Нещодавно зідзвонилась з Раду Жуде й Крістіаном Ференц-Флатцом щоб поговорити про їх новий фільм «Вісім листівок з утопії». Це 71-хвилинний аудіовізуальний мем повністю змонтований з рекламних роликів, і є чимось посеред метаіронічного приколу та серйозного академ рисерча. Шедевр, пʼять зірок.

Обговорюємо процес створення, проводимо паралелі між українською та румунською рекламою у 90х, а також Пепсі-колу й паралелі з Добкіним (шо?).

Дивитись завтра на Молодості.

Зараз я знаходжусь по запрошенню на кінофестивалі Ji.Hlava в Чеській Республіці. Я донедавна нічого не знала про цей фест, однак, як виявилось це один з найбільших документальних кінофестивалів в Європі з великою програмою. Тут конкурси різного масштабу, пітчинги, ретроспективи, навіть Цая Мінляна привезли особисто.

А я така зараза подивилась аж НУЛЬ фільмів в кінотеатрі, адже сиджу в прес центрі і пишу. (он аж рецензію на "БожеВільні" написала, тут можна почитати).

Вечорами дивлюсь скрінери документального кіно в онлайн бібліотеці. Фестиваль дуже приємний, в селекції багато українського кіно, про яке я сподіваюсь напишу сюди згодом пару слів. Також, вчора фільм Аліси Коваленко "With Love, from the Frontline" виграв 40.000 євро на продакшн саппорт.

Дуже неочікувано підкрався BFI London Film Festival. 

Так приємно коли на фестиваль не треба їхати, а він сам приїжджає до тебе. Навіть якщо сам фестиваль не дуже. Торік я детально розписала чому LFF мені не подобається, але слід віддати належне — вони зробили систему онлайн бронювань!

Але я все ще не розумію їх програмінг. В основному конкурсі Венеційська Дея Кулубегашвілі разом з дебютантами ноунеймами. Інші 180+ фільмів розсортовані за емоціями які мають виникнути під час перегляду (???) 
Тому ходимо ми не на програми, а безпосередньо тайтли. В меню — Канни з Венецією, а також багато Торонто і трішки Нью-Йорка. Отже, я стабільно дивлюсь кіно на +- три зірочки. Починаю повільно вивантажувати щітпост. 

Blitz, Steve McQueen

Щоб Стів Макквін не знімав — воно буде про расизм і те яка погана Британія. Ну, а ми і не проти. 

Сірша Ронан грає мати, яка відправляє свого сина на евакуацію. Син — позашлюбний від темношкірого коханця з минулого життя. Тому бідна дитинка переживає не тільки бомби, а й аб‘юз. Збігає з евакуаційного потяга назад в Лондон і власне це і є фільм. Екранізація пісні про "маленького мамонтенка". 

Взагалі «Бліц» скоріше вдале кіно, адже туди вкладена якась неймовірна кількість грошей. Я щиро давно не пам’ятаю настільки масштабного воєнного кіно, з літаками й мертвими тілами. Вийшло надто драматично і трішечки про все і водночас. Текст вже здала, а фільм вийде на Appe TV 11.11.

Nickel Boys, dir. RaMell Ross

Це історія (екранізація?) про двох темношкірих друзів, які потрапляють у варварську виправну інституцію для неповнолітніх. Режисер розповідає пропонує настільки суб’єктивну нарацію, що весь фільм знято через POV. Ngl — дивитись на це фізично складно, але водночас ця винахідливість з фреймінгами й мізансценами які обмежують себе саме цим POV воно подекуди вражає. Ах, а ще — колажі й поєднання документальних світлин з відзнятим матеріалом. Розумне й тонке кіно, яке не буде показувати насилля чи розгортати гучну драму. Буде гриміти на «Оскарі», американці в захваті. 

Conclave, dir. Edward Berger

Бергер, який «на західному фронті без змін» знов екранізував роман. Конклав це вибори нового папи Римського. У фільмі ці вибори проводить кардинал Ральф Файнс, а ще там грає Стенлі Туччі, Ізабелла Росселіні (дивовижна роль на п’ять реплік) та інші. 
Неочікувано «Конклав» вийшов квір комедією з фатальним плот твістом? Мені фільм найбільше сподобався дозованими жартами про архаїчність церкви, в яку с силою прориваються сучасні технології — шановні кардинали курять вейпи, а церква облаштована електричними жалюзями. 

В українському прокаті в кінці осені, так само як і моє інтерв‘ю з акторами. 

Далі буде