Що вони туди поклали, я теж так хочу

Мені здається, що це найатмосферніше відео, що я колись бачив, це те у що перетвориться ваше місто/село, якщо ви й далі будете жити своє життя, де ви не народилися для війни.
Думаєте вони зупиняться? Вони зруйнують усе до чого дотягнуться артою. Вони прийдуть у ваш дім і зґвалтують та/або вбʼють ваших матерів, дружин, дітей. А ви будете дивитися і знати, що могли спинити це але просто забили хєр

Пікнік з маслінами))

Про мобілізацію

Ну от ти такий пиздуєшься, залітаєш на лікарню і починаєш читати якісь місцеві паблоси з дому. І що ти бачиш? Чомусь люди незадоволені тим, що треба воювати всім, а не тільки з 25 чи 27. Невже всім настільки пофігу під яким прапором жити та як себе ідентифікувати? Ви плюєтесь на ЛГБТ+ комʼюніті, що вони не можуть себе ідентифікувати, як чоловік/жінка/трьохколісний велосипед. Тільки от вони борються за це право, різними шляхами, а ви хуй клали.

Так, це страшно, нікому не хочеться вмирати. Літаки летять, всіх бомблять, все перетворюється на руїни, але люди виживають. Мій братик виповз з 2 кульовими в животі і з наскрізним у шию. Він вижив. Якби у вас була така сама сила волі, як в нього, то ви би вже йшли по кістках ворога разом з нами. Ті, хто зараз не боронить себе та своє право ідентифікувати як українця не заслуговує бути частиною соціуму зараз та у майбутньому, відмовтесь від свого громадянства і кайфуйте де-небудь на полуниці. Але як же усім поєбать.

Як все йде

Багато з ким спілкуюсь з цивілів і дуже часто мені прилітає запитання: «Ну як там?». Це певно класика і на своє щастя я ніколи не чув масові питання на тему: «А ти вбивав? А скількох?», «А як воно коли по тобі стріляють?», «А які в нас втрати?». Можливо вони і доречні, коли ти цивіл, але все різко змінюється коли ти по ту сторону. І так, це реально по іншу сторону, я вірно вибрав вислів.

Війна відбувається не так як вам показують, не так як ви дивитесь відоси Азову з Серебрянського лісництва чи 3 ОШБ з Бахмутського напрямку. Зовсім. Там ви бачите вдалі кадри. А тепер уявіть, що є і невдалі. І я не про зрадойобство, мовляв, «скільки хлопчиків гине», «всі босі й голі», «нас кинули». Ні, це не про це.

Ми воюємо з армією, що зайняла і укріпила рубежі своєї оборони. Бетоном. На багато метрів вниз, з ходами всюди. Підари землерійки ще ті, їм тільки дай лопату, а якщо ще й можна техніку загнати, то це забий. Чи є в нас такі капітальні споруди? Є, але не в такій кількості. Я був на досить малій кількості вогневих позицій на першій лінії, якщо вам зручно, то «нулі», те що я там бачив це смішно. Друга лінія, що зараз будується реально будується, працює техніка, люди. Але там роботи не початий край, чому ми не будували раніше? Розраховували на швидкий «контрнаступ»? А будувати все одно прийшлось. Але це вже великий крок.

Але ж чому ми по різні сторони з цивілами? Бо нас не розуміють, я вже з цим стикаюсь. Твій досвід так і залишиться зрозумілим тобі, маленькій купці побратимів і ще тіпам, що приймали активну участь. Ти не проживеш його поки сам не спробуєш. А чи є багато охочих? Тіпи хуярять через Тису і замерзають там. Замерзнути краще ніж працювати на перемогу. Ніхто не прийде тобі на допомогу з людей твого віку. Тільки того, хто піймають. Той, хто при відбитті штурму залізе в нору замість того щоб їбашити з ПеКи. Або просто не піде на позиції. Дизертує. Бо там страшно, стріляють. Я бачив таких, цілі батальйони існують.

Здається, що ми програли війну у головах нашого тилу, їм похуй. Так, донати, допомога, волонтерство. А хто візьме Калаку і лопату?

Я не народжений для війни, я не люблю військо, як структуру. Але я люблю людей, що мене оточують. Вони мене надихають на те щоб робити те, що роблю. Може ви хочете доєднатися? В наших лавах є місце, доєднуйся, поки ще не піздно, навчись та єбаш підорів.

Компанія що це продає називається «Парамедик» раптом що.

Це вам в догоночку