Друзі, всі небайдужі перейдіть за прикріпленим повідомленням та підпишіть петицію у вас це займе хвилину, але ви зробите дуже добру справу ?

Бажаю здоровʼя всім?
Заходьте в темку можна заробити після лістингу і задонатити ⚔️

https://t.me/hamster_kombat_bot?start=kentId1223513696

Чийсь син на війні повільно вмирав,
Відчайдушно хапаючись за власне життя.
Голос розумний в голові замовкав,

Тримався він стійко до самого кінця.
У руїнах світу, від жорстоких ідей,
Кожен день його матір все більше згорала
Пригортаючи ніжно до теплих грудей,
Фото сина, якого війна відібрала.
Тепер з нею довіку лише його тінь,

Дикий холод потроху все тіло вкриває І намагаючись щосили втекти в далечінь,
Врешті біль неминучий її наздоганяє.
І поруч є люди, та стоїть все ж сама,

Омиває могилу гіркими сльозами,
Ніяк не скінчиться та клята зима,
А вони все воюють чужими руками.

Мамин дзвінок

Він з бою вернувся... живий..
Присів відпочити трішки в окопі,
Він витримав час той нестерпно страшний,
Тепер відпочине від поля вже бою.

В руках зазвонив його телефон,
Екран показав - дзвінок той від мами,
Нервово поправив він свій шеврон, І телефон поспішно витер руками.

Він так зрадів, що полилися сльози,
Давно не говорили з нею вже:
<<Відбили мамо ми уже загрозу,
Тепер у мене добре все>>.

Він не сказав, що втратив побратима,
Як закривав вже мертвому він очі,
Армійська як холодна та машина,
Везла його в гірких обіймах ночі.

Він змовчав про нестерпний серця біль,
Який ятрить щоденно його душу,
Про ті страшні картинки в голові, Які його немов мотузка душать.

Він не сказав.... Навіщо їй це знати?
Не довго говорила вона з ним,
Промовила: «Тебе будем чекати»,
- «Вернусь до тебе» - відповів він -
«Тільки вір».

svv.state