липнева
задуха

Сава
відкриває двері перше нуль сьоме дев'ятнадцятого
кажуть, Саву відключили від апаратів
бо не було шансів
його на пішохідному збив місцевий мажор
Навряд чи Сава хотів піти так
В його не дуже великому тілі був велетенського розміру дух
який він гартував щовишколу
у затяганій "горці"
дерев'яним автоматом
Пройшло п'ять років
я так і не стала йому тією подругою,
якою він би хотів мене бачити

Фугас
За три дні я, загорнута в тонке простирадло,
ніжусь під ранковим сонцем на 21 поверсі,
поки мій тимчасовий варить каву
ми спітнілі, стомлені, задоволені
"ти плачеш? ти вже бачила? зайди в чат"
голос подруги дрижить із смартфону
Фугасдвістіязналащевчорачекалидоранкувінвчорапідірвавсяприкривсобоюпацанівзанічкількаразівзупинялосьсерцевостаннєвженезавели
туман ненависті застилає очі
розпачливий крик летить з балкону чужої квартири
летить гарячим липневим повітрям
летить, оминаючи бетонні залупи Харківської
повертається в мої груди разом із затяжкою
осідає в мені радіоактивним пилом
розлазиться метастазами по нутрощах
несеться судинами з серця в мозок
пронизує струмом, стискає, розриває, зжирає
кава поповнюється коньяком
"ти його гарно знала?"
крізь сльози розповідаю смішні історії про Фугаса
сміюся, розбавляючи коньяк сіллю з очей
після — не пам'ятаю:
готель,
алкоголь,
дзвінки,
бажання вмерти,
пустка,
блювота,
черговий розлад харчової поведінки,
Муцураєв,
мій колишній везе нас на похорони
"чому ти не сказала мені шо він так вчинив?"
дівчинко, яка різниця, він вже більше ніяк не вчинить
бо під ноги тим.,хто несе його труну, падають квіти та гілки хвої
берці побратимів їх втоптують в сільську пилюку
над колоною зламаних людей кружляють три лелеки
над цвинтарем пізніше — теж
Ми не прощалися. В нього на похороні я вперше за кілька днів поїла.

Роланд
Міцні плечі одеської молодіжки
його двадцять друге чотирнадцяте липня закінчилось в двадцять другому
на півдні України під час звільнення одного з сіл Херсонської області

Кенні
Мій любий усміхнений хлопчик.
Іклиста посмішка, ніс картоплинкою.
Дорослий чоловік, який завжди для мене назавжди:

шибайголова в червоній кофтині посестри
найперший зальотчик щовишкола
найрідніший малий з Вінничини
підтримка молодшого брата
ніжна сестринська любов та турбота
живий
лише
в
спогадах
біль довжиною в життя
клубок несправедливости світу в горлі
кітель на стіні
мій гвіздок
моя пам'ять
мій любий завжди усміхнений хлопчик.

Оленівка
Метал “Бараку 200” обпікає не липневе сонце
серед уламків надій та шконок
дотлівають серця
у вільну країну летить чорний попіл
падає на голови тих, хто не дочекався
прибиває їх до землі
впечатує обличчям в жах

“В ніч на 29 липня на території колишньої виправної колонії смт Оленівка сталося організоване вбивство українських військовополонених. В колонії № 210 пролунав вибух. Внаслідок нього була знищена будівля, в якій утримувались українські військовополонені. За даними росіян, загинуло більше 50 українських захисників, кількість поранених невідома. Жоден працівник колонії, бойовик "ДНР" чи російський військовий, що здійснювали охорону приміщення, згідно з коментарями російської сторони, внаслідок вибуху не постраждав.”

біля побіленого сліпучим вапном бордюра
лежать незламні тіла
Їх рідні за 700+ кілометрів опізнають по фото
по татуюванням
по статурі
по родимкам
навіть неживі вони лякають катів

розпач, зневіра, крик переплітаються
біль виходить на новий рівень
чи може бути щось ще більш страшне?
про це ми дізнаємось пізніше.
в цьому житті.
але не всі.

1.07.2019 4.07.2019 14.07.2022 21.07.2022 29.07.2022

липнева задуха
я не про погоду

скільки іще дат ми зафарбуємо чорним?

чисто гіпотетично:
якби у вас була можливість писати листи нашим полоненим (незнайомим вам) на роісю -- ви б це робили?

хто з нас житиме довше —
я — та, що несе в рожевій торбинці 29 тон життєвого досвіду,
чи кароокий хлопчина, якому я вибила місце в ребцентрі?
йому 19, в нього кілька контузій, інсомнія та ще кілька "F-певні-цифри"

я запихаю шнурівки кедів до шкарпеток, на яких зачаївся ведмедик
я завжди була дорослою, тому дозволяю в 30 бути дитиною
Чи був колись дитиною кароокий хлопчина, який п'є пігулки, щоб заснути?

Скільки втрат і болю я несу в своїй рожевій торбинці?
Скільки трун під моїми окулярами-сердечками?
Скільки листів написали руки з дитячим манікюром на той світ?
Скільки радощів отримує зеленоокий боєць,
коли читає вчергове про моїх котів і собак
з того боку кордону, закутий?

Скільки любові ховається під моєю рожевою сукенкою?
Чи вистачить її, щоб повернути до життя хоч когось?
Чи достатньо обгоріти до косих м'язів в степах Гуляйполя,
щоб жити вічно в розбитих серцях тих,
хто досі шукає твій контакт, аби задати якесь питання?

Чи достатньо отримати 14 контузій в 25?
Чи достатньо втратити дві кінцівки в 10?

Ми вас будемо сильно ждать!

Сьогодні у переможця Грандбатлу, Плейлиста й навіть переможця виклику на День поезії день народження! ?
І якраз сьогодні дарую декламацію на переможний вірш "Ліс".

Я вітаю Олексія Каркачова, а в народі просто Карича з його днем, бажаю нових і нових перемог, у тому числі в новій ролі військового. Адже Карич проходить підготовку й скоро приєднається до лав ЗСУ.

? Ви теж можете привітати Карича донатом на збір для прикордонників, який проводить його дружина й волонтерка водночас Оля: https://send.monobank.ua/jar/9ZrcATy7MK

цей місяць-дурень блимає оком з більмом
зазира до мене в квартиру нахабно
де я та з ким знімаю порнушне кіно
щоб докласти тобі про все це на ранок

бо ти усю ніч драматично-трагічний
пишеш в стіл про те що я сука і падла
пишеш листи й свої недолугі вірші
про те що я так безсоромно зрадила

ти - просто трагедія, зранений фатум
ниєш, що в тебе йде за пройобом - пройоб
в твою честь замовлю з "аліхи" вібратор
щоб хоч якось мене ти їбав, далбайоб

Я пускаю тебе – пливи
Вітра в сраку тобі попутно
Але знай, що мої береги
Вже для тебе тепер не доступні

Я пускаю тебе – стартуй
Відлітай теплим вітром за край
Тільки більше свій клятий хуй
У приватку мені не кидай

Я пускаю тебе – лети
Я від тебе нічого не жду
Тільки більш мені не пизди
І іди, будь ласкавий, в пизду.

Іду сьогодні читати на стенд-ап поезію, відкопала з десяток всратих віршів, десь 2018-20 років. Це кошмар, але мені все рівно дуже смішно)))