Я вчила тебе цілуватися з язиком.
Робити лазанью, не вірити кожному богу.
Лягаючи спати, виключати сузір'я і комп.
І тримати кастет, коли чути смішок за рогом.

Я вчила тебе не носити у горлі куль.
Спину й бокал- тримати завжди лише рівно.
Прощати, кінчати, горіти,творити сюр
Чужих впускати, а гнати від себе - рідних.

Ти стала примхлива у виборі вин та богів
Щоночі горіли сузір'я, кипіла кров.
Ти кінчала і падали межі усіх світів
Проте так й не вчилась цілуватися з язиком.

А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіни́ця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,
Зачарований ніжним сопрано.

Розкажи, скільки часу не чулися,
Вісім років, а може ще й більше?
Випадково зустрілись на вулиці,
Як колись зустрічались раніше.

Твоє серце надійно вже зайняте,
Чоловіком із поглядом сірим.
А ти можеш по шкірі подряпати
І побачити ступінь довіри.

І немає вже жодного значення,
Та колись розуміння настане.
Стільки років з тобою не бачились,
А волосся таке ж неслухняне.

Що пов’язане з нами ти знищила,
Нехай буде у вас все в порядку.
Я дивлюся мій хрестик на шиї ще,
Подарований якось на згадку…

Костянтин Ватульов

Ліки,солодощі у пацанів

Друга спільна робота Анною Трегуб)

Ну чи це не чудово?))

5168 7451 3306 1181