Цей вірш Ніколассона був озвучений мною ще в листопаді 2022 року.

Я виклав його на патреон, але викладати у відкритий доступ не став. Деякі моменти в озвучці здавалися мені недотягнутими, пласкими, недостатньо добре прочитаними. Я подумав, що перезапишу його і вже тоді покажу вам, але цього, на жаль, так і не сталося.

Днями я повернувся до цієї роботи, покопирсався в записаних доріжках, вибрав найкращі та все переробив.

П'ятнична озвучка віршів для вас.
Давно тут такого не було.

Тут.

???

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Процес пакування книжок, колись настільки мені знайомий, сьогодні повертає мене в давно забутий стан медитативного спокою. У різні періоди життя це дійство нагадувало сакральний ритуал. Я вмикав гарну музику або фільм, діставав конверти, скотч, зіплоки, наліпки, засушені квіти і якусь стару й не дуже цікаву книжку, що йшла на корм моїм паперовим журавлям (одного разу, щоправда, кормом для журавлів послугувало видання 1800 року, але про це одержувачі книжок, гадаю, не здогадалися).

Робота, здавалося б, монотонна, але саме в ній я знаходив особливу чарівність. Відкриваючи замовлення, я ретельно перевіряв стан книжки, підписував її, складав журавля, вкладав у зіплок засушену квітку (колись я просто вкладав їх між сторінок, про що нині шкодую), потім поміщав книжку у файл, а файл із книжкою - у конверт. Якщо належало відправити посилку за кордон, її слід було обгорнути повітряно-бульбашковою плівкою для надійності (зі страхом згадую, як перші книжки складав просто в конверт без усього перерахованого вище). Потім слід було підписати посилку і гарненько обгорнути її скотчем. Після - оформити замовлення в особистому поштовому кабінеті і нарешті-таки вирушити на пошту.

Готово.

Вчорашній день і частину сьогоднішнього ранку я провів саме за цим заняттям. Підписував, складав, оформляв. Усі замовлення, зроблені раніше двох-трьох днів тому, вже прямують до вас (крім одного).

Хотілося б вірити, що наступна книжка побачить світ дуже скоро, і, зрозуміло, буде сповнена віршами українською мовою, але навіть мріяти про це поки що важко. Можу сказати з упевненістю лише про те, що п'ять віршів, призначених для релізу "Молочна ферма для Марії", будуть перекладені українською і з'являться на цифрових майданчиках вже цього року (не брешу). Антошка завершив роботу над музикою, залишилося тільки зробити переклад, записатися і звести ці твори. Чекайте їх ближче до осені.

Дякую!

???

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Усім, хто вже написав мені, хто замовив книгу, я висловлюю щиру вдячність. Багато хто з вас також поділився зі мною історіями, пов'язаними з моїми віршами, і це зворушило мене до глибини душі.

На мій подив, багато замовлень надійшло з Харкова. Чи то тому, що я і сам на один рік життя - харків'янин, чи то тому, що вечори там були чудовими. Спогади про наші концерти в кінотеатрі “Бомер” особливо дорогі мені зараз, коли Харків зазнає таких жорстоких обстрілів і продовжує страждати. Тримайтеся, дорогі друзі.

Почутливі історії я отримав також від тих, хто, як і я, перейшов на українську мову, прагнучи змінити себе та дистанціюватися від періоду, коли ми говорили, писали й думали російською, не вбачаючи в цьому нічого поганого. Нехай ця книжка стане для вас лише нагадуванням про прожиті дні, про юність, про дорослішання, про друга, якого ви, можливо, ніколи не знали особисто, але який завжди був поруч. Ми пройшли цей шлях разом і продовжимо йти далі.

Один із ваших коментарів і зовсім майже довів мене до сліз.

Усі посилки будуть відправлені наступного тижня, потрібно лише докупити конверти.

Дякую вам від усього серця.

???

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Дякую всім за підтримку релізу "Так, тут ростуть дерева". Отримав багато добрих слів, побачив багато репостів в інсті.

У п'ятницю на майданчиках з'явиться ще одна моя робота - сингл "Ти мене пам'ятаєш?".

???

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Андрій Мальва озвучив один із моїх останніх текстів, чим приємно мене здивував. Мене взагалі вже давно не озвучували й непрочитували, а українською мовою це й зовсім, здається, вперше. Дуже дякую за старання!

Завтра нарешті на всіх цифрових майданчиках з'явиться EP "Так, тут ростуть дерева", тож ближче до вечора виставлю якийсь текст із цієї нагоди і всі посилання?

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Качмар - Ти мене пам’ятаєш?

Стежкою в’ється гора знов, у що цього разу, юначе, ти вляпався?
Все починається так необачно - з дружнього начебто ляпаса,
З витівок у роздягальні, за мить звідусіль - уколом між ребер,
Усе починається з жартів, які розуміють усі навколо, крім тебе.

З поштовху в спину, з удару вчора в плече, тепер - під дих,
З образи, яка неприємна, але її все ж таки можна стерпіти.
Ну шо ти як баба? Ти шо, не мужик? Вітаю: урочисто доведено.
Я не піду в їдальню - я їстиму себе зсередини.

Зизить схарапуджене око, оманливо клеїться віршик,
І всюди над містом ті гори Імлисті неначе примари здимаються вище,
І плещеться попід урочищем зоряним риба, і хлібне колосся горить повесні,
Я боявся тебе і той страх мене дочиста випатрав ніби м'ясник.

Прочитати отченаш, дістати щоденник,
Ми були дітьми, але ти втім був старшим за мене,
Сильнішим за мене. Дитяча страта - на потіху натовпу.
Цього було достатньо, щоб мене зламати.

Серце, серце, сильно тільки ти не бийся так,
Це життя і ось тобі випав такий сетап,
Серце, серце, подаруй мені, прошу, крила пташині,
Я ненавиджу людей, і вони цього заслужили.
Собака бреше на місяць, серпик в кишені, в’ятір в руках,
Дорога із жовтої цегли веде до місця розп'яття чарівника,
Стелиться смог, тріпоче багор, над лісом кружляють сталеві лелеки.
Хто не присікає зло, той стає його архітектором.

За метафорою криється істина, трясця - під коліщата цю помісь,
Рукою м'язистою всюди і скрізь побиття визначає свідомість,
Той Голіаф залишився у сутінках, десь у ріки, по той бік,
Та я, бляха, чомусь все ще несу його на собі.

Форест, біжи, між обійсть і висоток, а впавши - себе пересиль,
Якщо мовчання - це золото, то я достоту найбагатша людина з усіх,
Неси мене вітер узліссям, п’яни мої думи сумні, соковите вино,
Як довго бить по залізу - з нього може вийти клинок.

Роки знущань твоїх я переплавив у зіркатім горнилі,
Берег піщаний і той просідає під натиском хвилі.
Це було так давно и неправда, а правдою стало ось, бачиш, тепер,
Новий рік дев’яносто дев’ятого - я тоді вперше загадав,

Щоб ти помер.

Серце, серце, сильно тільки ти не бийся так,
Це життя і ось тобі випав такий сетап,
Серце, серце, подаруй мені, прошу, крила пташині,
Я ненавиджу людей, і вони цього заслужили.
У прірву безкрайню - з хисткого табурета.
Кажуть, зірки все ще падають над Назаретом.

Кажуть, бог покарає.
А якщо не покарає бог,

То покарає хто?

24 березня, 2024.

???

Patreon | Instagram | YouTube | Spotify | Twitter

Сьогодні слухаєте баттл-реп від Пані - у квітні слухаєте її альбом.

Якщо хочете щоб було так - ставте❤️‍?

???

Зачекайте, спочатку обкладинка. Ева сама її малювала.

Панове репери, якщо ви тут є і вам потрібен кавер на пісню або альбом - пишіть. Дуже дорого і не дуже швидко, але офігеть як якісно.

???

Якщо коротко - я доробляв пісні на вірші шістдесятників. Три з них уже готові. Їх можна послухати на патреоні (дайте грошей). Четверта буде сьогодні вночі. П'ята й остання - вже наступного тижня. На майданчиках - наприкінці березня.

Ще - допомагав із бітами і зведенням Еві. Не пам'ятаю, чи писав я тут, що на Exit Battle ми пішли разом і я злетів у третьому раунді, а вона дійшла вже до півфіналу.

Нижче покажу вам її трек.

Поцупив у Біма в твіттері цю картинку.

Тупо про мене.