#мемасіки

Сиджу, ~~бʼюсь лобом в людську байдужість~~ роблю розсилку і ось що мені спало на думку.
Ми називаємось СПІЛЬНОТОЮ, але по факту дуууже мала кількість людей реально топлять за її розвиток☹️
Частина тих, хто ходить більш менш регулярно, мало рекламують Ursus серед своїх знайомих. От серйозно.
Хз чому так(((
Мало відеодекламацій, мало відміток в сторіз, мало розмов щодо того, як поетичні читання добре впливають на людей (а вони таки добре впливають! Я знаю десятки історій, коли люди прийшли до нас і знову повірили в себе!!!)
Але ж кому то цікаво…
Всі включають «активний режим» тільки коли бачать багато людей в конткретний день (привіт, стадний інстинкт) або коли треба засвітитись на певній локації.
Усьо.
Нікого не цікавить підтримка спільноти в важкий час, всі чекають, коли стане краще і «от тоді буду знову ходити», а самим проявити ініціативу, записатись, коли «голяк» і на вас точно прийдуть люди, бо ви «зірочка» і коли аншлаг, і коли на вечорі 7 людей.
Сумно, що Паша, я, інші пару людей все тягнуть на собі, а всі інші «друзі» лише чекають на плоди, щоб першими ж їх і зірвати.

*сумний видох розчарування

Аня, Аня, Аня, Аня, я знайшов тунель кохання... (с)

ну а ля "тиждень - два" то маякни)
Бо твої літератрники, іноді призводять до батьківства, а після цього не так просто бути мобільним)

Була би богиня, якби не була синя...