Диверсифікована категоричність

Напрочуд дивно вибудована комунікація Верховного Суду.

Минулого тижня у Бігуса вийшов сюжет про «про ймовірну недоброчесність» судді ВС Ігоря Дашутіна.

У відповідь ВС вийшов з публікацією, зазначивши:
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ігор Дашутін вважає, що інформація, наведена в сюжеті, є недостовірною, а сформульовані натяки про його недоброчесність не мають жодних підстав.Тобто пресслужба ВС, вочевидь, отримала коментар судді і оприлюднила його на сайті. Питань немає.

Але вже вчора ВС прокоментував «новину про затримання працівника однієї з обласних прокуратур у зв’язку з імовірним вчиненням кримінальних правопорушень»: У зв’язку із цим звертаємо увагу, що суддя Євген Синельников не знайомий із затриманим і ніколи не мав з ним жодних відносин, у тому числі «спільного бізнесу». Крім того, суддя Євген Синельников не займається та з огляду на вимоги закону не має права займатися підприємницькою діяльністю. Суддя ніколи не здійснював і не здійснює вплив у кримінальних провадженнях.

Коли на сторінці Верховного Суду звучить «звертаємо увагу», виникає питання, а хто власне цю увагу звертає? Пресслужба? Усі судді? Окремі судді? Керівництво суду?

Схоже, хтось у Верховному Суді ухвалює рішення, коли та щодо яких колег робити категоричні заяви, а коли давати обережні коментарі.

Так зазвичай буває, коли хтось один знімає слухавку і наказує, що і в який формі «вішати» на сайт.

«Колектив» міцнішає.

Робоча травма

Юрій Бутусов написав, що 51 прокурор Хмельниччини на чолі з обласним прокурором Олійником оформили інвалідність:
Майже всі прокурори Хмельницької області виявились… пенсіонерами, а також інвалідами 2-ї групи - згідно з рішенням головного лікаря МСЕК Т.Крупи. І багато років отримували та продовжують отримувати від держави пенсії за інвалідність – згідно з рішеннями начальника Пенсійного фонду О.Крупи.На це прокурор Олійник рішуче заперечив:
Чисельний склад прокуратури області складає 225 прокурорів. А інвалідність мають лише 48, тому стверджувати що уся прокуратура складається з осіб з інвалідністю не є правильним. (...) Особисто я маю проблеми зі здоров’ям. У 2005 році отримав травму на робочому місці вивчаючи матеріали кримінального провадження.
Я, звісно, підозрював, що прокуратура в нас є дуже інклюзивною, але так щоб там був аж 21% людей з інвалідністю... Знімаю капелюха.

Яку ж саме травму можна отримати, вивчаючи матеріали кримінального провадження?

Відповідь може бути на поверхні — психологічну.

Всі юристи читають на роботі тисячі сторінок канцелярщини, маячні і тупих відмовок. Тож психологічні травми від ознайомлення з чиновницькими документами — наше професійне захворювання.

Взагалі ж пропоную ввести процедуру добровільної відмови від групи інвалідності, за аналогією із науковими ступенями. Адже є відчуття, що ці категорії є доволі близькими — іноді отримуються за мутними оборудками і надають необґрунтовані привілеї.

​Захист-шмахист

Я сі не заспокою з тою «юридичною наукою».

Вже розбирав, як в Україні відбувається захист дисертаці і що його неможливо провалити.

Показував, скільки грошей спалюється на надбавки за ту титанічну і дуже корисну для суспільства працю.

І от фб мені знову підкинув свіженький захист докторської дисертації Таш'ян Р. І. на проривну тему «Недійсність правочинів у цивільному праві України».

На початку головуючий попросив членів ради «якнайменше відлучатись від процесу захисту». Згодом, зрозумів, до чого це.

Подальші три години захопливої наукової дискусії головуючий підсумував словами «Хто ще бажає висловитись? Сподіваюсь, ніхто не бажає».

Далі обирали лічильну комісію, без якої у 2024 році, звісно ж, нічого порахувати не можна.

«Хто за цю пропозицію, прошу голосувати».

Руки явно підіймають не всі члені ради.

«Прийнято одноголосно», констатує головуючий.

Те саме відбувається ще декілька разів, включно з питанням про присудження наукового ступеня. Всі начебто не голосують, але чути «одноголосно».

Попри таємність голосування, один з членів ради з посмішкою каже, що йому хочеться швидше проголосувати «за».

І от ступінь присуджено. А з ним пожиттєвий почесний статус і потенційні грошові надбавки.

Панове, але для кого ж ці вистави?

Кому потрібні ці відверто бутафорські процедури?

Яким боком це наука?

Див. також про тяжку колегільну працю «старої» ВККС

Викладацька мудрість і анекдот

В нашому рідному ДонНУ був викладач, відомий тоді суддя, який вчив студентів:

Перше, що робить суддя, коли отримує ваш позов — думає, як би його не розглядати.

Останні декілька років я здебільшого веду такі справи, де цей вислів яскраво підтверджується. Звісно, це всілякі «чутливі» позови до владних органів та посадовців.

За свою не таку вже й велику практику, я бачив стільки відчайдушних, оригінальних і «відморожених» спроб не розглядати справу, що навіть соромно.

Якщо почитати ухвали судів, якими «загортають» мої документи, то можна не лише здивуватися, яким чином мені видали адвокатське свідоцтво, але й замислитися, яким дивом мені досі не обмежили цивільну дієздатність і не призначили піклувальника.

Адже якщо вивчати такі ухвали і не володіти контекстом, то може скластися враження, що я взагалі якийсь неук-ледар.

Що пропускає строки, і не вміє заповнювати квитанції. Що «умнічає» і користується електронним судом так, як зручно. Що чомусь намагається просити суд неефективно захистити права позивача, яких «ніхто не порушував». Що регулярно ініціює «спори, які не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства».

Якось один суддя вирішив екзотично відволіктись і провести відпустку, працюючи на ранчо успішного фермера.

Першого дня фермер доручив йому вичистити до блиску завалений навозом корівник. До вечора корівник блищав.

На другий день фермер доручив судді відкрутити голови всім куркам у курнику. До вечора обезголовлені курячі тушки були розкладені по коробках і готові до відправлення замовникам.

На третій день фермер вирішив дати судді перепочити і доручив відкалібрувати картоплю. Уранці він дав судді мішок картоплі і велів дрібну класти праворуч, а велику — ліворуч.

Коли він повернуся увечері, суддя так і сидів перед повним мішком, за весь день не відсотрувавши жодної картоплини.

— Як так?! Коли я тебе попросив вичистити корівник, який не чистили років п'ять, до вечора він блищав. Коли я попросив тебе відкрутити голови цілому курнику, до вечора все було виконано. Але коли я попросив тебе лише розкласти картоплю за розміром — ти не впорався?!

— Шефе, копатися в лайні і відрубувати голови — моя професія. Але тут ти просиш мене ухвалити рішення...

Вбиральне право
У Львівському окружному адміністративному суді мав такий діалог з працівником апарату:

— Не підкажете, де в вас туалет?

— (Пауза, уважний погляд) Як учасник процесу, ви маєте право скористатися нашим службовим туалетом. (Глибока пауза) Він не кращий за звичайний, але ви маєте таке право...

Ще ніколи відчуття власної привілейованості не розпалялося і не згасало в мені настільки швидко.