Не пишу про ультра-поп, але тут така справа із Клавдією Петрівною. По-перше, мені дуже подобалось як розкручують її (не знаю, чи дотичний Лірум, але вони суттєво просували у своїх матеріалах), дуже класно. Дуже талановито з бізнес боку. Плюс, смішні пісні, по-хорошому смішні.

Але одразу була одна проблема. Це УСПІХ. Так званий. Тобто, коли так звані маси починають споживати твій продукт.

А масові споживачі — це машини бажання. Вони й музику слухають між іншим, казуально, тому не мають визначеного смаку, якоїсь системи координат тощо.

На масах будували дегенератські у плані мистецтва тоталітарні режими, а сьогодні відкрито маніпулюють вже й ШІ (щоб не писати примітивні кампанії руками, нейромережа це робить ефективніше), продаючи товари та поверхневий світогляд.

Якщо ти цілиш у масову авдиторію, то маєш спрощувати, щоб у масове сприйняття щось просочилось, плюс, надалі підлаштовуватись до смаків цієї маси, яка буде робити з тебе посміховисько. Згадайте останні виходи Мадонни та фото Брітні Спірс та Майкла Джексона.

Ми всі памʼятаємо скільки збирали на ЗСУ, наприклад, Монатік у порівнянні із Курган і Агрегат. Так, популярність конвертується у якісь там гроші для команд музикантів, рекламодавців якихось сміттєвих речей тощо. Але коли ми говоримо про важливі речі, що живуть довго, то тут популярність зазвичай на іншому полюсі.

Я здивований, що за образом виявилась класна, справжня дівчина, бо дуже відштовхував оцей капелюх, який нагадував карикатурну Джессіку Ребіт з «Хто підставив кролика Роджера».
Тому очікував на якусь тривіальну поп-персонажку.

Я не здивований реакцією масової авдиторії. Це такий булщіт бінго, який нецікаво навіть коментувати. Якщо працюєш із масою, будь готовий до її реакцій.

Але що я найбільше не люблю у масових продуктах, то це те, як їх авдиторія руйнує сам продукт. Як ми бачимо на прикладах спочатку альтернативних, а потім суперпопулярних артистів типу Скрябіна та безлічі інших.

Бажаю Клавдії, щоб її авдиторія просіялась, і залишилась тільки та, що рухатиме у бік цікавої творчості.

А стадіон можна буде зібрати пізніше, якщо довго робити свою справу.

Як казав футурист Hugo Ball: Gadji Beri Bimba (як звали відоме слоненятко).

Або відомий персонаж Dumbo
Credits @VIextinction

​Арнольд Шенберґ. Фортеп'янова творчість. Євген Громов (фортеп'яно, Київ)

6 вересня
19:00

Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13

Квитки:

https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/kontsert-fortepiannoyi-muziki

Анонс від Євгена:

У вересні 2024 року виповнюється 150 років з Дня народження геніального австро-німецького композитора, видатного теоретика музики, художника-експресіоніста і неперевершеного педагога Арнольда Шьонберґа. Жодному з митців у ХХ сторіччі не вдалося настільки ж радикально змінити напрямок протореного попередниками «природнього» руху музичної історії, як Шьонберґу. Титанічними зусиллями цієї контраверсійної особистості сучасна класична музика набула небачених до тієї пори конструктивно-технологічних перспектив, абсолютно нової виразності і нечуваних раніше поетичних сенсів. Шьонберґ є останнім з титанів, котрий продовжує і одночасно завершує славетну австро-німецьку музичну традицію XVIII-XX століть. Його велична постать і творчість височіє серед недосяжних гірських вершин, ім‘я котрим Бах, Моцарт, Бетховен, Ваґнер, Малер...

З нагоди ювілею майстра у моєму власному виконанні у вересні 2024 року принаймні двічі прозвучить увесь нечисленний доробок композитора для фортеп‘яно соло, що налічує шість викінчених циклів рояльних мініатюр, а саме: доопусні брамсіанські суто тональні Три п‘єси (1894), що є чи не найпершими спробами пера молодого автора; атональні Три п‘єси та. 11 (1909), в котрих Шьонберґ рішуче і відверто відмовляється від попередніх стилістичних уявлень та уподобань і щонайменшого натяку на тональність та пов‘язаних з нею особливостей побудови форми; афористично-імпровізаційні Шість маленьких п‘єс тв. 19 (1911), що своєю екстремальною мініатюрністю і недомовленністю тяжіють до естетики японських гайку; певною мірою експериментальні П‘ять п‘єс тв. 23 (1920/23) з їх дещо строкатою стилістикою і серійно-жанровими пошуками; довершену в композиційному і захмарну у виконавськи-віртуозному плані quasi-барокову додекафонічну Сюїту тв. 25 (1921/23) і, врешті-решт, Дві п‘єси тв. 33a (1928-29) та. 33b (1931), скомпоновані в умовно сонатній формі з характерним наростанням синтетичних тенденцій, що загалом притаманні творам пізнього Шьонберґа. На додаток до основної програми концерту пролунає рідко виконувана П‘єса тв. 11 №2 в концертній інтерпретації видатного сучасника і колеги Шьонберґа італійського композитора, піаніста і теоретика Ферруччо Бузоні.

Наш простір знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.

Чекаємо на всіх ?

Українське радянське наївне мистецтво. Конспект доповіді Костянтина Акінши з конференції «Космос всередині. Мистецькі практики аутсайдерів в Україні та світі: дефініції, історичний контекст, сучасність», організований Я Галерея @artes_aboutart

?Зʼїзд кобзарів у Харкові, після чого їх розстріляли, є міфом. Але не є міфом зʼїзд кобзарів у Москві, де їм читали лекції, примушували обмацювати бюст Леніна, та намагались залучити до створення нового типу народної культури, із новим, штучно створеним фольклором.
?Ключовим для формування того, що сьогодні називаємо «наївним» мистецтвом, є 1936 рік та виставка досягнень народного господарства. За неї відповідали ЦК КПУ та спілка народних комісарів. Це мистецтво подавалось як питомо народне. Показали у Києві, потім — у Москві та Ленінграді. Там вперше зʼявились роботи Марії Примаченко.
?У пресі Примаченко подавалась як «прекрасна народна художниця». У Москві та Ленінграді сприйняли із захватом.
?Курував виставку Андрій Хвиля, який також займався проєктом деукраїнізації української мови мови (дескрипниківкізація), створював нові приказки.
?Нове бачення фольклору було тим, що називають фейклор. Або, як кажуть, національне за формою, комуністичне за змістом. Це був сталінський проєкт створення радянського фейклору (Хор імені Верьовки також є ідеологічним продуктом сталінського бачення культури, але вже пізнішої, жорсткішої версії). Український фейклор був наймасштабнішим у новому державному утворенні.
?Бойчукісти також суттєво долучились до створення виставки і промоції нової форми народного мистецтва. Це відповідало ідеологічній концепції першорядності народу у мистецтві.
?Мистецтво бойчукістів взагалі не є авангардом. Бойчук - художник-ретроспективіст, це протилежність авангарду. Вони близькі до мексиканських муралістів. Або — до фашистів Novecento Italiano. Італійцям, що були на виставці, дуже сподобались бойчукісти, як і праці Дейнеки.
?Андрій Хвиля (здається, Хвильовий із ним диссив також) бачив роль Примаченко як ілюстраторку казок, як інших народних художників з усіх республік.
?У ранніх роботах Примаченко немає опору, це перетворення життя на казку, тодішній ідеологічний процес. Наприклад, зображення Чапаєва, що став героєм після фільму (Щорс — це український Чапаєв). Це не було унікальним і стосувалось до всіх «народних» художників/ць.
?З часом стало ясно, що її роботи не підходять для ідеології, та й час вже пройшов, тому «народні» художники опинились у безпеці, не зазнавши репресій. Вони створювали частину того, що є національним за формою комуністичний за змістом.
?Після наступив період денаціоналізації фольклору, або соцреалізм. Якщо до цього погляд на Україну як на колонію російської імперії дозволялось тепер вважалось вже безпідставовим.
?З 1938 року почався диктат фольклору, він став монументальним. Результат — український павільйон на сільськогосподарській виставці у Москві із використанням візерунків Параски Власенко у соцреалістичніц рамці.
?Якщо художники типу Пікассо шукали екзотику в африканському мистецтві, то у СРСР екзотика була у селах, у народі. І вони намагались ставити професійних художників у обслуговування народних. Їх роль зводилась до дизайну народних виставок. Як робив Хвостенко-Хвостов.
?Після Другої світової це псевдонародне мистецтво стало вже вторинним до соцреалізму.

YouTube

Конференція "Космос всередині". День 2: НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО І ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЄКТ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

День 2: УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО І ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЄКТ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У рамках Фестивалю наївного мистецтва відбувається онлайн-конференція «Космос всередині. Мистецькі практики аутсайдерів в Україні та світі: дефініції, історичний контекст і сучасність»…

З Днем Незалежності всіх!