Твори Чака Паланіка люблять або ненавидять

Рідко зустрічається третій варіант Роль режисера стрічки дісталася Девіду Фінчеру, творчий доробок якого був на той момент ще доволі скромним.

Проте режисер був дуже зацікавлений у роботі над фільмом, і це дозволило поєднати авторські стилі Паланіка та Фінчера і видати в результаті щось нове.

Трохи психоделічне, трохи філософське, трохи обурливо-огидне у своїй прямоті та агресії.

Також підливають бензину в вогонь і виконавці головних ролей — Едвард Нортон та Бред Пітт.

Степан Радченко — головний герой роману Валер'яна Підмогильного «Місто»Рішучий, впевнений юнак, що приїжджає з села до Києва, щоб отримати освіту та направити її на благо рідного села, сприяти переходу сільського життя на новий, вищий рівень у всіх сферах. Спочатку його лякає місто – велике, шумне, вороже, сповнене незнайомих людей та незвичних дійств. При цьому село здається йому тихим пристанищем, чимось ідеальним, теплим, рідним.

Проте місто знайшло гачок, на який впіймало Степанову душу, та поступово змінило і його прагнення, і світогляд.
Степана захопила література, він відчуває в собі разом і здібність до неї, і жагучу потребу визнання свого таланту. Він кидає навчання, стає відомим письменником, але разом із цим пристосовується до міського життя, починає поділяти і мрії міських жителів , і способи їх здійснення, і моделі поведінки.

Степан Радченко більше не ідеаліст, сповнений світлих сподівань, а прагматичний молодий чоловік, здібний, ерудований, іронічний, який здатний на жорсткість задля досягнення своєї мети.
Та й мета в Степана вже не така благородна, як по приїзді. Він уже не може знов хотіти того, чого хотів раніше, і повертатися до села не збирається.  Тепер його мета – міське життя, це бажання визнання, а також супутніх атрибутів успіху – хорошого житла, престижної роботи, слави. Досягнувши цього, Степан не отримав лише душевного спокою, бо став ніби розірваний надвоє між собою минулим та теперішнім, міським.

«Фрілансер»
(букв.«вільний митець»)

Термін був вжитий вперше Вальтером Скоттом в романі «Айвенго» для опису «середньовічного найманого воїна».

В 1909 році Коцюбинський привіз в Україну з острова Капрі насіння гвоздики. Він акліматизував його, і згодом в науковій літературі ця квітка здобула назву «гвоздика Коцюбинського». З Чернігова, де мешкав тоді письменник, гвоздика поширилася по всій Україні.