Що я зробив для тебе Боже за сьогодні
Що Ти запишеш в книгу про мене
Чи є там в книзі справи благородні
А бо ж я маю серце камʼяне.

Де я ходив сьогодні по дорозі
Кого зустрів,когось можливо оминув
Можливо гріх лежить у серця на порозі
І до кінця я цього так і не збагнув.

Кому сьогодні я не приділив уваги
А хтось чекав лише на погляд мій
Але ж собі я вибрав інші переваги
І вирішив я йти лиш по прямій.

А хтось лежав ,благав про допомогу
І випадково з розбійниками розділивши день
А я ж спішив,спішив скінчить дорогу
Аби ж не я розбійникам мішень.

Нема коли,допомогти тобі не стану
А ще не маю бинту та мазі
Лежи,чекай хтось інший перевʼяже рану
Пробач,і так лишив його я у грязі

І я пішов,дорога ще далека
Потрібно знов прискорювати крок
А ще ця втома,та нестерпна спека
Я б так зрадів коли б тут був струмок

А день летів,години швидко били
А на листку ще жодного штриха
Та й я вже майже змарнотратив сили
Ну а сторінка далі все пуста.

І я ішов,все далі віддалявся
Сховавсь за обрієм той пагорб і юдей.
А в серці я своєму сподівався
Що допоможе, йому хтось із людей.

Я виправдовувався в серці перед Богом
Його це ноша,а в мене така
Я сперечавсь,я говорив слова прожогом
Я вірю що простягнеться йому чиясь рука.

Та Бог не так дививсь на мою долю
Не так хотів щоб я пройшов свій шлях
Хотів щоб я виконував би Його волю
Та ношу інших ніс я на своїх плечах

Він не хотів щоб йшов я легкою ходою
І очі не ховав я від проблем
Він не хотів щоб я лишав людей з бідою
Але щоб я приймавсь до них з жалем.

Він так бажав від мене дії
Щоб не боявсь я поміняти свій комфорт
Він не хотів щоб я лишав людей надії
Але щоб я їх брав на свій життєвий борт

І моє серце змінилось від розмови
І Він так ніжно торкнувся до душі
В Йому побачив джерела я любові
Люблю його сказав Господь мені

Я розвернувсь, побіг щодуху та щосили
Важливо встигнути,не дати померти
Господь ,Ти можеш дати мені сили
Я буду ношу разом з ним нести.

Вже не важливо куди я направлявся
І хто і як подивиться в мій бік
Важливо те щоб в мені Бог мій проявлявся
І я хотів іти за Ним повік.

Важливо те ,щоб моя книга в Бога
В кінці життя не залишилася пуста
Немає значення кудою поведе дорога
Важливо те ,щоб я тримавсь Христа.

Щоб Божа слава проявлялась в допомозі
І в слові лагіднім і в щирості очей
Важливо те ,чи маю я частинку в Бозі
І на шляху ,не залишать людей!

А.Швегло
#разные
#укр

Господь живе не в рукотворних храмах,
Будівлі жодній Бога не вмістить,
Всіх людських мов є на землі замало,
Щоб, як належить, Господа хвалить.

Що є ті жертви, що дає людина,
І безліч менших і великих справ,
Якщо саме життя ще від почину
І все довкола сам Господь нам дав!

О мудрість Божа! О безмірна велич!
Твої шляхи хто, Боже, осягне,
Коли сузір’я Ти мов килим стелиш
І твориш розмаїття це земне!

Аби для Тебе принести дар гідний,
Що можна взяти, що не є Твоїм?
І щоб з пісень сплести віночок дивний,
Спочатку Ти вселяєш в серце гімн.

Із чого храм побудувать для Тебе?
Як це зробить, щоб він Тебе вмістив,
Коли престол Твій — неосяжне небо,
А землю Ти підніжком учинив.

Цар Соломон брав золото і камінь,
Митці найкращі будували Дім,
Але того Бог не вподобав Храму,
Щоб пробувати аж навіки в нім.

І все ж є храм, де Бог бажає жити.
Він містить Духа і любов Його.
Це — людське серце, чисте і відкрите
Для Бога і для ближнього свого.

Коли тривога, коли зло як море,
А хочеться добра і чистоти.
Господь сьогодні всім серцям говорить:
«Чиїм же храмом, друже мій, є ти?»

Хто в серці у твоїм щодень царює?
Що чиниш явно ти чи тайкома?
Бог знає все, Бог бачить все і чує,
І згідно з вчинками віддасть сповна.

О, якби ти відкрив сердечні брами
І Господа на царство запросив,
Ти вічно жив би з Ним в Небеснім Храмі
І в Царстві Божім без кінця б радів.

Ольга Лазарук
#разные
#укр

«Скажи, что Я не сделал для тебя,
Подумай и ответь, что не исполнил?
Я руки за тебя пробил любя,
И снова говорю, чтобы напомнить.

Припомни, вспомни, когда ты взывал
Стоял в тиши и плакал на коленьях.
Скажи, о!, разве Я не отвечал
Разве закрыл глаза Я на моления?!

Вспомни, когда ребенок был больной
И ты взывал , Я разве не ответил?!
Я разве не коснулсь Своей рукой?!
Я дал ответ, да ты и не заметил!

Ты думал, что прошло само собой
В который раз не обращал внимание,
И как всегда стоял Я за тобой
Близко стоял, а не на расстояньи.

И снова в твою жизнь пришла беда.
Ты шел ко Мне, как шел к отцу ребенок,
Я был готов помочь тебе тогда,
Ведь возлюбил тебя с детских пеленок!

Разве не видишь ты Мою любовь?!
Зачем же сердце твое так остыло?!
Когда взываю, ты не слышишь зов
Я не хочу, чтобы беда постигла!

Ведь когда в скорби ты стоишь в мольбе
То сердце искренно свое смиряешь.
И знаю, что Я нужен есть тебе,
Я прихожу, Я над тобой склоняюсь.

А когда в радости, то ты Меня забыл
Лишь пару слов сказал благодарения.
Я очень близко, очень близко был!
И Я хотел, хотел с тобой общенья!

О! Неужели нужны боль и скорбь,
Беда, болезни, недостатки, муки?!
Скажи ну разве нужно то,
Чтоб чаще подымались к небу руки!?

Я Всемогущь, владелец звезд и гор
В Моих руках жизнь, смерть и вся планета!
А ты так редко подымаешь взор
Ты человек, Я Бог твой, помни это!!!»

Автор неизвестен
#разные

Минає час. У наших поколіннях
І досі ще, через віків пітьму,
Лишаються і щастя й біль – незмінні.
Стоїть питання гостро так: Чому?

Чому у світі цьому сліз багато?
Чому навколо стільки є тривог?
Чи можна горе зі Землі забрати?
Як дивиться на все це з Неба Бог?

Чому Він війни й голод допускає?
Хіба Йому не шкода матерів?
Хіба ж Він сироті не співчуває?
Чому бур'ян гріха кругом розцвів?

Хіба ж безсилий Він все зло забрати?
Сказати " Ні" і бідам і журбі?
Де відповідь сьогодні відшукати?
Так важко нам признатися собі...

Бог Добрий, ні на трішки не змінився,
З часів Едему людям волю дав.
З яким же смутком  Він на світ дивився,
Коли той світ Ісуса  розпинав...

Замість любові вибрали Варавву,
Буденним нам і звичним стало зло.
Лишилось на свободу досі право,
Перо до нас у руки перейшло!

Ми пишемо історію сьогодні
І ми самі формуємо цей світ ...
Відкинули якщо тепло Господнє ,
Тому і не розстане в душах лід...

Відповідальність нам лягла на плечі ,
За всі страждання, радість чи красу.
За сльози вдів, за посмішки малечі...
Невже внесемо знову цвях Христу ?

Є воля обирати, як нам бути.
Почати з себе варто вже тепер!
Бо злу і горю це протиотрута,
Давайте ж ми напишемо шедевр!

Давайте сонцем у пітьмі світити!
Ми можемо самі змінити світ,
Якщо не перестанемо любити,
Якщо ми не потопчем віри цвіт.

А щоб Земля наповнилась піснями,
І щоб настав нарешті добрий час,
Хай мир і згода буде поміж нами,
Хай Бог завжди перебуває в нас.

Мартинюк Наталя
#разные
#призывные
#укр

Я вдячна Тобі Господи за очі,
Якими бачу світ, що створив Ти.
Я знаю тих, кому і дні–як ночі,
А сонце—джерело лиш теплоти.

Я знаю тих, кому у таємниці,
Лиш пізнання залишиться про дні.
Про фарби, квіти і небесні птиці,
Про ту красу природи навесні.

Тобі я вдячна Господи за руки,
Що ними хліб святий беру щодня.
Сльозу змахнути в час сумний розлуки,
Що руку друга можу взяти я.

Я знаю тих, кому їсти давали,
Із ложечки, хто біль в очах ховав.
Хто хоче, щоби руки працювали,
Та жереб долі інший все ж прийняв.

За слух, за голос вдячна невимовно,
Бо знаю тих—кому весь світ чужий.
Хто сум і радість в щирість всю безмовну,
Розкаже через зір лиш тільки свій.

За хліб я вдячна є перед Тобою,
Який лежить в достатку на столі.
А був той час, що кожний день з собою,
Ніс голод, смерть, хто жив на цій землі.

Тоді за крихту хліба віддавали,
Не шкодувавши золотого щось.
Багато раз шматочок розділяли,
Та вижити не всім то довелось.

За друзів теж Тебе Господь хвалю я,
За їх тепло і щедрості душі.
Що з ними разом радісно іду я,
В весняних грозах, в ранішній тиші.

Я знаю, як самотнім є печально,
Де часто ниє дух на самоті.
І шлях здається їм якимось дальним,
Слабіють кроки в їхньому житті.

Я вдячна Тобі Господи за маму,
За ніжність рук її, теплі слова.
За погляд рідний з добрими вустами,
За те, що мама є іще жива.

Сиріт я знаю бідних і нещасних,
Їх доля вся тривожна і гірка.
Нема в них радощів тих кожночасних,
Які дарує мамина рука.

За хліб насущний, руки, очі,маму,
За Небо мирне,все, що створив Ти.
Навчай слабкими Боже нас вустами,
Тобі подяку всякий час нести!

Навчай хвалити нас Тебе невпинно,
За те, що дав і те, що Ти не дав.
За те, що в мить якусь—то швидкоплинну,
Все пропаде і зникне без сліда.

Коли мій зір в очах почне згасати
І темними для ме́не будуть дні.
Допоможи Ти в цім не нарікати,
В печалі і у відчаї мені!

Нехай не буде ні розчарування,
Подяку промовляти Ти навчай.
Коли тіло моє візьмуть страждання,
То і тоді теж дякувати дай!

Я хочу славити нелицемірно,
Коли не стане хліба на столі.
Хочу в душевній вдячності безмірній,
Тебе звеличити в щирій хвалі!

Коли не стане миру над землею,
Лишуся друзів, рідних всіх своїх.
Допоможи із вдячною душею,
Хвалу складати біля ніг Твоїх!

І якщо руки в мами найтепліші,
Не будуть проявляти теплоти.
Погаснуть очі самі найрідніші—
Збагнути дай, що так призначив Ти!

Тебе люблю і славлю Авва Отче,
Що для мене Свій Дух Святий послав.
Тебе хвалити серце моє хоче,
За все, що Ти в житті моєму дав! Амінь

Автор—Наталія Філон:
Переклад Ангеліни Ющук
#разные
#укр

Помоги, Господь, быть нужной
В нашей церкви дорогой,
И Тебе мне быть послушной,
Славить сердцем и душой.

Дай мне мудрости, чтоб свыше
Ты мог мной располагать,
Чтоб в молитвах была ближе,
Чтоб могла других понять.

Слабый мой поправь святильник,
Чтоб гореть мог для Тебя,
Помоги мне, мой Спаситель,
Прославлять всегда Тебя.

Дай подход найти к тем душам,
Что слабеют на пути,
Удержи их, Искупитель,
Ты на правильном пути.

Чтобы вместе дружно пели
Мы осанну в небесах,
Где Ты нас по благодати
Соберёшь в Чертоге Сам.

Обещал Ты нас там встретить
И служить нам за столом ( Луки 12, 37)
Недостойна я, Спаситель,
Но хочу быть там с Тобой.

Помоги, чтоб мой светильник
Мог гореть бы до конца
И в семье и в окруженье
Я бы светом быть могла.

И детей моих, Спаситель,
Подготовь, омой, прими,
Чтобы вместе мы в Обитель
Твою с радостью вошли.

Alwina Schetinin
#разные

Я не знеміг тобі допомагать -
Звучить сьогодні з Біблії святої.
Та вірою щоб ті слова прийнять,
Потрібно так, щоб в серці був лиш спокій.

А навкруги - шумить, шумить, шумить
Той вітер, що дерева низько гне.
Здається, що лише хвилина лиш,
І він, з ніг збивши, до землі пригне.

А ось недавно сонця світло ще,
Мою так душу ніжно зігрівало.
І посилаючи тепло з небес,
Все моє серце радістю сповняло.

Тоді Господь так близько буть хотів.
Я йшла, й за руку міцно все трималась.
Та звідки вже той вітер налетів,
Що його сили так перелякалась?

І випустила руку я Христа,
Позаду Нього побрела так тихо.
Коли я поруч з Господом була,
Пораду й поміч я могла отримать.

Чи вітер вирвав із Його руки?
Ні, руку відпустила я сама.
Коли тримаємось за Бога що є сили,
Ніколи не відпустить з руки нас.

Коли лякаємося стогнучих вітрів,
Що нагинають, щоб від Бога відірвати,
Не треба нам казать: "залишив Він"
Ми Його руку кинули тримати.

Душа наша лиш в небо все летить,
Як пташка, що радіє навесні.
І кожен день чека щасливу мить,
Щоб Бог зігрів у радості Своїй.

"Я не знеміг тобі допомагать"-
Господь повторює до нас так знов і знов.
Нас міцно хоче за руку тримать.
Не відкидаймо ми руки Його.

Л. Шпак
#разные
#укр

Хвала Тебе не прекратится

Благодарю Тебя Господь
За Слово Вечное, Живое,
За то, что дух, душа и плоть
Всегда находятся с Тобою.

За то, что Ты всегда со мной,
И никогда не покидаешь,
Ты мой Спаситель Дорогой,
Меня любою принимаешь.

Здорова я или больна,
Молюсь Тебе я всей душою,
Всем сердцем в Слово влюблена,
И говорю всегда с Тобою.

Тебе себя я отдала,
Мне больше нечего бояться,
Во мне живёт Христу хвала,
Боюсь я лишь с Тобой расстаться.

Ты крылья мне для Неба дал,
И я лечу к Тебе  на крыльях,
Всегда меня ты поднимал,
В часы унынья и бессилья.

Благодарю Тебя Отец,
За все даяния без счёта,
Ты приготовил мне венец,
Но, надо мной идёт работа.

Ещё мне надо возрастать,
И Твоим светом засветиться,
Чтоб мне Тебе подобной стать,
Мне много надо потрудиться.

Веди меня Благой Отец,
В Твои прекрасные Чертоги,
Пусть будет радостным конец,
На моей жизненной дороге.

Пусть я не перестану петь,
Тебе и в Вечности прекрасной,
Нас не разлучит даже смерть,
Теперь я это знаю ясно.

Хвала Тебе из века в век,
Пусть никогда не прекратится,
Ты помнишь, что я человек,
Но я лечу к Тебе, как птица!

Бондаренко Любовь
#разные

НА ХЛЕБОПРЕЛОМЛЕНИЕ

В те дни Езекия смертельно заболел
- Так говорит Господь – сказал пророк,
- Смерть в дом придет, и твой прямой удел,
Дать завещание в короткий срок.

Лицом к стене отворотился он
И сильно, сильно плакал перед Богом,
Всю жизнь свою и мысль, и смех, и стон,
Все вспомнил он у смертного порога.

В очах Творца дела угодно делал,
И сердцем преданным ходил, читаю,
И каждый раз, когда приходит время
Хлеб преломленья брать, я вспоминаю.

Как и Езекия, я горько плачу,
Смотрю назад и вижу каждый миг,
Мой каждый шаг в день этот много значит,
Как мал бы ни был он или велик.

И если недостойно протяну
Я руки к чаше с хлебом, то по Слову
Я смерть свою незримую приму
В слезах и стонах.

За то, что растерял, собрать не смог.
За то, что не сумел сказать «Прости»,
За то, что в этот день делам итог
Не соизволил подвести.

Мы Божий, мы искупленный народ,
Идет который по земле огромной,
Скорбит, смеется, плачет и поет,
Идет – однажды навсегда прощенный.

Но заповедал Бог и будет так
Необходимо это в нашей жизни,
Невидимая памяти черта,
Чтобы сумела прошлое приблизить.

В раскаяньи нам нужно помолиться
Проверить веру, сердце и любовь,
И лишь тогда над хлебом наклониться
И взять вино, что означает кровь.

Лариса Дьяченко
#хлебопреломление

Ще буде час, життя тобі всміхнеться
Ще буде час І плакатимеш ти,
І буде час, що ти ще озирнешся,
І скажеш Богові: «Я дякую Тобі»

Ще буде час, що схилиш ти коліна
Попросиш Господа, щоб Він тебе простив,
Ще буде час, ти з щирими очима
Для Господа всю славу віддасиш.

А зараз час, що треба нам молитись,
Молити в Господа про мир на цій Землі,
І зараз час, щоб Господу вклонитись,
Розкаятися і сказать: «Прости,

Мені є час, щоб нести людям радість,
А я цим Господи не дорожу,
І час ти дав людей любити завжди,
Свою я силу не для цього бережу.

Для мене час ти дав трудитись,
І час дав, щоб сказати, що люблю,
Мені дав час, щоби молитись,
Прости мене, що я цим не ціню»

Вже скоро ми не зможем часу мати,
Щоб робить те, що нам сказав Господь,
Бо часу з нас нікому не догнати,
Щоб зберегти таку чудову мить.

Не будем мати часу ми збиратись,
Хоча у нас вже й були такі дні,
Скажіть, невже для нас це є не свято,
Щоб просто поспівать разом пісні?

Цінуймо час, цінуймо, бо Бог близько,
Його прихід вже чує вся Земля,
І час для вас хай буде завжди цінним,
Бо час від Бога - найцінніший час.

Цінуй тим, що маєш!
Савіна Піддубна
#разные
#укр