"Єдина поведінка, яку я б хотіла, щоб жінки перейняли у чоловіків, — це менше перейматися почуттями інших людей. Я не про сім'ю чи друзів, а про зовсім незнайомих людей, які висувають нам свої вимоги. Одна з причин, чому проблеми жінок набагато легше контролюються, ніж чоловіків, полягає в тому, що нам дуже легко нав’язати почуття провини. Ми настільки переймаємося тим, щоб нас любили і вважали «хорошими жінками», що дозволяємо людям переступати через нас. Настав час більшої гордості й меншого вимушеного співчуття."

«З моменту народження наша сексуальність перекручується, щоб її місце могла зайняти «краса», яка змушує жінок жити з головою, що поникла, концентруючись на своїй зовнішності і піднімаючи погляд тільки для того, щоб побачити своє своєрідне відображення в очах чоловіка.»

- Наомі Вульф "Міф про красу"

Одна людина з принципу на фемінітиви каже «інфінітиви». Навіщо?
А взагалі в українській мові фемінітиви були нормальною складовою мови, поки совєти не прийшли і не поміняли правопис у1933 році.
У словниках, створених до 1933 можна було знайти багато фемінітивів, і це не було чимось незвичним.

Зараз фемінітиви повертаються в мову, і це закономірно, бо жінки більше не є невидимками, вони більше не згодні залишатися вдома цілодобово.

Фемінітиви не псують мову, а навпаки, прикрашають її, бо в українській мові слова в реченні мають бути узгоджені за родом, числом і відмінком. Тому «гарна лікар Марійка« чи «гарний лікар Марійка» це те саме що і чорними птах сиділа на стіл».

Мелодійно і красиво звучить, правда?)

Фемінітиви мають не всі іменники, а тільки назви професій і деякі назви виду тварини, наприклад: викладач, викладачка; кіт, кішка. Тому ніяких маминь, жінкинь, головинь і іншої нісенітниці не треба вигадувати, бо так роблять люди, які клеять дурня і намагаються показати, які фемінітиви жахливі.

Також припустимо створювати кілька фемінітивів, а мова сама обере, який їй більше пасує. Але, якщо робити все навмисно огидно, то зрозуміло, що нічого не вийде.

Для фемінітивів найпоширеніші закінчення це «ка«, «иця», «иня».
Наприклад: адміністраторка, письменниця, магістриня. А окрім магістрині є ще магістрка, а який із цих варіантів обере мова — невідомо.

Фемінітиви потрібні українській мові, вони не є російськими, ворожими, дивними чи огидними. Мова і світ розвивається, нічого не стоїть на місці, тому і ми не маємо. До Индика з проектом теж дуже довго звикали, і звикли, все ж). Зараз майже неможливо знайти людину, яка сміється з літери є замість е. Тому і до фемінітивів із часом звикнемо, і не будемо від них непритомніти.

А люди, які виступають проти рівності і проти очищення української мови від ознак російщени... Хто вони? Чи справді нам варто прислухатися до думки таких людей?

Щоденник українки

#анонімнапублікація

Привіт! Чи є тут дівчата, які проходили діагностику РДУГ/РАС в дорослому віці в Україні? Можете поділитися своїм досвідом і може контактами психіатра/клініки..?

Надіслати анонімну публікацію - @femlb_bot

#анонімнапублікація

Привіт чи є тут дівчата котрі приймають оральні контрацептиві через гінекологічний діагноз(не для контрацепції). Розкажіть про ваш досвід і про побічні дії з кортими ви зіткнулися?

Надіслати анонімну публікацію - @femlb_bot

#анонімнапублікація

Щодо минулого поста. Я думаю, проникнення це повністю навʼязана патріархатом практика, яка не має у собі в принципі ніякої користі і має набагато меншу ефективність, ніж зовнішня стимуляція. Мене завжди дивували жарти про страпони, супер короткі нігті і тд в колі лесбійок. Типу, як на мене, проникнення відчувається як….. ніяк. Може навіть якщо є якісь позитивні відчуття їх можна в два рази легше отримати без нього.

І я все ще думаю, що це якийсь локальний мєм типу ножиць і жінки лесбійки цим не займаються

Надіслати анонімну публікацію - @femlb_bot

#анонімнапублікація

Чудові жінки цього чату, ай хев квешн. Маю не перші вже стосунки з дівчиною, але кожного разу під час проникнення пальцями більше одного вже неприємно (презерватив, збудження, лубрикант були). У когось таке було, що робити? Дуже хочеться, але не можу нічого зробити з відчуттями навіть якщо максимально комфортно і розслаблена..

Надіслати анонімну публікацію - @femlb_bot

#анонімнапублікація

Коли я замислююся, а чи могла я б не бути феміністкою, то пригадую історію своєї родини. Початок двадцятого століття. Моя прабабуся Оля пережила страшну епідемію тифу. Вижила дивом. Батьки ж померли від цієї хвороби. Маленька дівчинка опинилася в дитячому будинку. І ця маленька дівчинка Оля їздила по усім дитячим будинкам, аби знайти своїх виживших сестер та братика. Братика не знайшла, але сестер сама знайшла усіх. Вони не могли бути в одному дитячому будинку, але вона їздила до них у гості регулярно. Ця дитина сама зібрала свою родину. Вона мріяла збирати літаки. Але, на жаль, освіта в дитячому будинку була жахливою, вона не могла навіть точку на координатах поставити. Вступила до ВНЗ, але не довчитися не змогла. Вийшла заміж за коханого чоловіка. Але, знову ж таки, її не вчили готувати та вести господарство в дитячому будинку, мій прадід вчив її готувати та поратися з хатніми справами. Моя бабуся каже, що вони були неймовірною парою, гідним подружжям і чудовою родиною. Коли почалася Друга світова, то мій прадід пішов воювати, а прабабуся Оля залишилася в страшних злиднях з двома маленькими дітьми, молодша була дуже хвора. Молодша народилася на другий день війни. Їм було дуже тяжко. Працювати вона не змогла навіть і після війни, бо займалася здоровʼям дітей. Жінка присвятила себе своїй родині, пройшла дитячий будинок, війну, невизначеність. Молодша донька, яка мала проблеми зі здоровʼям, молодша сестра моєї бабусі, мала блискучі здібності в точних науках. В університеті на захисті диплому вона почула: «Я не можу поставити вам пʼять, дівчата не можуть так гарно знати математику як ви». За неї вступилися викладачі і свої «пʼять» вона отримала. Вона була дуже висококваліфікованим спеціалістом, яка теж ніколи не забувала про свою родину, багато подорожувала, була символом порядності та сили для мене. Моя бабуся ж, старша донька, виховала в мені цікавість до літератури, театру, живопису і дала мені лише найкращі спогади про моє дитинство. Вона уособлення ніжності та гуманізму для мене. Мої бабусі завжди спонукали мене вивчати мови, навчатися старанно та гарно, мати професію та реалізовувати себе, свій потенціал. Завжди спонукали бути сильною дівчиною. Я не могла вирости не феміністкою з крові жінок, які попри усе захищали свою родину, не забували про свої обовʼязки навіть у найтемніші часи і ніколи не опускали руки, гарно робили свою роботу та несли добро, повагу та свій вклад в цей світ і ніколи не були слабкими, бо «дівчата ж». А тепер буду я вносити свою працю. Я, яка буде сильною завдяки їм, та яка теж буде нести памʼять про сильних жінок в своїй родині і підтримувати український фемінізм заради своїх онуків.

Надіслати анонімну публікацію - @femlb_bot

https://www.instagram.com/poza_zonoy404?igsh=ejdxMWNwdDYxZmE2

кидайте скарги, бо це якесь божевілля