Стих " Сражайся, слышишь сражайся"🙏😢

А світ все шумить, так втомились ми слухать.
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.

Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.

І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.

І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.

А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.

Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.

Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли ми, спіткнувшись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.

Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?

Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.

Л. Шпак

Стих " Не опускай надломленные крылья"...😢☝️

Стих " Ступени совершенства"🙏☝️

А справжні ми тоді, коли самі...
Коли лишаємось з собою наодинці.
Тоді не прикидаємось ні ким...
Перед собою ми лише відкриті.

Не бачать інші, що у нас в душі -
Які думки тривожать наші душі.
Чи ми слухняні Богові, чи ні...
Чи горимо для Бога, чи байдужі.

Та, наодинці, бачить нас Господь,
Хоча про це ми просто забуваєм.
Думки, що наодинці, наша плоть
Лиш про земне, все більше посилає.

А ворог, кожну думку стереже.
Летять розпечені від нього стріли.
Не вгодних Господу побільше - ще і ще...
Щоби про Боже думать вже не сміли.

Колись Господь пророку показав,
Що за стінами храму там робили
Священники, яких народ весь знав,
Що наче Богу вірно так служили...

Кадили там язичницьким Богам.
Все думали, що Бог їх вже не бачить.
Жінки спиною ставши там до храму,
Чужого бога славили із плачем.

А Бог все бачив, Він усе те чув
Як там, на самоті, гнівили Бога.
Він не пішов із храму, Він там був.
За стіни не сховалися від Нього.

Ось так у християн бува в житті -
Ховаються за стіни свого дому,
Там - Бог не бачить, там вони самі...
Там можна догоджати тілу свому.

І очі там до ідолів чужих.
Тече вода у розум світу цього.
Із нечисти всяки ті світські
Вливаються до розуму "святого"

Освяченого кровію Христа
Іще колись, при щирім покаянні.
Як увійшла ота нечистота
До храму Божого, яким нас називає?

А це тому, що страху Божого нема,
Коли ти наодинці із собою.
Від Бога нам ховатися дарма,
У Нього все завжди як на долоні.

Коли ти наодинці - будь із Ним.
Молись, бесідуй, як з найкращим Другом.
Отець таємне бачить й відповість
Тобі любов'ю на твої всі нужди.

Прийми слухняно лиш любов Христа,
Як наодинці ти залишишся з собою.
Про те, мій друже, завжди пам'ятай -
Ти не один, Господь завжди з тобою.

Л. Шпак

Так часто ты стоишь пред Голиафом,
Душою, как тот юноша Давид.
Огромен он, в насмешке своей страшен,
«Иди ко мне поближе» – говорит.

Но есть черта, есть пред тобой граница.
Коль переступишь, ты в его руках.
Лишь отбежав к своим, сможешь сразиться.
Где дети Божьи, не приступит враг.

Давид был силен верой и отважен.
Не на себя надеяться он стал.
Хотя льва и медведя, не однажды,
Он догонял и смело побеждал.

Надеялся на Господа он силу,
Ведь знал, что Бог стоит за Свой народ.
Но камень взял из речки не один он,
Не возгордился, что одним побьёт.

А взял запас, чтоб не бежать обратно.
А пять их взял, чтоб уж наверняка.
Не понадеялся, что одного лишь хватит,
Хоть знал – сильна у Господа рука.

И не ходи на брань ты без запаса.
Побольше силы у Христа бери.
И к территории его не приближайся.
Там – всё его, и он там победит.

Проси: «Господь, дай мудрости и силы.
Я без Тебя никто, ведь враг силён»
Ведь Твоё слово только говорит мне –
«Ты без Меня не можешь ничего»

Ты без Меня не сделаешь ни шага.
Проси лишь силы только у Меня.
Я твоё сердце силой наполняю,
Чтоб выстоять тебе среди огня.

Ты Голиафа победишь, не бойся.
Любовью лишь Господней, что Он дал.
Пусть от тебя Господний свет лишь льётся.
Он испытания любовью побеждал.

Л. Шпак

О, мій Господь, Тебе спішу спитать -
Навчитись як, щоб жить й не нарікать?
Коли вже сил немає в боротьбі,
І в серці біль, не в радість все тобі...

Де вихід? В небеса стоять кричать?
Нам вихід даний, треба лиш почать
Щоб дякувать Отця за новий день.
Радіти, що настав він ще тепер.

І дякувати за минулий день,
Що сили дав Господь прожити ще.
Можливо нам радіть у всякий час?
Можливо, бо Господь це вклав у нас.

Де взяти сил, щоб жить так на землі?
Та сила є, вона завжди в тобі.
Вона з небес нам Господом дана.
Вона в святій любові є сповна.

Бог вихід показав із твоїх бід:
Про інших думай, не про себе лиш.
Як до Голгофи хрест тяжкий Він ніс,
То не про Себе думав у ту мить.

Про мене й тебе думав Він тоді.
Люблячи нас, вмирав Він на хресті.
Себе, страждаючи, жаліти перестань.
Життя і смерть твоя тільки в руках Христа.

А смерть для нас є тільки перехід
В у той новий, без горя, інший світ.
Даруй любов ти іншим на землі.
Благословенням буде це тобі.

Бог не спізниться радість тобі дать -
Здоров'я, в серце мир тобі послать.
Бо ти Христа дорогою ідеш.
Живи, як Він, і радість в тім знайдеш.

Л. Шпак

Як хочеться в обіймах буть Христа...
Щоби душею підійматись в небо.
А можна опинитись тільки там,
Коли на крилах віри підіймешся.

А вони виростуть, коли будеш ростить
Їх в своїм серці, довіряючися Богу.
В терпінні будеш по житті іти,
Все набуваючи дорогоцінний досвід.

Щоб коли знову із спокусів рій,
Згадав ти, як проходив вже раніше,
Як Бог виходив назустріч тобі,
Як втриматись старався в вірі.

А без терпіння і не виростуть вони -
Ті крила віри, що злітають в небо.
Прийдуть так досвіду вже дні,
А з досвідом лиш виросте і віра.

Лише в терпінні зможемо спастись.
Ісус терпінням перемін і вірою.
Ти є не сам, з тобою завжди Він.
Настройся на довготерпіння хвилю.

Бо терплячи, у Писанні мужі
Мали і славу, і благословіння.
Лиш віра їм допомагала жить,
Яка народжувалася в терпінні.

Проходячи в терпінні свою путь,
Ти, крила віри широко розправивши,
В обіймах Бога зможеш відпочить,
Пройшовши все, тебе високо Він поставить.

Л. Шпак