Шановне панство, шукаю асистента на цю п'ятницю на зйомку, Фоткаєм Таш на Муромці. Таш треба додаткова пара рук з нейтральним манікюром з чорними рукавами. Нажаль, безоплатно. Можу запропонувати пару портретів🙏
Мало лі, а вдруг комусь захочеться🙏

Дозріла написати пост про річницю по Сергію.
...або ні. або на пів шишечки.
Про живих.
- дівки ночують в мене, бо в Бориспіль виїжджати дуже рано. Я вже вирубаюсь: "В мене той. Вібратор позавчора вмер....Я вважаю це знак. Може його закопати?" Дівки: "Клич нас на похорони!" Я: "Нє, ми завтра їдем в секс-шоп після кладовища. Новий вібратор в нову жизнь".
- день річниці. Ранній ранок, їдем в хмарі з торф'яного диму. Психологиня в\ч: Обіймаю. Мати: драма, троєточія, страданія. Батько: сяюча гіфка "ДОБРИЙ РАНОК!".
- кладовище. Стало напрочуд спокійно. Навколо свої. В Сергія сама сяюча посмішка, найкраща на все кладовище. І цього року соняхи доцвіли аж до кінця вересня. Кладу два букети з двох сторін козацького хреста. Одним з них прикриваю спеціальну коробочку для свічок, на якій маленький хрестик.
Моментально з одним з друзів виникає проект по відпилюванню того хрестика напильником. Я буду пилять, він - відбиватись від людей милицею.
- підпалюємо сіжку Сергію. Не тліє. Може сіжку без кави не хоче? Маша кладе пакетик кави на квіти. Сіжка починає тліти. Таки без кави не хотів)
- дорогою назад. Аша: якщо проїжджатимемо поле з кукурудзою, зупини будь ласка. Таня: пиздить кукурудзу?? Всі: пиздить кукурудзуууу✊✊✊
- всі кросіві в чорному завалюємось в секс-шоп. Так, прямо з кладовища. Жужжимо всякими ніштяками, пунькаємо резинові хуї.
- Аша народила прекрасне: кБДМС

Слава каже: життя належить живим. Так, навіть якщо живі покусані смертю.
Два тижні до річниці мене дико ковбасило. Страшенно просто. В день річниці я заспокоїлась. В день річниці я зрозуміла, що мій спокій і відсутність болю не відміняє мою пам'ять, не відміняє горе і не відміняє факт смерті. Це як рік ти борсалась в морі змішаного пиздецю, винирнула на поверхню, і над поверхнею стирчиш головою і дихаєш. І море нарешті розслоїлось на безліч шарів про Сергія, нас, смерті, життя, рефлексії, боротьбу з соціальними конструктами, вигрібання. Певні шари підіймаються на поверхню, ти маєш з ними справу, але голова знаходиться вже над поверхнею. І вперше з'явилось місце для себе поза цим морем. Але це надбання не відміняє моря. Це море неможливо відмінити.
Це також одночасно лякає, бо боїшся забути, втратити зв'язок. Але ні. Життя не відміняє зв'язок з мертвими. І це було відкриття.
Я вдячна тим, хто був і є поряд.
Вчора був рік і місяць від загибелі Африки.

Раптове питання з цифрової безпеки.
Пише в вайбер нерозпізнаваний номер, тобто без номеру. Питає, чи не звільняється випадково квартира, в котрій я живу. З вказанням району. Правильне.
Я блокую чат зразу.
Може хтось знає, хто і як міг дістати контакт? Всі, кому треба знати номер, знаходяться в телеграмі.
Шото стрьомно.

Хроніки розгрібання хати на зиму.
Риюсь під столом, де набиті під самий верх речі на віддачу і продаж. Під самісіньку столешню запханий мішок з костюмами для східних танців. Думаю, он в Ташеньки в листопаді танцювальний захід, мо дівки розберуть на бісер і тканину.
Тим часом, як виявилось, хтось з котів 2 роки підряд залізав зверху і сцяв. І періодично срав. Мішок проссяний наскрізь.
З плюсів: в мене тепер немає потреби щось робити з мішком, бо він швидкісним потягом летить в сміття. Ще з плюсів - я знайшла, звідки підбздівало на кухні.
З питань: котра з трьох срак це зробила і головне, ЯК???

Бахнула пива, щоб поприбирати. Все пиво пішло на комунікацію з клієнткою. Я реально відвикла і здичавіла.
Прибирати доведеться на голому ентузіазмі.
Але дякуючи пиву я занесу вам рандомний факт, котрий я можливо озвучувала десь рік назад, але моя пам'ять стерла майже все за період вересень '23 - травень '24, так шо вимбачте, якщо повторююсь.
РАС та РДУГ мають половину спільних симптомів з ПТСР.
Приблизно так я офіційно дізналась про власний кПТСР.
Звійсно, це знання жодним чином не поліпшує відчуття власної упоротості при спілкуванні з кимось поза колом друзів. Ти робиш все правильно, але, як сказала колись Дарина, ти знаєш, що ти - три єнота в пальто, але автоматично намагаєшся зробити так, щоб тебе не спалили.
І тому мене абсолютно влаштовує вузьке ЦА в роботі, котре в основному приходить в ФБ і певний час спостерігає за матюками, дивною поведінкою, етсетра. Бо тоді я точно знаю, що люди знають, з ким зголошуються працювати.
І мантра "похуй-поєбать, працюєм на 100 відсотків" - завжди виручає.

Тепер ще дивлюсь на робоче лого. Таке життєрадісне, аж дивно. І я вже давно не Джипсі он зе Роад.

Треба буде якось зробити екскурс по пемздюкам і їх ахуїтельним історіям👀

Ітак, на прохання: +6 нових пемздюків🥰 Прошу зауважити, що місця в хаті нема😅 Але завтра знайдеться😅
- бегонія амфіоксус сандс
- алоказія (перша моя алоказія, не вмри будь ласка) драгон скейл
- пеперомія россо
- пеперомія аргіреа
- каллізія пінк пантер
- пілея пеперомієвидна
Бегонія схожа на отруйну жабу🥰🥰🥰

Просто хочу подякувати кветіапіну і новій психіаторці за нього, бо коли я вирубилась, підняти мене може лише хуяк через дорогу з елементами інфразвуку. опційно я можу навіть прокинутись, але пам'ятатиму майже ніхуя.
чергове нагадування про те, що грати в довгу - це об'єктивно оцінювати свої можливості і звертатись по допомогу. а цей дощ в нас на довго.