Тут цей, контент планується, пан я там також є, а ще найкрутіші тіпи, яких ви тільки зможете знайти

https://www.instagram.com/explosive_department?igsh=NnJkdGh4aHJuOWM5

Про Донбас

До війни ніколи не бував у більш східних регіонах нашої країни, все чим я обмежувався це степи мого краю, Одеса, дорога до якої пролягає через ще більші степи, Київщина з величезними хвойними лісами та Львів. Власне це всі мої подорожі. Перед війною збирався поїхати у Харків, але плани обірвались. Ну як обірвались, на певний час. За війну прокатився по багатьом східним регіонам, сказати що я був здивований - нічого не сказати. Особливо коли вперше їхав на Бомбас. Там так красиво, багато лісів, якісь гори, терикони, рельєф постійно змінюється і на цьому фоні розтрощені хати, цілі населені пункти. Купа прапорів різних бригад відмічають місця загибелі багатьох бійців. Трохи постапокаліпсис. Та не трохи.

Ближче до лінії чуєш роботу артилерії, автівки поруч здебільшого пікапи, перші спалені машини, ББМки, а далі повна анархія, де не працюють закони країни, а лише закони соціуму. Де треба шукати їжу та воду. І все зводиться до таких мілких речей, про які ви навіть не замислюєтесь. Як сходити посрати і при цьому не отримати осколок від мінометної міни?

Але ж красиво, правда?

P.S. Фото робив мій побратим, я аж надихнувся це написати

Що вони туди поклали, я теж так хочу

Мені здається, що це найатмосферніше відео, що я колись бачив, це те у що перетвориться ваше місто/село, якщо ви й далі будете жити своє життя, де ви не народилися для війни.
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр

Пікнік з маслінами))

Про мобілізацію

Ну от ти такий пиздуєшься, залітаєш на лікарню і починаєш читати якісь місцеві паблоси з дому. І що ти бачиш? Чомусь люди незадоволені тим, що треба воювати всім, а не тільки з 25 чи 27. Невже всім настільки пофігу під яким прапором жити та як себе ідентифікувати? Ви плюєтесь на ЛГБТ+ комʼюніті, що вони не можуть себе ідентифікувати, як чоловік/жінка/трьохколісний велосипед. Тільки от вони борються за це право, різними шляхами, а ви хуй клали.

Так, це страшно, нікому не хочеться вмирати. Літаки летять, всіх бомблять, все перетворюється на руїни, але люди виживають. Мій братик виповз з 2 кульовими в животі і з наскрізним у шию. Він вижив. Якби у вас була така сама сила волі, як в нього, то ви би вже йшли по кістках ворога разом з нами. Ті, хто зараз не боронить себе та своє право ідентифікувати як українця не заслуговує бути частиною соціуму зараз та у майбутньому, відмовтесь від свого громадянства і кайфуйте де-небудь на полуниці. Але як же усім поєбать.

Як все йде

Багато з ким спілкуюсь з цивілів і дуже часто мені прилітає запитання: «Ну як там?». Це певно класика і на своє щастя я ніколи не чув масові питання на тему: «А ти вбивав? А скількох?», «А як воно коли по тобі стріляють?», «А які в нас втрати?». Можливо вони і доречні, коли ти цивіл, але все різко змінюється коли ти по ту сторону. І так, це реально по іншу сторону, я вірно вибрав вислів.

Війна відбувається не так як вам показують, не так як ви дивитесь відоси Азову з Серебрянського лісництва чи 3 ОШБ з Бахмутського напрямку. Зовсім. Там ви бачите вдалі кадри. А тепер уявіть, що є і невдалі. І я не про зрадойобство, мовляв, «скільки хлопчиків гине», «всі босі й голі», «нас кинули». Ні, це не про це.

Ми воюємо з армією, що зайняла і укріпила рубежі своєї оборони. Бетоном. На багато метрів вниз, з ходами всюди. Підари землерійки ще ті, їм тільки дай лопату, а якщо ще й можна техніку загнати, то це забий. Чи є в нас такі капітальні споруди? Є, але не в такій кількості. Я був на досить малій кількості вогневих позицій на першій лінії, якщо вам зручно, то «нулі», те що я там бачив це смішно. Друга лінія, що зараз будується реально будується, працює техніка, люди. Але там роботи не початий край, чому ми не будували раніше? Розраховували на швидкий «контрнаступ»? А будувати все одно прийшлось. Але це вже великий крок.

Але ж чому ми по різні сторони з цивілами? Бо нас не розуміють, я вже з цим стикаюсь. Твій досвід так і залишиться зрозумілим тобі, маленькій купці побратимів і ще тіпам, що приймали активну участь. Ти не проживеш його поки сам не спробуєш. А чи є багато охочих? Тіпи хуярять через Тису і замерзають там. Замерзнути краще ніж працювати на перемогу. Ніхто не прийде тобі на допомогу з людей твого віку. Тільки того, хто піймають. Той, хто при відбитті штурму залізе в нору замість того щоб їбашити з ПеКи. Або просто не піде на позиції. Дизертує. Бо там страшно, стріляють. Я бачив таких, цілі батальйони існують.

Здається, що ми програли війну у головах нашого тилу, їм похуй. Так, донати, допомога, волонтерство. А хто візьме Калаку і лопату?

Я не народжений для війни, я не люблю військо, як структуру. Але я люблю людей, що мене оточують. Вони мене надихають на те щоб робити те, що роблю. Може ви хочете доєднатися? В наших лавах є місце, доєднуйся, поки ще не піздно, навчись та єбаш підорів.

Компанія що це продає називається «Парамедик» раптом що.