я похоронила частинку себе з цією історією.

невже дива таки бувають?
дві душі, до болючого рідні, але абсолютно протилежні одна одній, зустрічаються одно разу і з тих пір повʼязані яскраво-зеленим мереживним променем, що несе з собою сумне кохання.

тобі вже стільки років нічого не снилось. усе, що ти бачиш у снах - вбивча чорнота. ти не памʼятаєш коли тобі востаннє приходили сни, спиш не прокидаючись, але на ранок почуваєшся так, ніби приймав участь у тисячолітній війні.
та одного разу, крізь безмежну кількість ночей на самоті з пусткою, тобі якось трапляється незрозуміла особа(?)

дівчина з волоссям кольору старовинного, мудрого дуба, яке на сонці переливає полумʼям, з незрозумілим кольором очей; чи-то сірі, чи-то блакитні, чи-то зелені. неначе усі кольори разом узяті заховані під зіницями. пухке обличчя з ніжними рисами, яке взагалі нічим не виділяється і ледве відчутний аромат гострої ванілі. в агонії картаєш себе за те, що так зачепило твоє людське єство, що так приклеїлась до твоїх думок абсолютно непомітна, посередня, але так манить, що ти більше не в силах стримуватись. хочеться торкнутись. спитати навіщо приходиш, подивитись у заплакані очі ще хочаб раз.

а я от кожної ночі бачу жахіття. це огидні монстри, які крадуть моїх драконів і роблять з них своїх посіпак і щоночі, щогодини намагаються мене вбити, але я щоразу відбиваюсь. я йду у ліжко, ніби знаючи, що потраплю до пекла, де щоб горіти, мені треба буде ще боротися. і я досі їх боюсь. вони стінками моїх коридорів сумління царапають прокляття і лізуть до невинних русалок, які мешкають у моєму морі надій. вони різних розмірів, залежно від масштабу моєї уяви, усі з кривавими очима і кривими, чорними зубами, постійно посміхаються та регочуть жалюгідними голосами-хвилями.
мені неймовірно страшно, тому я постійно прокидаюсь вночі, тому теж маю вигляд стомленого героя.

змученого. втратою.

я хотіла б просити милосердя, але не стану. знаю що це моя кара, за те що покликала. що втрутилась у твоє життя і приходжу тепер, сторожу твою дрімоту.

якби ти побачив себе моїми очима, зрозумів би наскільки прекрасним ти є насправді.