🎧 На Радіо Культура можна послухати аудіокнигу «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко.

Її читає українська акторка Галина Стефанова.

«ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР: сцена — це світ», Родовід

Це новий каталог Українського музею в Нью Йорку до виставки Олександри Екстер. Та робіт, звісно, в каталозі буде більше. А ще – там мій текст про Екстер, її життя та її захоплення українським мистецтвом. Чому це важливо? Тому що всі каталоги та книги, які є англійською про Екстер подають її, як російську художницю. І це через три роки життя в Москві та декілька проєктів, які вона створювала для російського театру. Так росіянами можна назвати людей, що давали концерти в росії, вашого дядька що працював на заробітках там же, або Тараса Шевченка. Звучить абсурдно? Не для росіян, яким дуже хочеться присвоїти українську художницю-авангардистку, яка є майже в усіх музеях сучасного мистецтва. Як вони це роблять? Ігнорують життя Екстер в Україні, не вказують конкретно, що міста українські, ігнорують її навчання в Україні, тощо.

Олександра Екстер не залишила по собі ні автобіографії, ні щоденників, ні записних книжок. Про те, ким була видатна художниця, ми можемо уявляти через спогади її сучасників, тогочасні опубліковані статті та промови, вирізки з газет, поодинокі документи та каталоги виставок. Спадок Екстер розпорошений світом, а велика його частина була втрачена. На батьківщині Екстер, в Україні, всього декілька живописних робіт, що зберігаються в Національному художньому музеї в Києві. Також в український столиці та Дніпрі зберігаються театральні ескізи до вистав «Ромео та Джульєтта», «Фаміра Кіфаред». Багато унікальних творів, які повʼязані з українською тематикою, зберігаються в музеях росії.

Каталог буде трьома мовами – англійська, французька та українська. Три мови – три статті. Дизайн: Графпром, Марія Нарозян. Автори: Іван Козленко, Оксана Семенік, Claire Staebler. Передмова Пітера Дорошенка.

Передзамовити тут:

«Загублений світ полісся. Природа та люди великих боліт», Андрій Сагайдак, Віхола

Я все життя живу в Києві/на Київщині і до якогось часу думала, що запах чогось горілого — це запах осені і там пахне осінь. А тоді виявилось, що це завжди горять торфяники.

Тому сьогодні (і завжди!) дуже рекомендую почитати цю книгу від Віхоли. Там ви дізнаєтесь чому торф, що горить — це наслідки осушування боліт, які почались ще за радянського союзу. Для того, щоб «звільнити» ще більше територій, які «простоюють» без діла для сільськогосподарських угідь. Щоб ще більше вичавити від неродючих земель Полісся. А ще, чому нам допоможуть відновити екосистему бобри. А ще, які змії насправді отруйні, як полює рись і взагалі звідки той торф взявся. Там також знайшлось місце Марії Примаченко і підтвердило мою теорію про так званий синій глей :)
Найкраще, що я прочитала за вересень так точно.

Побачимось на Книжковому?

? 31 травня, 16:00-17:00 буду рада обійняти всіх біля стенду РОДОВІД, а бонусом підпишу книжку-каталог з виставки Ukrainian Museum «МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО: СЛАВА УКРАЇНІ», де надруковано мій текст про художницю
? 1 червня о 16:30 приходьте на Презентація артмонографії "Алла Горська", поговоримо про видатну мисткиню, художниць-шістдесятниць і буде нагода побачити як буде виглядати монографія (сама ще не бачила і дуже цікаво, там теж є мій малесенький текст!)

«Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко», Олена Волинська, Віхола

Сьогодні модерувала першу київську презентацію цієї книги. Чесно скажу, спочатку я поставилась досить скептично. Це художня книга. Але на щастя, це скоріше документально-художня, без вигадок – усе підкреплено спогадами, листами, історіями знайомих і це чудово. Тобто можете спокійно цікаво читати про Білокур і не сумніватись у правдивості. Читається, в принципі, на одному подиху. Це легко написана книжка, яку можна порадити і своїй бабусі, і мамі.

Чому і хто така Оксана Петрусенко? Це співачка, яка була дуже популярною у 1930-1940 роки в Україні. Саме вона допомогла стати відомою Білокур. Та, почувши спів Оксани по радіо, надіслала їй малюнок та листа про те, як сильно вона хоче стати художницею, але в селі з нею насміхаються, на навчання не беруть без шкільної освіти, а батьки не підтримують таланту. Білокур наважилась це зробити і – о чудо! – Петрусенко вирішила допомогти їй і розказати впливовим людям про талановиту мисткиню. Та в самої Петрусенко теж була важка доля, до популярності вона довго йшла, були й доноси на неї, і жорстокі чоловіки, і бідність. Тож, мабуть, Петрусенко відчула схожіть важких жіночих доль. Про Білокур тут не переказуватиму, послухайте 4 хв мого подкасту про неї http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3662765

Хочеться, щоб історій про жінок та їх солідарність було більше. Купуйте, читайте