✨️Розіграш книжкової бажанки на суму 500 грн.***✨️***
Умови:
1. Бути підписаним на "🩸Dark book girl🛐"
2. Поширити цей допис серед друзів і знакомих, які люблять читати🫂
3. Написати "Хочу книжкову бажанку" під цим дописом📚

Результати будуть: 🍂15 жовтня🍁

Хай щастить😊
Всіх люблю і ціную❤️‍🔥

Той, хто вбив дракона, сам стає драконом.

Відгук на другу книгу циклу «Дюна» для вас.🤍

Ой, скільки мене тут не було?

І ось, я знову повертаюся.

Багато чого сталося за цей час.

Дуже багато всього.

І депресія наздогнала, і повернулися жахливі сни, а потім усе це начебто знову відійшло на другий план. Я майже навчилася справлятися без психолога, до слова. Лише одного разу ми з нею зв'язувалися, коли я взагалі не розуміла, що зі мною відбувається.

Щодо читання... я мало зараз читаю. Бачу, як з'являються все нові книжки на полицях книжкових магазинів, але сама якось обходжу стороною ці самі новинки. Я багато пишу, перечитую старі книжки (деякі вже пішли по сьомому колу), переглядаю старі фільми і бачу, як люди відписуються від мого каналу.

Стільки праці, сил і душі було вкладено в цей блог, але що поробиш? Я не могла себе змусити тут з'явитися. Навряд чи б комусь було цікаво слухати, як я прокинулася одного ранку і зрозуміла, що знову не бачу жодного сенсу у власному існуванні. Тому, мені було простіше "перехворіти" за кадром.

Канал, звісно ж, залишається все з тією ж концепцією книжкової тематики, але дещо матиме інший вигляд. Сподіваюся, що ви приймете це.

А поки що діліться, як проходить ваше літо? Що читаєте? Що запам'яталося? Як справи?

п.с. вже наступним дописом дарую вам перший відгук невеликий, який лежить в архівах декілька місяців.

муд приблизно такий

4 години світла на добу??
графіки для слабаків??

Як ви вже могли зрозуміти, мій ранок сьогодні почався з чергового потрясіння.

Хтось скаже, мовляв, Альоно, та це нормально, завжди існували хворі люди. Або завжди були матусині сміливці, які можуть відпускати жарти лише на просторах інтернету. І я з вами погоджусь, але разом з тим мені дуже болить, тому що наш світ такий жорстокий.

Я читала ті коментарі й умивалася сльозами. Подібні теми аж надто близькі мені — це частина мене. Першою моєю думкою стало, що якби хтось мені в очі сказав, що я сама винна у своєму зґвалтуванні, я б просто наклала на себе руки. Прямо там же на місці, перед тією ж людиною, яка це сказала б. Звучить зовсім не прикольно, так?

Можна нескінченно довго й відчайдушно хоробритися, хизуватися своїми успіхами під час психотерапії та говорити, що багато чого перетворилося на минуле, але це все одно залишається зі мною. Навіть, якщо подібні мерзенні речі хтось дозволив собі сказати жартома, це не виправдовує його. Взагалі жодним чином.

Уявіть собі таку картину. Людина, яка пережила якусь страшну ситуацію в житті, вирішує відволіктися і посидіти в соцмережах. Їй трапляється подібне відео і ось такі коментарі. Це жорстокий удар. І так, знову ж таки, можна сказати, що нема чого лазити в інтернеті, потрібно припинити звертати увагу, варто рухатися далі і бла-бла-бла... Але ж усе виглядає зовсім не так. Тригери спрацьовують самі по собі.

Рік можна прожити спокійно, не звертаючи уваги на те, що говорять десь там, а потім у моменті зловити панічку.

У мене є близька знайома, яка ввечері поверталася з роботи. Втомлена йшла додому. За нею ув'язався мужик, а пізніше вона зізналася, що того вечора її зґвалтували. Дівчина просто йшла додому. Була одягнена в довгий пуховик і шапку з балабаном. Це зухвало і сексуально? Це провокує?

Мені було шістнадцять, коли до мене поліз дорослий чоловік, який був добрим другом нашій родині. Я відштовхнула його і втекла в сад, де просиділа майже всю ніч, бо боялася повертатися в будинок. Вранці він вибачився і сказав, що просто хильнув зайвого. Тільки от алкоголь не виправдовує подібного. Мені було шістнадцять, а він, цей чоловік, знав мене ледь не з народження. Це травма, хоч мене і спробували переконати у зворотному. Шістнадцятирічна дівчинка, за якою ти спостерігав, як вона росла, це зухвало і сексуально? Це провокує?

Ще одна моя знайома просто ходила в спортзал біля її будинку. Там вона помітила, як на неї постійно дивився дорослий чоловік. Вона поскаржилася адміністрації, але її переконали, що все добре. Що в залі є камери й охорона. Потім вона дізналася від інших відвідувачок залу, що вони теж скаржилися адміністрації на цього чоловіка. Моя знайома вирішила все ж поміняти зал. А через місяць вона дізналася, що цього чоловіка затримали за зґвалтування тренерки з того спортзалу. Камери щось не допомогли, як і охорона. Що тут було сексуального і зухвалого? Спортивна форма? Це провокує?

Мене ніхто і ніколи не зможе переконати в тому, що таким людям, які навіть просто пишуть бридкі коментарі в бік постраждалих, є хоч якесь виправдання. Напевно не дарма кажуть, що слово часом ранить сильніше за ніж.

Чому про це так рідко згадують?

офіційно

з цього дня я буду всім і всюди наполегливо рекомендувати (читати як «змушувати») читати «Дюну»

бо це просто щось

це просто вау.

amazing.

Ох, щось я так загубилася на кілька днів... тижнів? Встигаю тільки помічати, як на каналі відписки йдуть. Останні тижні просто видалися дуже дивними ?

Але, повернемося до реальності. І до книжок??**

По-перше, у мене в нотатках залежалися відгуки на "Панк 57", трилогію "До зустрічі з тобою", «Із Пекла" і ще на кілька книжок Джо Гілла (якось від батька перейшла до сина). І на "Вавилон" у мене новий відгук... я переосмислила (і перечитала) цей твір пані Кван.

По-друге, я вперше за все своє життя почала читати більше однієї книжки одночасно. Одразу п'ять. І всі досить цікаві, що не хочеться жодну з них закидати. Думаю, що дещо з цього потрапить у топ за 2024 рік (але не буду загадувати).

Що ж я там читаю? У двох словах...

— "Дюна". Я нарешті подивилася екранізацію (те, що поки що в нас є) і не могла пройти повз книжки. Бо так багато запитань і так мало відповідей... Варто сказати, що я далеко не фанатка наукової фантастики. Моє перше знайомство з цим жанром трапилося ось зовсім недавно з книги Макса Кідрука "Колонія". Але тим не менш, "Дюна" поки що заходить на "ура"!

— "Ті, що співають у терні". Теж трохи не мій жанр, якщо говорити відверто. Я зазвичай таке відкладаю вбік і відхрещуюсь, але знову виняток із правил. Я взагалі в цій книжці почала плакати вже на 15 сторінці (ох, як тільки з'явився Френк). Чомусь мене ця книжка виводить на такі дикі емоції, що аж дихати іноді боляче.

— "Знищ мене". Ох... Цікаво? Місцями. З одного боку якось не дуже затягує, але з іншого боку щось тримає. Поки що вирішила не прощатися з цією книжкою, але вкотре переконалася, що мої смаки далеко не завжди збігаються з тим, що так наполегливо просуває букток.

— "Моя темна Ванесса". Взагалі випадково взялася за цю книжку. Пам'ятаю, як в один момент усі поголовно читали її, а потім забули про неї. Ось я поки що читаю…

— "Ти". Це на солодке. Господи, мені дуже подобається ця книга. Звичайно ж, я її почала читати тільки після того, як дізналася про однойменний серіал, знятий за мотивами книги Керолайн Кепнес. Я подивилася всього кілька серій, але закохалася в акторський каст і в саму ідею. Ну ось подобається мені таке читати. Що ви мені зробите? Тому серіал поки що на паузі, а книга в процесі читання. Це серія книг "Ти". Я читаю англійською і тільки з цієї причини читання йде так повільно.

— а ще у мене декілька фанфіків в процесі читання… І хто би тільки міг подумати, що у мене буде такий фандомний хаос серед завантаженого. Там вам і драміона, і «Сутінки», і «Зоряні війни», і вже навіть є щось по «Дюні»… ?

Словом, я не те, щоб в нечитуні, але думаю, що трохи не в порядку.

А ви що читаєте зараз? Розповідайте!?