Павло Мовчан, Любов Голота, Галина Дацюк

Зліва направо: Іван Заєць, Дмитро Павличко, В’ячеслав Чорновіл, Микола Жулинський, Павло Дорожинський, Віктор Терен, В'ячеслав Коваль, Володимир Мулява.
14 жовтня 1998 року

Проєктом Держбюджету-2025 передбачено підвищення заробітних плат:

🔹 Верховна Рада України — на 26,2%
🔹 Офіс Президента — на 11,2%
🔹Кабмін — на 19,7%
🔹 Прокуратура — на 25,8%
🔹 САП — на 71,2%
🔹 БЕБ — на 75%
🔹 Нацкомісія з цінних паперів — на 38,2%
🔹 Суди — на 9,3%
🔹 Податкова — на 39,3%
🔹 Митниця — на 15,4%

Свій панцир вдягнути – терплячої сірої мишки,
Ніхто й не впізнає: «Невже це, Наталонько, ти?..»
До чого найперш: до базару? фейсбуку? чи книжки?..
Та нині знов треба онукам підмогу везти.

Самій же – як пташці: дві зЕрні – і стане. А рима
Колошкає душу і проситься: «Не загуби!»
Хтось кинув «Добридень», а хтось одвернувся – плечима…
Регоче ефір… А зі сходу – громи та гробИ.

І повняться банки грошима кривавими. Невід
Виловлює душі…
Зітхає Небесний огром…
А ти - наче тріска у повені водах непевних,
Кричиш дітенятам:
«До берега! Швидше!! Гуртом!!!»

Наталка Поклад
Читати повністю: УЛГ, ч. 10 (366), жовтень 2024

Ми в Азові вітаємось як римляни
Як би Ви то виділи мамко!
Ми простягаємо один одному руки
І перехоплюємо трохи вище за зап’ястя
Ми беремо руку товариша мертвою хваткою
Ми сплітаємо наші руки в нерозривний замок

Ми кажемо один одному:
Ось тобі моя рука брате
Ти завжди можеш на мене покластися
Я ніколи тебе не залишу
Ні живого ні мертвого ні пораненого
Моя рука тобі на доказ моїх слів
Мій меч – твій меч
Твоя смерть – моя смерть

У такі хвилини я почуваюся
Хоробрим центуріоном
Непереможним гладіатором
Історія людства
За останні декілька тисяч років
Воскресає в мені
Повстає із попелу
Кров загиблих воїнів
Перетікає у мої жили
/Пробачте мамко що в такі хвилини
Мені здається наче я вам більше не належу
Я належу війні/

Борис Гуменюк, «Вірші з війни»

Порожній день, чи вільний, чи не твій,
чи ти собі сьогодні не належиш…
Дощ топчеться по стежах і по межах,
по грядці, квітах, листю і траві.
Тобі дарма, немов і ти – трава,
та, що зшивала все колись в єдине –
окрайці, половини й серцевини,
а нині розповзаєшся по швах.
І хтось – не ти – виходить з тебе в світ,
і хтось – як ти – осінніми очима
щось визирає в Бога за плечима,
чого в цю мить не бачить навіть Він,
бо й Він, здається, нині сам не свій
і ні собі, ні світу не належить –
й витоптує з дощем і шви, і межі,
і свій завіт сповідує траві…

Наталка Фурса
16–25 жовтня 2024 року

Р.Чілачава, С.Голованівський. М.Бажан, І.Драч, П.Воронько, Київ, 1978.

125 років з дня народження Мігеля Анхеля Астуріаса.

19 жовтня виповнилося 125 років з дня народження Мігеля Анхеля Астуріаса (ісп. Miguel Ángel Asturias Rosales) – гватемальського письменника, нобелівського лауреата, одного з представників магічного реалізму (19 жовтня 1899 — 9 червня 1974).
У романах («Сеньйор Президент», «Ураган», «Маїсові люди») і оповіданнях часто поєднує елементи індіанського фольклору з реалістичним зображенням сучасних політичних та суспільних явищ.
Нобелівська премія в галузі літератури 1967. Похований на кладовищі Пер-Лашез.

Держіть мене семеро!..
Трамп заявив, що Китай його «поважає», тому що Сі Цзіньпін знає, що він «божевільний».

Відкриємо велику таємницю: про це здогадується не лише Сі.

У першому ряду: Юрій Клен, Павло Филипович, Борис Якубський, Максим Рильський.
Другий ряд: Віктор Петров, Микола Зеров.