Грегорі Хергерт
Лісовий джем

Сьотей Такахасі
Озеро Тюзенджі
біля 1929-1932 років

Сьотей Такахасі - японський художник, представник школи сін-ханга. Хіроакі Такахасі (Мацумото) народився в Токіо, Японія, в 1871 році. Будучи молодим художником, він отримав псевдонім Сьотей від свого дядька, Мацумото Фуко, під керівництвом якого він навчався. Коли Сьотею було 16 років, він почав працювати у департаменті закордонних справ імператорського двору, де копіював зразки іноземних церемоніальних предметів. Як і багато інших японських художників-ксилографів, протягом свого життя він підписував свої роботи різними іменами і працював у кількох видавничих компаніях.

Після вивчення мистецтва Сьотей і Терадзакі Коге в 1889 заснували японське Молодіжне товариство живопису. У 1907 році, коли він став успішним художником, його було найнято видавцем Седзабуро Ватанабе для участі в художньому русі сін-ханга ("нові гравюри"). Ватанабе допомогав задовольнити західний попит на гравюри укіє на дереві, які були б схожі на знайомі європейцям роботи історичних майстрів цього жанру, включаючи Хіросіге.

У 1923 році Великий землетрус Канто (і пожежа, що послідувала за ним) зруйнувало видавництво Ватанабе; у тому числі дошки для гравюр школи сін-ханга. Проте, Сьотей відтворив дошки, що загинули під час Великого землетрусу в Канто, а також продовжував виробляти нові. Сьотей помер від пневмонії 11 лютого 1945 року. Оскільки Ватанабе продавав витвори мистецтва західним колекціонерам, у західних музеях, включаючи Музей образотворчих мистецтв у Бостоні, штат Массачусетс, є численні екземпляри гравюр Сьотея.

Осава Такая
Спокій

Оксана Руденко.
Код нації

Гарольд Пауер
Перевезення зброї
1921 рік

У Першу світову Австралія вступила як частина Британської імперії. А офіційні військові художники малювали будні Австралійської імперської армії.

Одним із них став Гарольд Септімус Пауер, уродженець Нової Зеландії. Ветеринарний хірург за першою освітою, у паризькій академії Жюліана він захопився анімалістикою. На його батальних полотнах тварини (насамперед коні) часто грали важливу, а іноді й головну роль.

Пауер вирушив на фронт у 1917-му, брав участь у Третій битві при Іпрі. І писав картини з власних вражень.

Літо 1917-го видалося холодним та дощовим. Низини навколо Іпра, пориті воронками від бомб та снарядів, перетворилися на болото. І в цій трясовині тонули війська обох сторін.

Три пари коней (на кожній по вершнику) і двоє піших солдатів тягнуть знаряддя вагою 1,2 тонни під щільним вогнем ворога. Копита місять землю, а небо кожну мить загрожує смертю. Третій рік війни.