В ситуації з «Orbital», яка взяла цьогоріч Букерівську премію (маючи персонажів-росіян, для яких найбільша травма – це розвал совка) мене дивує лише те, що когось взагалі це дивує.

Помʼянете мої слова, коли років через 10 мастодонти почнуть писати шось по типу «бідний росіянський інтелигент, втік з Росії закордон і 3672 сторінок роздумує на тему того, як він тут ніпрічьом і як він сдєлалвсьоштомоґ» і всі варіації, які ми й отримали після Другої світової з німцями.

Цього не уникнути (на жаль), тому можемо лише розводити руками

Юля: «Я ніколи не реагую на хейт!»

Також Юля під час стресу:

І мій останній (і улюблений фанкаст) – це Анімант і містер Рід з «Книжкових хронік»

На цьому вечір одкровень все. Можете ділитись своїми в коментарях ⬇️

Розповідаю мамі за вечерею, що прочитала книжку українського автора і вона мені не дуже сподобалась

Мама: ну ти так прямо не кажи, шо не сподобалась, не можна обіжати людину

😁😁😁

В мене був стрес і поганий настрій, тому я рандомно провела батькам лекцію на тему «Чому заборона абортів на законодавчому рівні є абсолютною маячнею і не повинна існувати в цивілізованих країнах»

Мої батьки не проти абортів. Вони просто дивились новини про вибори в Америці 😁

Коротше, не знаю, звідки це взялося – але «Сутінки» не є роментезі.

Є такий субжанр, як paranormal romance. В ньому головний акцент – це романтичні стосунки, але з елементами паранормального (тобто фольклорних створінь по типу привидів, демонів, вампірів, вовкулак тощо). Умовно кажучи, якби в «Гіпотезі кохання» Адам виявився зомбі, це б не зробило книжку роментезі. Так само й «Сутінки» — це паранормальний любовний роман.

Роментезі часто передбачає в собі всі ознаки епічного фентезі, але романтичні стосунки там є домінуючими. Зазвичай там у нас є окремий продуманий світ, пригоди, боротьба зі злом, подорожі та інтриги — все це відбувається у певному фентезійному світі з певними правилами.

У «Сутінках» Стефані Майєр почала пояснювати свій світ лише тоді, коли їй треба було виправдати свої сюжетні повороти. Тобто не герої жили за законами придуманого світу, а навпаки – захотілося авторці завести дитинку і хоба! — ось вам дитинка і лазівка в «правилах»

Стосунки Едварда і Белли — центральна історія, вампіри там важливі, але ми знаємо про них недостатньо (тому що це паранормальна романтика, нащо нам знати механіку, як той світ працює).

За кордоном роментезі і паранормальні любовні романи диференціюють і вони не є тотожними.

Ось чому не нервуйте стару тьотю, не можуть бути «Сутінки» і «Четверте крило» бути представниками одного субжанру, майте бога в серці.

Доброго раночку 🌅

Вчора таки дочитала «Ти» і вже не дочекаюсь, щоб обговорити її на книжковому клубі в цю суботу, бо:

а) давно в мене книга не викликала стільки різних емоцій – жах, відраза, захоплення, істеричний сміх – але при цьому в неї практично немає захопливого сюжету, тільки дууууже незвичний персонаж;

б) ця книжка просто не може подобатись – вона цікава, варта високої оцінки, але я б нізащо її не перечитувала, бо якось аж занадто реалістична вона;

в) книжковий Джо Голдберг значно більший психопат, ніж серіальний, а його мотивація навіть ще більш twisted, тому я завжди перебувала в перманентному ~~ахуї~~ шоці, від того, як він прописаний.

Почитати точно раджу, і точно не гарантую, що вам сподобається, бо це таки більше психологічний роман, аніж трилер. І це книжка із того розряду, де ти думаєш, що вона ото чисто трохи погризе за пальці, а вона врешті відкушує руку по лікоть 😀