Ювелірні будні дореволюційної столиці

З газети «Кіевлянинъ» (1864—1919). Випуск за 1911 рік, травень.

Оздоба | прикраси.мистецтво.історія

Але якщо це колекція-присвята творчості Ади Роговцевої, Раїси Кириченко, Алли Дутківської чи Костянтина Огнєвого, все це делікатно і погоджено, то я ще зрозумію й опублікую))) Упередженість вона така.

Делікатна тема на неделікатному телеграм-каналі. Про жінок, які надихають ювелірні бренди на творчість і на життя

Попри те, що я вільно і різко висловлюю думки про конкретних публічних осіб, я усвідомлюю, що це мої думки. І що когось ці люди надихають, рятують, мотивують. Але є але.

Протягом року мені часто надсилали пресрелізи зі словами про "ми вирішили поділитися з вами тим, що пані Х вийшла у наших сережках", "пані Y 'є для нас прикладом" і т.д.

Якщо що, серед цих облич не було мови про військових (вони теж люди, я в курсі), парамедикинь, вчительок, хірургинь, волонтерок і т.д. Це просто МЕДІЙНІ обличчя з певним рівнем впізнаваності та певними успіхами на своєму поприщі. І це ок. Такі правила медійних ігор. Просувати багато хороших проєктів було б неможливо без впізнаваних облич.

Йдемо далі. Я з розумінням ставлюсь до того, що ці медійні обличчя надихають власників ювелірних брендів і т.д. Бренд має право пишатися, що конкретна особа вдягла його прикраси. Це все субʼєктивне баченням бренду. Тепер про моє субʼєктивне. Поясню, чому я не публікую такі пресрелізи або публікую без згадки про натхнення кимось.

Якщо діяльність особи суперечить моїм поглядам, життєвим принципам, якщо особа співпрацює чи співпрацювала з компаніями й іншими особами, які мені не імпонують з конкретних причин, я не публікую пресрелізи з посилами про мотивацію й натхнення, якщо не вірю цим медійним особам або сумніваюсь в них. А ще, хоча я не набожна, але "НЕ СОТВОРИ СОБІ КУМИРА" одна з моїх опор. Тому навіть якщо немає всього вищезазначеного, але колекція є присвятою комусь з медійних жінок, які мені й імпонують, ні, я теж не публікую це.

Тому ні Олена Зеленська, ні Ярослава Гресь, ні Лєра Бородіна, ні Віра Брєжнєва, ні Надя Дорофєєва, ні Сабіна Мусіна, ні ще хтось не зʼявляться на цій сторінці в контексті "жінка надихнула нас на створення колекції і є моральним авторитетом для нас". Одне діло спільна колекція, амбасадорство, інша справа — колекції присвяти і т.д. Не тому що мені не подобаються ці жінки. Я просто проти створення кумирів загалом.

Це авторитетство губить нашу країну багато років. І створення кумирів. Тому буду вдячна за неНАДСИЛАННЯ мені подібних матеріалів.

12 грудня о 20:00 стартує важливий збір-розіграш для екіпажу "Вітролом" з 3 ОШБр, РУБпАК, які виконують завдання на харківському напрямку.
100% коштів — на закупівлю запчастин для FPV-дронів.

🪙 Задонативши 100 гривень, ви отримаєте шанс виграти одну зі срібних підвісок.

🔕 Завершення розіграшу 13 грудня о 20:00.

⭐️Кулон створив майстер Oleg Melnyk.
⭐️Збір проводить майстриня Alisa Maksymchuk (з Алісою знайома особисто).

Через 5 хв роблю спонтанний прямий ефір в інстаграмі. Приходьте!

Розкажу казки на ніч.
Посилання у вас точно є.

Або шукайте @hanna_ukr_jewelry

Цікаво, скільки ще потрібно хліба і зреліщ українському суспільству для усвідомлення війни. Те, що це все голодні ігри наяву вже навіть не виглядає, як метафора, це абсолютна правда. Весь простір перетворюється на около військовий: військовий блог, військовий ютуб, військовий стендап і військовий бренд і все це типу додає військового контексту, але перепрошую, кому і з якою ціллю? І хто це створює? Не військові, правильно. Але з військовими в кадрі. Щоб збирати охоплення і в кращому випадку чергові донати для ненаситних на гроші, яких забезпечують всім, чим тільки можна, замість того, щоб впроваджувати політику мобілізації, централізованих донатів, демобілізації, цивільно-військового співробітництва, робіт на оборонку на волонтерських засадах, якісного керівництва та наглядових рад. Які якісні зміни відбуваються в суспільстві і війську від безкінечної промоції війни в світлі інтертейменту? Хм, ніяких? Про які я в сраку кажу наглядові ради, якщо більшість моїх одногрупників не можуть 3 слів звʼязати. Серед моїх около знайомих всі призиваються на посади сммників, прес-офіцерів, ще якоїсь хуйні. Панове, а воювати хто буде?Трактористи вже ллють кров, що ще будуть робити трактористи? Вони цю війну вивозять вже третій рік поспіль. Не знаю жодного призовника-штурмовика, тільки молодих і чокнутих пацанів з маленьких і не відомих підрозділів, які ібашаться, і все вивозять, доречі, без мільярдів. Люди з тилу створюють контент для людей з тилу, щоб продовжувати існувати в бульбашці дотичності через екран смартфону чи компа, так і не торкнувшись ані війни, ані військової підготовки, ані політики держави. Максимум, який я бачу від суспільства — це рознести зраду, розумних людей перелічити на пальцях двох рук, всі інші популісти, які думають приблизно на 0 кроків наперед висвітлюючи проблеми, які треба вирішувати трудом, а не піздежом. Я побачив за 3 роки 0 нових політиків та 0 кандидатів на пост президента. Все це каже тільки про одне — суспільство неготове дорослішати, більшість хочуть бути «активними» в соціальних мережах, але ніхто не хоче брати на себе відповідальність, а саме робити більше, ніж вони роблять, а саме — вкладати в свою голову те, чого в ній не було до війни, бо війна це показник неготовності бачити реальність, і в нашій країні цей показник надвисокий. Медійні військові їздять на жалості і почутті провини, те саме робить держава в обличчі президента і його послідовників, те саме роблять «активісти», але ніхто з них не хоче створити умови жорсткого, але ефективного керування, бо це ж трудитись треба багато, і приймати непопулярні рішення, які не сподобаються електорату (я по іншому не можу назвати масу, сорі). Закривати пиздаки дебілам неможна, призивати молодих неможна, пиздити зрадників і уйобків неможна. Можна ставити вподобайки та робити репости. Можна ображати військових і їх рідних безкарно. Можна купляти собі документи, давати хабарі, вступати в ВНЗ і розказувати про волю. І копієчку на збори скидати, це головне. Це має назву, я ж люблю слова. Називається індульгенція.

Несеться повний розйоб, гинуть люди, часто насправді найкращі яких я знав, відірвані голови від тіл, трупи на місцевості замість орієнтирів, спалені міста і села, а мені в стрічці нові відео з продакшеном за 5-10к баксів на збір на 100 млн незрозуміло навіщо, я вже втратився в тематиках зборів і турнікетів. Ймовірно збирають, щоб було. Але з собою в гроб гроші не кладуть, там в чому мати народила приймають.

Я назавжди травмований війною і людьми, які живуть зі мною в одній країні. І я ніколи не зрозумію тих, хто не намагається цю війну зупинити силою і розумом, а не відкупом. Ми грошима ворога не поборемо, технологіями — так, зброєю — так, наукою — так, рішеннями — так. Не грошима.

нагадаю, отака позначка s925 на срібних прикрасах — одна з ознак імпорту. якщо тільки виробник сам в Україні вирішив не зробити таке гравіювання.

купуючи такі прикраси, ви не підтримуєте вітчизняного виробника. це не є погано, але український бренд не дорівнює українське виробництво. а писати поряд з такими товарами "українське виробництво" — попахує обманом споживача (нас з вами).

те саме стосується реклами такого товару з приміткою "українське виробництво". уточнюйте, де виготовлено товар, щоб не потрапити в халепу з рекламодавцями. за потреби — звертайтесь в особисті повідомлення. допоможу в межаї своїх компетенцій або підкажу, до кого звернутись.

@Hanna_Go_Jewelry
[email protected]

Оздоба |прикраси.мистецтво.історія