НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...

Той день був незабутнім, незрівнянним,
Посеред справ, служіння і розмов...
Ісус Петра взяв, Якова, Івана,
І на Фавор у задумі пішов...

Хоч все таким звичайним їм здавалось,
Вже стільки тих стежинок перейшли,
Ось вчотирьох на гору піднімались,
Задумані про щось вони були...

Прийшли... Христос молитися схилився,
Взивав до Свого Вічного Отця,
І раптом весь у сяєві змінився,
У виразі Прекрасного Лиця.

Одежі білосніжними враз стали,
Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,
З'явилися, з Ісусом розмовляли,
Про час, коли піде на муки й хрест.

Пророки два й обіцяний Месія,
Якого ми чекали так давно...
Він сумніви навіки Сам розсіяв,
І учні, що тоді поснули сном...

Прокинувшись,  не сміли щось сказати,
Небачивши такого у житті,
Петро шатри схотів побудувати,
Не розуміли навіть те тоді...

Що величі в шатрах не помістити,
І тих, кому належать Небеса...
Всю вічність з Богом будемо ділити,
Хто йде покірно по слідах Христа.

Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,
І прощення тих зроблених провин...
До нині Голос Божий ще лунає,
Говорить : «Мій Улюблений це Син.

Вподобав Я Його. Покірні будьте ,
Ісуса слухайте ви кожен час...»,
День Преображення - це незабутнє,
Для Церкви свято, також і для нас.

Гора Фавор побачила багато,
Як над Землею Божий Син стояв,
Він знав той день, коли піде на страту,
За тих, хто ще спасіння не прийняв.

Врятовані ми Ним, і все стерпіти,
Поможе Він, вестиме до кінця...
Через Христа тепер ми - Божі діти,
А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.

#Преображення
@virshi_for_God

ТИ ВЧИВ МЕНЕ ХОДИТИ ПО ВОДІ...

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні, не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі... це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я... Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена

#підбадьорення
@virshi_for_God

▶️💥МЕГА КОНКУРС "ТОП - 10 християнських 🇺🇦 блогерів/медійних осіб" від каналу Релігія: аналітика, статистика

Починаємо другий етап конкурсу (12-22 квітня)
Імена та прізвища блогерів (запропонованих підписниками каналу) в алфавітному порядку публікуються на каналі t.me/religion_ua/708 і підписники шляхом натискання на лайки ❤️ вибирають тих блогерів, які їм відомі (голосувати можна за будь яку кількість блогерів).
За результатами голосування лайками буде відібрано ТОП-10 блогерів та відомих медіа осіб.

✔️Проголосуйте за відомих вам християнських медіа-діячів ❤️****

*Заборонено агітувати та спонукати голосувати за учасників конкурсу на будь-яких інтернет ресурсах. Такий учасник буде дискваліфікований.

НАЙТЯЖЧА БОРОТЬБА...

Найтяжча боротьба – завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Коли душа горить немов в вогні,
Коли твій розум – наче поле бою.

Коли себе ти важиш на вагах,
І бачиш, що ваги нажаль не має
А ні у вчинках, а ні у ділах,
Тай оправдань собі вже не шукаєш.

Коли нутро від болю аж кричить,
А все, що тобі можна це мовчати.
Скажи, як почуваєшся в цю мить?
В цю мить ти хочеш на весь світ сказати

Про те, що там сидить, на глибині
Твого ніким незвіданого серця….
Проте нажаль, чомусь , ти сам один,
Сліди людини вже роками стерті.

Ніхто не вникне у твою біду…
Й душа від цього ще сильніш страждає.
Усі в житті немов повз тебе йдуть.
Ніхто з людей тебе не помічає.

Всі хочуть завжди тільки лиш одне:
У всьому користь й зиск для себе мати.
Їм не цікавим є єство твоє,
Вони не мають що для тебе дати.

І в голові питання зазвучить,
Немовби ехо: « А кому потрібен?
Хто зможе душу словом оживить?
Хто допоможе подолати біди?»

А в відповідь Христос промовить: «Я.
Ніхто з людей не в змозі поміч дати,
Серця лікує лиш рука Моя,
Не варто від людей чогось чекати.

Лиш ті, хто переносив схожу біль
Спроможні болі інших помічати.
Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль,
Й допомагаю йти і пробачати

Всіх, хто тобі приносять біль і зло,
Всіх, хто ятрить замученую душу.
Моє дитя! Я – твій святий Господь.
Я Той, Хто робить серед моря сушу.

Я прокладаю шлях усім вітрам.
Я Той, Хто чинить тишу серед бурі…
З тобою поруч завжди, тут і там,
А те, що всі неначе б то поснули,

Я допустив, щоб ти шукав Мене,
Того, Який ніколи не залишить,
А В Мене сину, необхідне є,
Й Я можу дати значно – значно більше

Ніж ти шукаєш цього у людей.
Отож прошу, задумайся, дитино,
Ти клич Мене у темряві ночей,
Шукай Мене у найсвітлішу днину.

Я заспокою й силу дам Свою,
І боротьба у серці закінчиться.
Моє дитя. Я так тебе люблю.
Нехай твій дух печальний укріпиться.

Найтяжка боротьба завжди в собі.
Найтяжча праця – завжди над собою.
Та коли прийдуть ці суворі дні,
Не забувай, що Я завжди з тобою.

Тебе всім серцем , сину, полюбив,
Тож йди до Мене, Я тебе чекаю.
Так промовляє Утішитель твій.
Благословив. І ще благословляю.

#підбадьорення
@virshi_for_God

ДВА РОКИ ВІЙНИ...???

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
Будильник наче всіх людей підняв...
Повисла чорнота над нашим краєм,
"Війна розпочалась..." Нам хтось сказав...

Не вірилось... не віриться ще досі...
Прийняти все немає просто сил...
На чужині ми біженці і гості...
А вдома свіжих тисячі могил...

А нам ще так ніколи не боліло ,
Ніколи гірко так ще не було...
Ми рідний край любити ще не вміли,
А в ньому місто кожне і село...

А нам раніш так не ятрились рани,
Як в цей важкий, до сліз, тривожний рік...
Нас вибухи збудили вранці-рано,
Світанок той серця вогнем пропік...

А ми ще так життя не цінували,
І мирне Небо так не берегли...
О Господи, якби ж раніше знали ,
Якими ми щасливими були...

А ми ще друзів так не обіймали,
Не дорожили від сім'ї дзвінком...
Ще так за рідних не переживали,
Як зараз.... Їх чекаємо з теплом...

А ми ще не стояли на руїнах,
Своїх домів і міст... Церков і сіл...
Такою не була ще Україна...
Встромились в неї злих мільйони стріл...

А ми раніш молитись так не вміли,
І в Небо крик такий ще не злітав...
Як зараз все кричить ... душа і тіло...
Хто б ранам нашим зцілення подав ?

Засвоїли урок цей знаю точно,
Пріоритети поміняли ми,
Не хочемо доріг тепер порочних,
Не хочемо гріховної пітьми...

Бог чує ті молитви розкаяння,
Нас через рік... мов через піч провів...
Йому відомі наші всі страждання,
Ще відведе далеко ворогів....

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
З тих пір ще не закінчувався він...
І милості у Господа благаю ,
Щоб назавжди затих вже горя дзвін...

Сирен й війни щоб більше нам не знати,
Додому хай повернуться сини,
Пташки хай будуть тільки із крилатих,
Спокійними - під мирним Небом сни...

Ти дочекатись ранку постарайся,
Коли загляне у вікно весна,
Й подзвонить хтось і скаже:
" Прокидайся...
Алло... Вставай... закінчилась війна..."

*©️ Наталя Мартинюк*

#Україна
@virshi_for_God

СВОЮ ДОЛЮ ВІДДАМ В ТВОЇ РУКИ...

Свою долю віддам в Твої руки,
Хай там буде і сум, і печаль,
Нехай серце спітка біль розлуки,
Хоч і важко буде, і хоч жаль.

Хай там буде і радість, і щастя,
Хай там буде усе, що мені
Там від Тебе в дорозі додасться,
Що допустиш для мене в ці дні.

Що б в житті не було і не сталось,
Хочу бути з Тобою всякчас,
Яка буря в житті б вирувала,
Коли вдвох, не здола вона нас.

І хоч вітер те дерево хилить,
І здавалось, ось-ось вже впаде, -
Ти цю бурю розбурхану спиниш,
Мимо мене цей вихор пройде.

Тож усе, що дано пережити,
Дай терпляче приймати мені,
Коли шлях розсипатиме квіти,
І коли будуть вісті сумні.

Хай надія моя не вгаває,
Хай той спокій, що завжди в Тобі,
Теплом серце моє зігріває,
Силу дасть устояти в журбі.

Мужність дай всі пройти перешкоди,
І тобі довіряти завжди,
Щоб Ти злив всі Свої нагороди,
Злив потоки живої води.

Свою долю віддам в Твої руки,
Хочу славити Ім'я Твоє,
Хай лунають із вуст хвали звуки,
Ти для мене - спасіння моє.

#підбадьорення
#довіра

@virshi_for_God

ІШЛО РІЗДВО...

Ішло Різдво... В стражденну Україну,
У темні села, стомлені міста….
Ішло через воронки і руїни,
Несло їй силу вічного Христа!

Ішло Різдво... до діточок маленьких,
Щоби забрати відчай в них і страх...
До юних... і дорослих...і стареньких,
Несло їм віру на своїх плечах...

Ішло Різдво... у бліндажі й окопи,
Окутувало воїнів теплом...
Ішло між градами, налякане…. в ознобі.
Щоб стати від загибелі щитом!

Ішло Різдво... До кожного порогу...
Не знало, чи відчинять там Йому...
Щоби навчити довірятись Богу,
Щоб вивести до Світла крізь пітьму...

Ішло Різдво... Із вдовами стогнало,
На руки брало сиріт у сльозах...
І шепотіло, й сльози утирало:
«Татусь живий... Він там, на Небесах...»

Ішло Різдво... Крізь снігові замети... у бомбосховища, в оселі, що ущент...
Під рев шахідів, обстріли ракети,
Й сирени лячний акомпанемент…..

Ішло Різдво... I людям говорило:
- Христос вже народився! Він гряде!
Впускайте Його у серця щосили,
Він вам усі тривоги відведе!

I українці духом підіймались
Й молитва їм лягала на вуста!
У радості й надії всі єднались!
І зустрічали з вірою Христа !

#різдвяні
@virshi_for_God