ну що ж, з днем народження мене) дякую, що лишаєтеся на цьому звалищі
ваша Вінграновська💋
привітання приймаю в коментарях, а подаруночки(після ранкового донату, авжеж) сюди: 5168755907896605

достиглі яблука попадали додолу
то сипались зірки з Волосся Вероніки
під чорним небом фіалкові матіоли
ти ще така мала – а вже така велика

спіраль дурних думок закручується туго
ти синіми сльозами поливаєш квіти
– це я синонім суму я прообраз туги
мені нема заради чого далі жити

в хитросплетінні кущових троянд і хмелю
зринають в пам'яті щоб зникнути навіки
присвячені тобі сонети і ронделі
ти ще така мала – а вже така велика

і місто спить твоє в міцних обіймах повні
і вірний пес твій вірно жде тебе на ліжку
– я – яблуко гниле зсередини і ззовні
– не переймайся – я усе гниле обріжу

і забуяєш цвітом ніжно-білих лілій
і обважнілі стулиш стомлені повіки
зірвалося і впало яблучко дозріле
ти ще така мала – а вже така велика

teen romance

реанімована склянка пуста на три чверті
дефібрильоване серце – намоклий сірник
ще одна крапля розбудить підшкірних шулік
ще електричний розряд і влечу в розпростерті
руки міського асфальту – за рік учетверте

вбогий – прости мене господи праведний – боже
ти там сховався в міжхмар'ї та й зовсім засліп
я – неврахований мінус неправильний дріб
дрібка біди як зі школи принесені воші
боже послухай у тебе нема більш підхожих?

кинь цю невдалу невдячну затію нарешті
скинь мене в море мов слізносолоний баласт
хтось підбере біля берега тіло і здасть
гору набитого скла чи ножем помережить
ні кинь у лісі: краще у лапи ведмежі

словом роби що-завгодно: на все твоя воля
склеєна склянка розбилася вшосте за рік
схлипую тихо безвихідь тече з-під повік
щó відігріє кінцівки мої захололі?
серце вистукує ритм хисткий мимоволі

Сохлий нарцис залиша по собі джерело
Для живописних весняних пісень.
Тільки білявому трохи листочки звело,
Бо намагався мовчати лишень.

Кінчики листя лягатимуть ницо(авжеж).
Жовто-брудними ставатимуть враз.
Здалеку вигляд неначе злякалися меж.
Зблизька - немовби община образ.

Павша голівка негідно втрачатиме суть.
Стиха заплаче схилившись наниз.
Якось - в нарцис уподобаний вигоду ллють.
Зараз - побитий годинами криз.

Кидай квіти.
Крик (нехай).
Бути мною
Слід (втікай).

22.04.2024

підпишіться на канал цієї прекрасної панночки! не пошкодуєте!

як називається суміш любові й граната
дивний коктейль з гіркоти та дрібних кісточок
натще його споживати щодня – обпікати
виразки шлунку ловитись на ржавий гачок

німо мов риба кричати в широти й глибини
скиглячи стиха крізь товщу морської води
цівка червона видніється – де кровоспинні?
сік із плода мов вода просто так в нікуди

згублена голка у сіні логічно пожовкне
рибка скінчить на пательні чи втрапить в уху
простір навколо тісний мовчазний і двомовний
вітер виламує з м'ясом галузку суху

випрані мокрі сорóчки на моцній мотузці
досі в тканинних волокнах таять хазяїв
кроком навхресним надійдуть зимові і куці
дні коли хтось із небес нам ожити звелів

вбрані в сріблясту луску перелітні й осілі
привиди збитих птахів що їх не обійти
в'яло й розпачливо в голос один шепотіли:
зовсім немає любові нема гіркоти

закривавлені груди порепані ребра
мовчазний передавлений гавкіт собак
по розбитому склу поступовово вперед я
анакондою в ніч заповзаю секретно
виповзатиму ж вранці повзтиму ва-банк

понаписую кров'ю на білій бордюрі
ледь рухомим порізаним чорним хвостом
чи крилом на воді чи акрилом понуро
акровірші зашиті нитками тортурів
але в дактилях цих не вміститися двом

обернуся на птицю: синицю чи сойку
дактилічний катрен оберну на верлібр
і народжена повзати наперекір
полечу в трансцедентність блакитно-високу
із розтрощених ребер народиться звір