​​Вітаю, друзі. Задумався, що можна зробити серію невеличких постів про маловідомих божеств Вед на каналі. Потім, якщо зайде, то об'єднаю в велику статтю з більш широким поясненням і структурним описом :)

Іда – богиня жертвоприношення в ведійських самгітах

Іда (Idā – потік, прохання, жертва) – ведійська богиня жертв молока та олії, пов'язана з мовою та їжею. В самгітах Ріґ-Веди Іда виступає, як матір бога Аґні (РВ: 3.29.3), як та, «хто сприймає гімни та звернення» ріші та надає силу (РВ: 2.1.11.3), як богиня, яка дарує захист під час обряду та руйнує всі перепони (РВ: 2.3.8.2).

Найчастіше богиня пов'язана та згадується в так званих гімнах «апрі» (āprīsūktas – букв. гімни-замирення, які націлені на запрошення потрібних божеств, найчастіше Іди, Бгараті та Сарасваті, на обряд жертвоприношення тварини або Соми), де викликається разом з Бгараті (Магі) та Сарасваті. Згідно Саяні (коментатор РВ) вона є володаркою землі (РВ: 3.29) та центр її володінь знаходиться поблизу річки Сарасваті (РВ: 3.123.4), і в той же час місце Іди вказується «вищим на землі» (РВ: 3.29.4.2-3), що говорить про її важливість, особливо в рамках вогняних ритуалів – майже завжди богиня пов'язана з Джатаведасом (Аґні).

Серед сил богині добре помітно, що богиня окрім захисту та руйнування перепон дарує силу словам (мові) по РВ: 2.1.11, а також пов'язана з продовженням роду та щастям (популярний сюжет з ШПБ: 8.1.3 – шукра-еджа, як Ману просив у богині потомства). Однак, головна роль богині в ведійському обряді – це посередництво між жертводавцем та богами. Вона «реєструє» отримання жертв Джатаведасом та виступає опорою на ріту (ṛta – космічний закон, якому слідують боги), завдяки якій жертводавець може бути впевнений, що він отримає благословіння потрібних богів в обмін на жертви та матиме щастя, процвітання чи родючість.

На жаль, богиня Іда ніколи не мала особистого культу, тому і сьогодні вона є маловідомою богинею для більшості, однак, в традиційних кланах Індії та Непала, де проводяться вогняні жертвоприношення ім'я богині досі лунає, і так само, як 4000 років тому сьогодні їй пропонують місце на священній соломі серед сонму інших богів.

Впродовж майже всього періоду свого існування індійська традиція розвивалась в умовах постійного дискурсу. Сьогодні, читаючи індуїстські тексти і стикаючись з певними тезами, ми часто сприймаємо їх напряму: для когось вони «відкликаються», для інших дають новий філософський погляд на світ, життя або на самого себе. А деяким читачам вони просто цікаві, оскільки здаються природними і логічними.

Однак, хоча ці тексти, написані сотні, а інколи й тисячі років тому, можуть здаватися лише філософськими концепціями, важливо розуміти, що вони виникали у контексті жорстких дискусій і протистоянь. Ці вчення розвивались в умовах безперервних суперечок, часто досягаючи таких крайнощів, як зміна релігійних поглядів або навіть закінчення життя для сторони, яка програла. Індійська філософська думка формувалася в умовах жорстких і безкомпромісних суперечок між представниками різних шкіл, напрямків та культів (vāda), де кожен мав довести правильність своїх поглядів за допомогою логіки та аргументації.

Правила диспутів та їхні основні складові були сформульовані в школі н'яя (nyāya), яка систематизувала й встановила логічні принципи для індійського суспільства.

У той час, коли кожен брагман був носієм певної релігійно-філософської доктрини, з'явилася необхідність визначати правильне вчення через прямі диспути між представниками різних шкіл.

Кожна філософська школа вивчала доктрини своїх опонентів і періодично вступала в дискусії з іншими школами. Основні тексти таких шкіл часто розбирали погляди інших вчень (pūrvapakṣa) та формулювали контраргументи на свій захист (apara-pakṣa). Після чого затверджувалась істинність власних поглядів (siddhānta), а також проводилося спростування опонентських доктрин (khaṇḍana).

Ці складові дискурсу включають 16 частин (padārtha) і є основою логіки школи н'яя, що застосовується в диспутах між представниками різних шкіл. Ось короткий огляд цих складових:

Прамана (pramāṇa, प्रमाण) – засоби достовірного знання. Це методи, за допомогою яких отримується істинне знання. Школа н'яя визнає чотири основних прамани: прат'якша (безпосереднє сприйняття), анумана (висновок), упамана (порівняння) та шабда (авторитетне свідчення).
Прамея (prameya, प्रमेय) – об'єкти знання. Це те, що пізнається через прамани.
Самшайя (saṃśaya, संशय) – сумнів. Питання, яке потребує перевірки і підтвердження.
Прайоджана (prayojana, प्रयोजन) – мета або причина розслідування чи аргументації.
Дріштанта (dṛṣṭānta, दृष्टान्त) – приклад або аналогія для підтвердження чи спростування аргументу.
Сіддганта (siddhānta, सिद्धान्त) – прийнятий висновок або доктрина.
Авайява (avayava, अवयव) – складові силогізму, що включають тезу, причину, приклад, застосування та висновок.
Тарка (tarka, तर्क) – гіпотетичне міркування для підтвердження або спростування тверджень.
Нірнайя (nirṇaya, निर्णय) – остаточне рішення чи визначення істини.
Вада (vāda, वाद) – конструктивний діалог або дискусія, спрямована на пошук істини.
Джалпа (jalpa, जल्प) – дискусія, де одна сторона прагне перемогти іншу, без наміру знайти істину.
Вітапа (vitaṇḍā, वितण्डा) – софістичне заперечення, коли дискутант не має власної позиції, а лише заперечує погляди опонента.
Гетвабгаса (hetvābhāsa, हेत्वाभास) – логічна помилка або неправильний аргумент.
Чгала (chala, छल) – навмисне спотворення або введення в оману через словесну гру.
Джаті (jāti, जाति) – нерелевантні або хибні аналогії.
Ніґрагастгана (nigrahasthāna, निग्रहस्थान) – момент поразки в дискусії, коли сторона не може відповідати на аргументи опонента.

Завдяки цим елементам індійська філософська система стала не просто набором міркувань, а результатом тисячоліть жорстких дискурсів та логічних обґрунтувань. Будь-яке питання чи концепція в індуїзмі пройшли через суворі випробування логікою, перш ніж стати частиною традиції, яку передавали через лінію вчителів (paramparā).

Перекладений повністю 3 розділ книги «Shakti: An Exploration of the Divine Feminine» - Nilima Chitgopekar.
Деякі теми (про богинь) висвітлювались окремо у статтях, у файлі вони також присутні, але з доповненими та розширеними підрозділами.

1-2 розділи можете знайти у файлах групи (але вони поки що погано відредаговані).
Після закінчення перекладу, всі розділи зʼєднаються в один файл.

Попереду ще нас чекає:
• Богині буддизму та джайнізму
• Богині тантризму
• Георафічні втілення богинь

? позначено новий підрозділ
Для кращого відображення тексту скачайте файл та відкривайте у програмі Word!

Всіх зі святом Чгіннамаста-Джайянті ?

Богиня, котра стоїть на Раті та Камі, що перебувають в майтгуні, вона – повністю оголена, її нагота не впадає в очі, оскільки вона одягнена в сліпуче світло. У неї немає голови: її тулуб без голови з двома піднятими вгору руками. З безголової шиї б'ють три струмені крові, кожен з яких даровано богинею для богинь біля неї: середню цівку п’ють її вуста з відрубаної голови, яку вона тримає в руці, тоді як дві інші цівки п’ють дві інші богині, що стоять з обох боків – Дакіні та Варніні. Ця богиня нам відома, як Прачанда-Чандіка або Чгіннамастіка. Вона — всеруйнуюча сила, вона дає капала-мокшу, котра реалізуючись вибиває череп від тіла та підіймає душу до Бога.
Пракаша (світло) і нада (звук) є попередниками творіння. Коли пракаша розмежовується, як акаша (простір), це сила Бгуванешварі. Коли розмежування приймає форму тривалості, часу, це Калі. Коли пракаша втягується в творіння і в той же час виходить за його межі, це Лаліта. Невиражений, непроявлений звук, вібрація, котра вже відчувається є Бгайраві, тоді як звук, що передує формі відомий, під іменем Тара. Взаємодія пракаші та нади для прискорення творіння є Чгіннамаста.

Взаємодія породжує таку силу і тиск, що творіння майже відрізається від творця.
Загальна мета створення полягає в тому, щоб єдине насолоджувалося окремими існуваннями, яких майя показує нам в безмежній кількості. Ось чому Чгіннамастіка представлена, як відрізаюча собі голову – це символ джерела для творіння.

У світі явищ взаємодія світла і звуку призводить до появи грому і блискавки. Чгіннамаста - це грім, що знищує всі ілюзорні сили. Вона – приховане сяйво в пітьмі. Пануючи над космічним розумом, вона діє через людський розум, як почуття, що стоїть за почуттями. Найпотужнішим видом діяльності почуттів є статевий акт, саме тому ця форма великої богині зображена, як та, хто топче своїми ногами Раті та Каму, які об’єднані любовним союзом. Ось чому для садгаки поклоніння Чгіннамасті дає повну владу над сексуальним потягом.

Чгіннамаста — це незламна сила, вражаюча сила Брагмана. Чим відрізняється сувора та саможертвенна богиня від Калі – форми пожираючого часу? Коли Калі люта і жахлива, вона – Чанді, в той час, як Чгіннамастіка жахливіша за все найжахливіше, лютіша за будь-який найлютіший аспект світобудови і звідси її ім'я – Прачанда-Чандіка. Калі є формою Кала – часу, а Чгіннамастіка є формою, в якій часу вже нема. Калі — прана шакті, тоді як Чгіннамаста — форма Шакті, де час ще не сформовано або коли часу вже нема. Вона має своє місце між бровами (аджна-чакра) і керує силою волі та баченням, ось чому вона дарує незрівнянні сідги (містичні сили) своїм прихильникам.

Чгіннамастіка – сила блискавки (Ваджра-Вайрочані) і поширюється вздовж міріад каналів (наді), що огортають весь космос. Коли форма створюється, ця енергія входить в форму через брагмарандгру. Брагмарандгра – це єдиний отвір, який з'єднує потік енергії в тілі з потоком енергії космосу. Потім енергія поширюється по всьому панча-коші (п'яти тілах) за допомогою наді. З усіх наді три важливі — Іда, Пінґала та Сушумна. Сушумна — це центральна наді, яка закінчується в Брагмарандграмі.

Чгіннамаста знаходиться в концентрованій формі в аджна-чакрі. Однак її діяльність відбувається в Сушумні, де вона рухається вгору та вниз як підтримка Шакті, котра немає часу і перебуває вічно між муладгарою та свадгістганою, чекаючи, коли васани карми будут знищені вогнем мули.
Цей вічний потік обмежений ґрантгами фізичного тіла. Вузли цього обмеження сили потрібно розрізати ножицями, які вона тримає в руці. Прачанда-Чандіка – течія через Сушумну, тоді як чарівна Варіні та блага Дакіні – це течії через Іду та Пінґалу.

Мантра Богині це насіння – звук «гум», також відомий як «дгену біджа». Мантра дає панування над почуттями і повністю знищує непідконтрольний рух оманливого розуму.