Невідомий напрямок

Короч, до вашої уваги короткий післяогляд моїх двох виходів, більше другого. Перший ми провели норм і повністю виконали задачу, є відосики з нього, прикольно загалом. Помінували, полазили, поспілкувались.

А от другий. Нашою задачою було: замінування ділянки мінами ОЗМ-72 і огляд місцевості на наявність приколів. Десь о 6 ранку ми вже підʼїжджали на пікапі до точки висадки. Під час десанту з пікапу ми одразу потрапили під скиди, десь секунд 30 в нас було. Мій напарник і я з водієм встигли відбігти і одразу другий прикольчик. Почали навалювати зі зброї і дрончик полетів. Водій побіг в тачку і полетів на побитій машині. Я з побратимом в укриття, що складалось з ями та натягнутої над нею масксіткою. Ну майже бліндаж))

Повисіли 20 хвилин, оглянули себе, зробили доповідь і вирішили рухатись далі. На тому ж місці зустрічаємо групу, яка прийшла за речима, які водій встиг викинути. Ми одразу сказали, що тут щойно на нас скидали приколи і в цей момент вилітає мавік з яйцями. Мій напарник криком повідомляє про це і всі в розсипну. Поруч ріденька посадка, де кайфує чоловіки 4 і ще така сама посадка поруч. Ну і просто поле. Я починаю бігти по дорозі, піднімаю голову і дрон прямо наді мною. Я починаю крутити складні геометричні фігури на місцевості. А він наді мною. «Ну чому блять саме я». Це єдине що було в мене голові. І в один момент я бачу, що мої танці його збили з пантелику і він летить в інший бік. Питаю у тіпів чому вони не стріляють, вскидую зброю і бачу як падає горішок. Вибух. Ще один падає. Ще вибух. Веду вогонь і він улітає. Біжить мій побратимчик вже без мін і каже: «Уйобуєм звідси». Повернулись в наш «бліндаж». Ну очі у обох, як у собак що серуть. Бажання продовжувати рух щось замало і тут я бачу як мавік залітає у нашу посадку і сідає. Брейншторм у наших головах підсказує, що там сидять ті, хто їм керує. До них. Ну а там кайф. Великий бліндаж, старлінк і нормальні такі дядьки. Виходимо на зв’язок, описуємо ситуацію і чекаємо декілька годин. За цей час отримуємо дані, що підари звелись артою в точку і саме в ту, де ми мали мінувати. Основна частина роботи відпадає, ну і ладно. Мінувати вдень, коли тебе тільки що двічі обсипали ВОГами таке собі задоволення.

Далі виконання сайдквестів, досить успішно і вихід звідти вже без пригод.

War never changes part 2

… але. Дещо дійсно не змінюється, піхота так і лишилась піхотою. Якщо піхота не закріпилась, то це не твоя земля. Так, можна втикнути прапор і записати відос на фоні церкви, але це нічого не змінить. А хто буде вибивати цю піхоту? Інша піхота, а до неї будуть застосовувати стару радянську доктрину. Вогневий вал.

Хто там Бог війни? Арта. І це така ж сама руйнівна зброя, як і з часів першої світової, звідти летять сотні снарядів, від 82 до 152. Навіть якщо вас не повбиває або не посіче уламками, то в голову нагепає нормально, а це не дуже впливає на вашу мораль. А що впливає на вашу мораль - впливає на мораль всього підрозділу. Я сам ставав жертвою дізморалі, коли один тіп кричить, що ми тут усі в оточенні і помремо, всі починають задумуватись, а чи не так це насправді? І пішло-поїхало.

Ось це не зміниться ніколи. Все тримається на моралі піхоти, можливо хтось думає, що це все фігня, але як очевидець можу вас запевнити що ні, не фігня.

War never changes

Настав той час коли я захотів вам щось ще довгеньке написати. Я не дуже люблю серію Fallout, але я дуже добре пам’ятаю фразу про війну, що не змінюється. Так от, можливо суть війни і не змінюється, а от її методи навіть дуже.

Війна рушій прогресу і інакше не скажеш. За останні роки в сфері ВПК придумано стільки, що це просто пиздець. Використання дронів для евакуації/доставки БК та продовольства на початку війни це фантазії, а зараз буденність. БПЛА та контр-БПЛА виходять вже на неможливі рівні. Україна робить мільйони дронів на рік, купа пілотів нищить техніки на мільярди доларів. Вау. А це ви ще не бачите того, що вам не показують.

Рік тому під Бахмутом я не знав про КАБи, навесні цього року я вперше отримав акубаротравму через цю залупу, що вибухнула в десятках метрів від мене. А зараз це просто те, чого боїться піхота по справжньому. Ну окрім інженерки, що може вибухнути вже хєр його зрозумій від чого і при яких взаємодіях.

Техніка, як показав підар-наступ на Харківщині, не панацея, можна піздувати просто пішки))) бо техніка нищиться каміками і мінуванням

Короче, кожні декілька місяців зʼявляється щось нове і якщо ти за цим не услідкуєш, то не зрозумієш як забаранився.

Працює Explosive Department

Ой, а хто тут є

Заходьте, чи що

Тут цей, контент планується, пан я там також є, а ще найкрутіші тіпи, яких ви тільки зможете знайти

https://www.instagram.com/explosive_department?igsh=NnJkdGh4aHJuOWM5

Про Донбас

До війни ніколи не бував у більш східних регіонах нашої країни, все чим я обмежувався це степи мого краю, Одеса, дорога до якої пролягає через ще більші степи, Київщина з величезними хвойними лісами та Львів. Власне це всі мої подорожі. Перед війною збирався поїхати у Харків, але плани обірвались. Ну як обірвались, на певний час. За війну прокатився по багатьом східним регіонам, сказати що я був здивований - нічого не сказати. Особливо коли вперше їхав на Бомбас. Там так красиво, багато лісів, якісь гори, терикони, рельєф постійно змінюється і на цьому фоні розтрощені хати, цілі населені пункти. Купа прапорів різних бригад відмічають місця загибелі багатьох бійців. Трохи постапокаліпсис. Та не трохи.

Ближче до лінії чуєш роботу артилерії, автівки поруч здебільшого пікапи, перші спалені машини, ББМки, а далі повна анархія, де не працюють закони країни, а лише закони соціуму. Де треба шукати їжу та воду. І все зводиться до таких мілких речей, про які ви навіть не замислюєтесь. Як сходити посрати і при цьому не отримати осколок від мінометної міни?

Але ж красиво, правда?

P.S. Фото робив мій побратим, я аж надихнувся це написати