День пам'яті захисників України. Сиджу сьогодні, рефлексію, сумую. Дуже шкода людей, що загинули. Гинуть..
Боляче за їх близьких та сім'ї.

Дуже злить русня, через котру це все відбувається. Дуже злять історії про довбойобське командування. Злить корупція. Злить неспішність та імпотентність міжнародних організацій та партнерів.

А новини про економічне бронювання в цей день тупо як насмішка. Типу "ха, ви б оце почекали і могли б легально відкупитись, мьі вас туда нє посьілалі"

Про самооцінку.

Якщо ви думаєте, що мене періодично не заїдає внутрішній самокритик — то ви дуже сильно помиляєтесь)
Вчора вночі мене прям вгризло тим, що "а я в свої майже 27 ще не, а от є такі кабанихи, котрі вже і там, і сям самореалізувались". Довелось сьогодні пригадувати, що я коли робила. Бо пам'ятати свої досягнення та й взагалі, що ти коли робила — то не про мене. Як і "не гризтись щодо часу, котрий зжерли питання зі здоров'ям".

Минула спроба налагодити харчування та активність розбилась об ковід і проблему з нервом (?). І тепер я знову буду грати в гру "знайти оптимальну кількість і види овочів/фруктів у раціоні, аби вони там були і мені від них не було погано". Бо моя класика — то крупа/паста з м'ясом. І забути, що тобі треба їсти поки не стане погано (дякую РДУГу), тому там не до того, аби ще салат собі якийсь кришити. Сон вічно кудись їде (то через животик, то через РДУГ, так ще й хронотип суперпізній).

Іноді то все дуже втомлює. А потім збираєш лапки і починаєш робить чергову спробу впорядкувати життя та якось рухатись

Львівобленерго очінь загадошне. Графік на сьогодні мінявся 11 разів.

І тоді, коли я вирішила таки запустити пралку - ну єстєствєнна вони знову поміняли графік і відключили світло)

Ма дюдс, з Днем відновлення Незалежності!

Сьогодні мене знову підводить моє здоров'я (от досі думаю, чи не викликати швидку). Але тішусь дуже, що попри все, попри війну - ми все ще в своїй країні, а я матиму розбиратись з, насправді, не такою вже й поганою українською медициною.

Я, взагалі, парадоксально люблю цю країну і якось не мала великого бажання "звалити звідси". Й чим далі, тим більше розумію, що мені є що робити саме тут. А ниньки ще й мій, найкращий в світі, Жаб долучився до війська. Докладати лапки до того, аби ця Незалежність продовжувала буть ??

Взагалі, приїзд подруги (а ми ще й Карпівські одногрупниці) приніс мені бажання замутить якусь митецьку фігню.

От як влада належить тим, хто її бере, так і мистецтво твориться тими, хто просто має нахабність його робити й афішувати

В мене пропав нюх))) Здається, таке зі мною вперше. Дуже дивне відчуття

В мене пропав нюх)))
Здається, таке зі мною вперше. Дуже дивне відчуття

Ще шмигаю носом і покашлюю. Другий день невисипаюсь, бо живіт вночі болить.

Ну, окей. Вчора поснідала, полегшало. І вчора ж подивилась, чи всі животикові ліки є, докупила, взяла ще сироп від кашлю, поки це кхє-кхє знову не перейшло в бронхіт.

Під час вечері животик знову почав боліти. Ага, на всій фармі. Знову мене розбудив завчасно і я зараз іппі.

Два дні я не могла прошарити, шо йому не так. Походу, те, що я тяночка. Тому лови, одночасно, типу ковід, біль в животі, недосип і місячні. І біль в животі взагалі не там, де він, зазвичай, під час місячних ?

Аргументи про "так можна вставати раніше" сипляться об те, шо хронотип генетично закодований. Ну, збільша, якщо говорити про нейровідмінних.

А, тим часом, я знову впала в повний реверс дня і ночі, хоспадє