ypres Salient at Night, 1918
Paul Nash

творчий доробок Пола Неша дуже добре вписався у простір обох світових війн та простір між ними. може це мої додумки, але у певних місцях прямо видно де йде осмислення та «перетравлення» побаченого, а де сюрреалізм (подекуди кубізм) допомагає заховатися і втекти у хмари снів/мрій. на жаль, у тих хмарах скоро знову з‘явилися бойові літаки, на що Пол Неш перетворив ті небесні пейзажі у такі невпізнавані краї, щоб ніякі залізні птахи ніколи не знайшли шлях назад.

хочеться ~~бути дівчинкою з концептуальним тамблером в сріблястих тонах~~ лоботомії

полюю. вишукую книги, які відповідають рівню мого задротства щодо живопису. перериваю пінтерест, бібліотеки, піратські сайти, гудрідз, книгарні у пошуках художньої прози, бодай детективу, які цілком і сутньо базуються не навкруги, а в самому мистецтві. часто це лише декорація, затравка для думки автора, але не есенція твору. непогано виходить коли характерні історичні постаті (митці) оживають та отримують свій простий, але людяний голос. часто містичність якогось реального або видуманого (обов’язково obscure) полотна роблять зав‘язкою, або ж запускним механізмом сюжету. talk about artsploitation? притримуючись реалізму, довгі розмови персонажів у стінах якогось іменитого музею тільки й дотичні до арт-всесвіту через упускання імен, перед тим як в черговий раз знову пуститися філософських берегів — як того вимагає стиль.
дайте мені мікроскоп, приховані хімічні елементи у фарбі, незрозумілий різьблений напис на рамці. дайте для початку стереотипізацію істориків мистецтва, реставраторів, кураторів і галеристів. дайте маніпулятивні ігри не гірше the big short у закритих кімнатах аукціонних домів. покажіть тих, хто знаходячись як ніколи близько до фундаментального, поволі втрачають догму за догмою.

tho(ugh)t daughter

от і мені випала нагода відчути себе динозавром. третьокласники не знають що таке dvd…

Florence ?How can you be so perfect?