Клайв Стейплз Льюїс🇺🇦

Description
КСЛ - ірландський письменник, історик літератури середньовіччя, християнський апологет, автор "Хронік Нарнії", один з друзів Джона Толкіна. Телеграм-канал присвячений його творчості.

Адмін: @demchukoleh

Також: facebook.com/cslewisua
Advertising
We recommend to visit

Здесь пишу ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО своё мнение.

Для связи - vanek.nikolaev@protonmail.com

Бот для связи только по координатам - @Rus_ni_peace_da_bot

Сообщить о воздушной цели - @Yug_mopedi_bot

Я НИКОГДА НЕ ПИШУ ВАМ В ЛИЧКУ В ТЕЛЕГРАМЕ

Last updated 3 weeks, 6 days ago

Цікаві, крінжові, смішні та подекуди лякаючі новини з усього світу.

Свій контент присилайте сюди - @boze_yake_konchene_bot

Співпраця — @vadym_toba

Last updated 1 month, 3 weeks ago

🔞 Найактуальніші та найгарячіші новини Києва те, що не покажуть по ТБ📺❗️

😊 Посилання для друзів - https://t.me/+vSCZ27uSWk9iNjhi

💰 Щодо реклами пишіть: @Managerandriyy

📨Запропонувати свою новину - @XYKYIV18bot

Last updated 4 hours ago

3 weeks ago

Жанр: фентезі, дитяче
Тривалість: 7 год. 50 хв.
Розмір: 453 МВ.

3 weeks, 2 days ago

Жанр: фентезі, підліткове
Тривалість 6 год. 7 хв.
Розмір: 288 МВ

3 weeks, 2 days ago
***💡*** Також, якщо Вам цікаво, можете …

💡 Також, якщо Вам цікаво, можете послухати розмову з перекладачкою цієї книги - Юлією Баір.

📺 Відео презентації книги:

https://www.facebook.com/share/v/1GPCUxrsbC/

📝 Мова перекладачки:

Визначний англійський літературознавець, теолог, філософ («Проблема болю» та ін.) і всесвітньо відомий казкар («Хроніки Нарнії») Клайв Стейплз Люїс вперше опублікував свою знамениту книжку «Переживаючи скорботу» під псевдонімом, бо соромився її відвертості. Тільки по смерті автора книжка вийшла під його іменем, і перевидається далі й далі в різних країнах різними мовами. «Переживаючи скорботу» — це щоденник згорьованого чоловіка, який втратив кохану жінку. Щира аж до духовної оголеності сповідь інтелектуала про розпач, злість і зневір’я, про віднайдення віри в Бога і в те, що смерть не може вбити справжню Любов… У «Переживаючи скорботу» філософ Люїс особистим досвідом і глибокими роздумами немов підтверджує раніше сказане валлійським поетом Діланом Томасом: "Though lovers be lost, love shall not; And death shall have no dominion" — «Нехай закохані помруть, кохання — ні. І смерть не запанує».

4 weeks ago
Я не думаю, що життя на …

Я не думаю, що життя на небесах схоже на гру чи танець несерйозністю. Але поки ми тут, в "долині сліз" серед турбот, тягарів, невиправданих надій, небесного можна сягнути в тих справах, які тут і тепер вважаються легковажними. Життя блаженних - довершення, де безмежна свобода і порядок добровільно примирені, найгнучкішим, витонченим і прекрасним способом. Чи знайдеш ти схожість цьому в наших "серйозних" справах, в повсякденному чи й тутешньому духовному житті? Ні, Малькольме. Тільки у дозвіллі, у хвилинах добрих веселощів ти знайдеш подібність. Танці і гра - легковажність і пустощі тут, бо їхнє природне місце не тут. Тут вони лише короткий перепочинок від життя, яке треба прожити. Але у цьому світі все вверх ногами. Те, що тут, продовжившись задовго, перетвориться в марноту, - лише подоба того, що в кращому світі є Довершенням довершень. На небесах радість - найсерйозніша справа.

Листи до Малькольма#адвентзЛьюїсом

4 weeks, 1 day ago
Ми маємо жити відповідно до власних …

Ми маємо жити відповідно до власних законів, а не природних. Ми повинні в особистому та громадському житті дотримуватись закону любові та поміркованості, навіть якщо він веде нас на вірну смерть, а не закону змагання та загарбництва, навіть якщо він видається необхідними для виживання. Адже наш духовний закон, поміж іншим, вимагає ніколи не ставити виживання понад усе – навіть виживання людського виду. Ми повинні засвоїти думку, що виживання людства та планети, а тим паче виживання країни, культури чи класу, не варте наших зусиль, якщо ми не здатні забезпечити його гідними та милосердними засобами.

...Ніщо з такою ж вірогідністю не знищить людство чи країну, як намір вижити за будь-яку ціну. Збереження цивілізації, найімовірніше, залежить від людей, які найбільше переймаються чимось іншим, а не цивілізацією. Землі найвідданіше служать ті, хто понад усе прагнуть Неба. Для людей найбільше роблять ті, хто люблять їх менше за Бога.

Про життя у ядерну добу
#адвентзЛьюїсом

1 month ago
...**християнський підхід, можливий у будь-якому віці, …

...християнський підхід, можливий у будь-якому віці, полягає в тому, щоб довірити своє майбутнє Богу. Чому б так не зробити? До того ж майбутнє знаходиться у Божих руках незалежно від того, ввірили ми його Богу чи ні. Ніколи, ані у мирний час, ані воєнний, не ввіряйте своїх чеснот та щастя майбутньому. Щасливо працює лише той, хто ставиться до власних довготермінових планів дещо несерйозно, а в кожний момент життя здійснює працю “наче для Господа”. Насущний хліб – єдине, про що нам варто просити. Зараз – єдиний час, коли можемо здійснювати свої обов’язки та отримувати благодать.

Навчання під час війни
#адвентзЛьюїсом

3 months, 4 weeks ago

Після свого навернення я роками не молився за готовими текстами, крім «Отче наш». Власне кажучи, я намагався взагалі молитися без слів, не висловлювати свої думки. Навіть молячись за інших, я старався не називати їх поіменно, а радше уявляти їх собі. Я й досі вважаю безсловесну молитву найліпшою (тільки б її осилити!). Але тепер я бачу, що намагаючись її зробити своїм хлібом насущним, я переоцінював свої розумові та духовні сили. Щоб безсловесна молитва була успішною, треба бути в чудовій формі. Інакше це скотиться до простих фантазій чи емоцій. Вдавані ж почуття – жалюгідні. Як нагряне прекрасна мить, коли Бог зволить нам по-справжньому молитись безсловесно, то лиш безумець відкине подібний дар. Він, однак, дарує його не нащодень (принаймні, мені). Моя помилка полягала в тому, що Паскаль, якщо пам’ять мені не зраджує, звав «помилкою стоїцизму»: гадати, неначе можеш завжди те, на що спроможний лиш іноді.

Листи до Малкольма#lewisdaily
#letterstoMalcolm

4 months ago

- Може, краще підемо та поснідаємо у мене? – запитала Джейн, хоч, чесно кажучи, повертатися додому їй не дуже хотілося. – Погода сьогодні явно не для прогулянок у лісі...

– Ну, так, а вам потім посуд мити, – сказала Каміла. – Послухай, Артуре, може краще посидимо десь у місті? Якщо пані Стадок вважає, що нині надто холодно і вогко.

– Боюсь, кав’ярня не підійде, пані Стадок, – озвався Деністон. – Нам трьом треба поговорити наодинці, без зайвих вух. – Тон, яким він вимовив оте “нам трьом”, одразу ніби поєднав їх в одне ціле, і Джейн це сподобалося. – Поза тим, хтозна, а раптом оповитий імлою осінній ліс усе ж припаде вам до душі? Поїсти можна і в машині, там тепло.

Джейн сказала, що ще ніколи не чула, аби комусь був до вподоби туман, але попробувати можна. І вони втрьох сіли до машини.

– Тому ми з Камілою й одружилися, – мовив Деністон, рушивши з місця. – Нам обидвом подобається погода. Не така чи сяка, а просто погода – будь-яка. Дуже добра звичка – особливо, якщо живеш в Англії.

– Отакої! – здивувалася Джейн. – Навряд чи я зуміла б полюбити дощ чи сніг.

– А це ж так просто, – сказав Деністон. – У дитинстві нам подобається будь-яка погода, хіба ні? Але з віком, дорослішаючи, ми вчимося “не любити”, коли падає дощ чи сніг, коли надворі туман... Вам ніколи не впадало у вічі, що у снігопад дорослі никають туди-сюди з понурими обличчями, а діти – і собаки, до речі, також! – радіють? Їм-то відомо, навіщо падає сніг...

– Щось я не пригадую, щоб мені в дитинстві аж так подобався дощ... чи сніг, – засумнівалася Джейн.

– Це тому, що дорослі не випускали вас із дому, – озвалася Каміла. – Кожна дитина полюбить дощ, якщо її випустять надвір і дадуть побігати трохи по калюжах.

Мерзенна сила

#lewisdaily

4 months ago

Ніколи б не подумав, що скорбота відчувається як страх. Я не боюся, але здається, ніби наляканий. Однакове тремтіння всередині, однаковий неспокій, позіхання, рефлекторне ковтання слини. Подекуди мій стан нагадує легке спʼяніння або контузію. Між мною та зовнішнім світом ніби пролягла невидима завіса. Мені важко сприймати слова інших людей. Точніше, я не хочу їх чути, бо не маю до них жодного інтересу. Водночас, мені хочеться, щоб хтось був поруч зі мною. Мені нестерпно залишатися наодинці вдома. Якби ж вони говорили один з одним, а не зі мною.

Бувають моменти – завжди несподівані, – коли щось всередині мене намагається мене запевнити, буцім все не так погано, не так безнадійно. Кохання – лише частина людського досвіду. До знайомства з Г. я був щасливим. У мене залишилося чимало так званих “джерел задоволення”. З цим можна впоратись. Облиш, все не так погано. Мені дещо соромно прислухатися до цього голосу, але, здається, він має слушність. Аж раптом несподіваний поштовх розпечених спогадів розвіює залишки мого “здорового глузду”, і він негайно зникає, немов крихітна мураха в горнилі печі.

Відкинутий назад, я повертаюсь до сліз та страждань. Гірких сліз. Я навіть волію проживати ці миті агонії, вони принаймні чисті та чесні. Однак занурення у води саможалості, бридке та липкувато-солодке задоволення, що я відчуваю у такі хвилини, мені огидне. Усвідомлюю, що таким чином я спотворюю памʼять про Г. Дозволивши цьому настрою взяти гору хоча б на кілька хвилин, я почну оплакувати ляльку, а не справжню жінку. Слава Богу, моя памʼять про неї занадто сильна (чи завжди вона буде настільки сильною?), що подібні напади агонії сходять мені з рук.

Г. була зовсім іншою. Вона мала розум гнучкий, швидкий та спритний, немов леопард. Ні пристрасть, ні ніжність, ні біль не могли його роззброїти. Він вловлював найперші прояви ниття чи скиглення, й одразу стрибав на тебе, збиваючи з ніг, поки ти не отямився. Скільки моїх мильних бульбашок вона проколола! Я швидко призвичаївся не молоти дурниці в її присутності, хіба що заради чистого задоволення – і знову пекучий удар – бути викритим та висміяним нею. Ніколи в житті я не був таким серйозним, як у стосунках з Г.

А ще мені раніше не спадало на думку, що скорбота викликає лінощі. Крім моєї роботи – тут машина працює як слід – я не здатен на найменші зусилля. Важко не лише писати, а й читати листи. Навіть голитися. Яка тепер різниця, як виглядає моє обличчя, шорстким чи гладеньким? Кажуть, що нещасна людина прагне відволіктися, забути про свої проблеми. Та буває, що виснажена людина посеред морозної ночі хоче вкритися ще однією ковдрою, але замість того, щоб підвестися і знайти її, вона лежить у ліжку, тремтячи від холоду. Зрозуміло, чому самотні люди стають неохайними, а з часом брудними та огидними.

Споглядаючи скорботу
переклад Олександра Малова

#lewisdaily
#AGriefObserved

6 months, 3 weeks ago

У прикрій людській природі Бог, звісно ж, вбачає щось погане і гідне жалю. Приємну ж природу, навпаки, вважає чимось добрим - добрим як хліб, сонячне світло чи вода. Та все це - добро, яке Він дає, а ми отримуємо. Завдяки Йому в Діка міцні нерви і добре травлення, й там, звідки їх почерпнуто, різного добра ще дуже багато. Наскільки нам відомо, творити добро Богові не коштує нічого; і водночас можливість навернення збунтованої людської волі коштувала Йому смерти на хресті. А позаяк мова про волю, люди - як прикрі, так і приємні - можуть Його пропозицію знехтувати. І тоді від приємного характеру Діка врешті-решт не зостанеться нічого, адже він, цей характер, - то лише частина природи. Природа ж як така рано чи пізно зникне без сліду. Унаслідок поєднання природних причин Дік отримав приємну психологічну структуру; десь так само поєднання інших природних причин призводить до того, що небо на заході сонця забарвлюється у приємні для ока кольори. Проте в обидвох названих випадках уже незабаром і це поєднання, і його наслідки залишаться у минулому - така вже сутність природи. Дік мав шанс перетворити (чи, радше, дати Богові змогу перетворити) це скороминуще поєднання на красу вічного духу, але цим шансом не скористався.

Є тут певний парадокс: доки Дік не навернеться до Бога, він вважатиме, що приємні риси його характеру належать лише йому, а доки він так вважатиме, вони йому не належатимуть. І лише коли Дік збагне, що насправді ці приємні риси - не його, так би мовити, власність, а дар від Бога, і піднесе їх назад Богові - лише тоді вони стануть по-справжньому йому належати. Адже тепер Дік починає долучатися до свого створення. Залишити собі ми зможемо тільки те, що з власної волі віддамо Богові. Натомість те, що намагаємося втримати, - неминуче втратимо.Просто християнство#merechristianity
#простохристиянство
#lewisdaily

We recommend to visit

Здесь пишу ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО своё мнение.

Для связи - vanek.nikolaev@protonmail.com

Бот для связи только по координатам - @Rus_ni_peace_da_bot

Сообщить о воздушной цели - @Yug_mopedi_bot

Я НИКОГДА НЕ ПИШУ ВАМ В ЛИЧКУ В ТЕЛЕГРАМЕ

Last updated 3 weeks, 6 days ago

Цікаві, крінжові, смішні та подекуди лякаючі новини з усього світу.

Свій контент присилайте сюди - @boze_yake_konchene_bot

Співпраця — @vadym_toba

Last updated 1 month, 3 weeks ago

🔞 Найактуальніші та найгарячіші новини Києва те, що не покажуть по ТБ📺❗️

😊 Посилання для друзів - https://t.me/+vSCZ27uSWk9iNjhi

💰 Щодо реклами пишіть: @Managerandriyy

📨Запропонувати свою новину - @XYKYIV18bot

Last updated 4 hours ago