🤍 Писати біографії на книжковий сайт буває дуже цікавою роботою, адже змушує зазирнути до життів тих письменників, на яких зазвичай не звертаю уваги.

🤌 Так, шукаючи інформацію про Желязни, автора «Хронік Амбера», я зауважила цікавий факт. Навіть після того, як Роберт отримав дві премії Nebula, якими нагороджують за заслуги у фантастичній літературі, він не покидав своєї роботи в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі. 

👀 Ще у шість років Роджер зрозумів, що хоче писати. Малий читав оповідання й подумав: він міг би повестись з героями інакше й краще. З персонажами міфології, якою хлопчик захоплювався, теж провадив такі розумові експерименти. 

👆Перший раз Желязни отримав гроші за історію, коли йому було п’ятнадцять чи шістнадцять років. Це був текст для письменницького конкурсу. 

🫡 Ще підлітком письменник почав підходити до питання своєї творчості серйозно. Дізнавшись якомога більше про сторітелінґ (як би ми це назвали зараз), він зрозумів, що має мало досвіду для створення глибокої історії. Роджер постановив почекати до часів дорослішання. Усі свої шкільні роки він читав наукову фантастику й пообіцяв у коледжі покинути цей жанр. Вирішив, натомість, більше читати й вчити віршів. 

🔥 У 25 він вперше продав оповідання для публікації. Селе Ґолдсміт купила текст. Того року, протягом кількох місяців ця жінка надрукувала перший твір Пірса Ентоні, Томаса Діша й Урсули Ле Ґуїн. Згодом автори погоджувались у тому, яка уважна пані натрапила на них. 

🤓 Заборону самому собі на читання улюблених книжок було знято: Роджер прочитав десять науково-фантастичних романів і взявся методично надсилати свої історії за власноруч складеним списком журналів — від високооплачуваного до найдешевшого. 

😎 Письменник пообіцяв не робити нічого надто амбітного, адже було для автора лише навчанням. Минуло кілька років і Желязни презентував публіці свій перший роман This Immortal. Роджеру не сподобалась би така класифікація, адже у наступні роки він змішував романи й оповідання, фентезі й фантастику. Не хотів підпадати під якусь класифікацію. 

🤍 Весь цей час письменник працював на повну зайнятість. Чоловік пообіцяв собі, що залишатиметься на посаді, доки його заробіток від написання не зрівняється з грошима від роботи держслужбовцем. Коли це сталося, Желязни злякався й залишився в офісі Адміністрації соціального забезпечення в Балтіморі ще на рік. 

Це був 1969 рік. Желязни мав дві премії Nebula і дві — Г’юґо. 
Але не мав одразу достатньо рішучості, щоб покинути державну роботу. 

❤️‍🔥 Коли створюєте щось поза роботою і відчуваєте — це ваше покликання; то продовжуйте. На все свій час.

А тут цікаве про Желязни!

Шкода. що він у нас дещо призабутий, добре, що тим не менш видають українською! Для мене це один із найбільш важливих авторів...

Вище вже згадував про майбутню книжку із листуванням Лема і Ле Ґуїн. А сьогодні укладачка Аґнєшка Ґаєвська — вона ж дослідниця Лема, яка без жодних перебільшень зробила кілька надважливих відкриттів у лемознавстві останніх років — пише, що вже тримає в руках сигнальний примірник.

У збірці всі наявні листи, в тому числі не відправлені й не завершені. З малюнками, дописами на берегах. Усе це — в перекладі Томаша Лема.

Ну і Ґаєвська окремо відзначає, що ці листи — це ще й чорна комедія помилок, яка точилася у світі, де листи читали урядові функціонери. Тут додам, що реалії ПНР навіть нам — тим, хто ще жив у радянській імперії, — не завжди до кінця зрозумілі. Зрештою, вони й сучасним поколінням поляків можуть здатися геть екзотичними.

Тому окремо варто було би перекласти том Войчеха Орлінського "Лем у ПНР" — може, "Човен" зробить це колись. Зрештою, вони ж видали попередню книжку Орлінського про Лема "Життя не з цієї землі"... (гаряче рекомендую!)

Джон Ґарднер у 1971 році видав роман «Ґрендель», в якому переповів події «Беовульфа» з точки зору Ґренделя. А от який вигляд матиме головний герой у майбутній екранізації. Працювали над цим образом у студії Джима Генсона, який подарував світу чимало чудових тварючок, згадаймо хоча би «Лабіринт», «Темний кристал», «Мапет-шоу», «Скелю фреґлів» та чимало інших…

Лишу це як потенційно хорошу новину — а всім нам хороші новини у ці часи точно потрібні.

Запощу оце: нова картина Теда Несміта, «Меллорн в Гобітоні». Трохи краси у стрічці не завадить.