Побачимось на Книжковому?

? 31 травня, 16:00-17:00 буду рада обійняти всіх біля стенду РОДОВІД, а бонусом підпишу книжку-каталог з виставки Ukrainian Museum «МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО: СЛАВА УКРАЇНІ», де надруковано мій текст про художницю
? 1 червня о 16:30 приходьте на Презентація артмонографії "Алла Горська", поговоримо про видатну мисткиню, художниць-шістдесятниць і буде нагода побачити як буде виглядати монографія (сама ще не бачила і дуже цікаво, там теж є мій малесенький текст!)

«Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко», Олена Волинська, Віхола

Сьогодні модерувала першу київську презентацію цієї книги. Чесно скажу, спочатку я поставилась досить скептично. Це художня книга. Але на щастя, це скоріше документально-художня, без вигадок – усе підкреплено спогадами, листами, історіями знайомих і це чудово. Тобто можете спокійно цікаво читати про Білокур і не сумніватись у правдивості. Читається, в принципі, на одному подиху. Це легко написана книжка, яку можна порадити і своїй бабусі, і мамі.

Чому і хто така Оксана Петрусенко? Це співачка, яка була дуже популярною у 1930-1940 роки в Україні. Саме вона допомогла стати відомою Білокур. Та, почувши спів Оксани по радіо, надіслала їй малюнок та листа про те, як сильно вона хоче стати художницею, але в селі з нею насміхаються, на навчання не беруть без шкільної освіти, а батьки не підтримують таланту. Білокур наважилась це зробити і – о чудо! – Петрусенко вирішила допомогти їй і розказати впливовим людям про талановиту мисткиню. Та в самої Петрусенко теж була важка доля, до популярності вона довго йшла, були й доноси на неї, і жорстокі чоловіки, і бідність. Тож, мабуть, Петрусенко відчула схожіть важких жіночих доль. Про Білокур тут не переказуватиму, послухайте 4 хв мого подкасту про неї http://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3662765

Хочеться, щоб історій про жінок та їх солідарність було більше. Купуйте, читайте

«Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф», Наш формат, Сергій Плохій
Моя мама дивується нащо я у свій вільний час читаю книжки про ядерні катастрофи, Голокост чи якісь інші травматичні події. Але одразу кажу, книжка Плохія не намагається з вас видавити сльозу, це сухий, але досить цікавий нон-фікшн. Плохій взагалі як історик, здається, спеціалізується на темі ядерних катастроф (книжка Чорнобиль: Історія трагедії дуже хороша, про Кубинську кризу ще не читала). Але все ж не всі історії у цій книзі вдалось написати цікаво.

В цій книзі він розповідає 6 історій ядерних катастроф: ядерні випробування на атолі Бікіні (США), Киштимська аварія, (росія) пожежа на станції «Віндскейл» (Британія), аварія на «Три-Майл-Айленді» (США), Чорнобиль і Фукушіма (Японія). Про дві останні ви напевно були найбільше. Я чула і про всі інші, та мало розбиралась, що саме відбулось. І як на мене, найцікавіше було читала про атол Бікіні та Киштим. Ще й тому, що це історії про колоніалізм та атомну програму. Але при тому, що ці дві (майже?) катастрофи колоніально схожі, вони й відмінні. У США інформація була відкритою, евакуація відбувалась і те, що пішло не за планом сприймалось інакше. А історія Киштиму в плані замовчування трагедії потім повторилась у Чорнобилі і показує, наскільки владі було все одно. Аби начальство не сильно кричало.

Місцями було затягнуто, ніби по деяким аваріям він не знайшов цікавих історій чи фактів, чи втомився розбиратись, що сталось. Але то моє враження.

(так, я читаю десь по книжці на місяць, бо все моє читання зараз – це по Примаченко чи історії мистецтва, чи в архівах)

«Мова-меч. Як говорила радянська імперія», Євгенія Кузнєцова, Твоя підпільна гуманітарка

Русифікація була важливою політикою в часи російської та радянської імперій для асиміляції, «обʼєднання» всіх народів в одне та знищення ідентичності. Так, наприклад, українську висміювали в кіно, театрі, анекдотах – як мову сільську, смішних та недолугих людей. То лі дєло вєлікій і могучій, який був мовою науки, культури, прогресу, міста та карʼєрних зростань. Ви ж про це в курсі, правда? Якщо не в курсі – то ось вам для початку книжка. Але дуже для початку.

Тема, безумовно, важлива. Було навіть декілька цікавих фактів – як-от, що дітей північних народів росії забирали від батьків в інтернати, щоб вчити російської та новому способу життя. Або, що в республіках Середньої Азії за слово рідною мовою били. Ця книжка могла би бути вдвічі меншою або вдвічі більшою. Меншою, бо розділи повторювались багато разів просто різними словами не зрозуміло навіщо. Більшою, бо прикладів можна було навести більше. Бо не всі мають філологічну освіту чи попередньо вивчали цю тему і розумітимуть про що йдеться. Чи ця книга для спеціалістів? Чи для тих, хто тільки усвідомлює русифікацію своєї сімʼї? Не ясно ?‍♀️ Поділ на дуже короткі розділи і ок, і не ок.
Чи читати? Залежно від того, що ви знаєте про русифікацію.

Що сподобалось – пропагандистські плакати.

А у видавництві Савчука є чудова книга про неї, про яку я згадую. І вона дуже важлива, бо її встигла побачити Панченко.

чудові рекомендації ?

Нарешті вийшов фільм Олексія Радинського про Флоріана Юр‘єва - йдіть в кіно ❤️