Друзі, вітаю.

Я вам вже розповідав про мого товариша, який боронив Україну. Ви допомагали зібрати йому на бойове оснащення. Але зараз він декілька місяців перебуває у шпиталі на відновленні після поранення. 
Лікування просувається повільно, але оптимістично і наступний крок - це фізіотерапія, щоб він знову почав ходити. 
На два місяці це 105000 грн. 
Чим швидше буде виконано збір - тим швидше він зможе продовжити відновлення. 
В кого є можливість підтримати, буду дуже вдячний. 

Pavlo Hrechka Monobank:

1. UAH: 5375411413748760

2. USD: 4441114480343217

3. EURO: 4441114490456488

Героям Слава! 

Нещодавно був у стоматолога. І через те, що прийшов трішки завчасно, то підслухав розмову із клієнтом перед мною. Як я зрозумів, то не вдалось їм провести процедури через завеликий біль який не міг терпіти той чоловік. Буває по-різному і я в жодному разі не хочу щось сказати про конкретний випадок.
Але це надихнуло мене на роздуми про те, що і коли треба терпіти та чи треба взагалі? 

Працюючи на судні в морі постійно стикається із тим що ти щось терпиш та чекаєш коли це закінчиться. 

Наприклад шторм. Коли не можеш спати через те, що качає і в ліжку неможливо просто знаходитись. Є варіант стояти, коли тримаєшся за щось. 
Недостатній відпочинок навіть у гарну погоду. 
Вібрація від головного двигуна, коли трясеться так, що зуб на зуб не попадає. 
Погана їжа та її недостатня кількість. Особливо коли є запит повноцінний, а тобі просто присилають мало і ніяких пояснень. 
Піратська зона, коли сподіваєшся, що пронесе і ваше судно проїде через цю зону. 
Коли вивантажуєш щось дуже велике вперше на судні й сподіваєшся, що воно не впаде у процесі. Усяке буває навіть при наявних перевірках гарного стану судна. 
Коли сподіваєшся, що не везеш щось заборонене у якомусь ящику який ти не в змозі перевести. 
На жаль підписавши контракт ми продаємо свій час і не маємо багато можливостей для маневрів.

То ж чи треба терпіти? І як довго? До якого рівня? 
Де та межа, коли терпець урвався і вже досить? А що робити далі? 
А те, що ти далеко від близьких та у вас лімітований зв'язок взагалі основа робочих буднів. 

Ще один етап проходження Панамського каналу.

Ось як ми проходили через Панамський канал. Починаючи з підняття якоря і до виходу з перших шлюзів.

Гадаю, що цього ніхто не чекав, але нарешті, останній день завантаження цих розібраних кранів. Майже цілий день роботи уклався в 90 секунд. Далі не встигав займатись камерою.

Остання частина вантажу безпосередню до трюму.

Коли мало місця і багато вантажу, у випадку, якщо є дозвіл, то можна завантажувати одне на інше, щоб максимально використати об'єм трюмів. Тут ми знову у нижній частині другого трюму.

Сьогодні завантажуємо верхню частину або tween deck першого трюму.

Іноді на стільки багато вантажу, що треба встановлювати один на інший. Тут навіть щось запхали під вантаж. Грубу сила завжди допомагає. Головне тут нічого не подряпати та не впасти бо дуже слизько.