Вона боялася йому про це сказати
Та промовчати було страшно ще сильніш
Вона боялася, що почуття мов скляні грати
Її поранять душу, що із ним гуляла босоніж

Вона боялася йому про це сказати
А як же всі ці дати, телефони, номери
Вона боялася його про це питати
Та глибше падала до його чорної діри

Вона боялася йому про це сказати
Але він знав і чути правди не хотів
Вони могли не говорити, а лише мовчати
І розуміти все, без зайвих слів

І ось вона, та сама зустріч Після довгої розлуки
І ось вона, та сама мить, Де можна все пробачити
Лиш цілувати б теплі, ніжні твої руки
Та очі не змикати, щоб частіше тебе бачити

І ось вона, та сама зустріч, коли с тобою лише удвох
І ось вона, та сама мить, якої довелося довго так чекати
Нам помагала доля, люди, навіть Бог
Щоб знову одне одного змогли ми обійняти

І ось вона, та сама зустріч після довгої розлуки
І ось вона, та сама мить, коли вже не болить
Я все віддам, лиш більше б не відчути тії муки
Коли кохання моє поруч в ніч не спить.

Нас розлучили літаки, та я навчусь літати
Любов на відстані руки тримати більш не мушу
Нас розлучили літаки, та знаю точну дату
Коли обІйму твоє тіло, а не тільки душу

Нас розлучили літаки
Любов на відстані - це пастка Ми різні, але так близькі
Відправ мені хоча б цей вірш, будь ласка

Нас розлучили літаки, та я навчусь літати
Віддати зможу тобі все, що в серці накопилось
Всередині душі, що буде лиш тебе чекати
Нас розлучили літаки, але любов нам не лише наснилась

Він просто не вмів її цінувати
Не вмів цілувати вночі, коли спала
Не вмів говорити красиво словами
Про те, як насправді вона надихала

Не вмів обіймати тоді, коли небо
Так тихо спускалося на її плечі
Не вмів говорити тоді, коли треба
Що з нею найкращій в житті його вечір

Він все це не вмів, та в душі його темній
Кохання до неї творило буття
Він щиро хотів пригорнутись до неї
Та не відпускати ціле життя

Не виходь заміж, допоки не зустрінеш його
Всього такого надійного й статного
Серед вулиці вдень виділиш одного
Без якого Більш жити не здатна

Станеш брязкати поруч ключами
І чекати, допоки підійде
Посміхатимешся до нестями
І ревітимеш, коли поїде

Не виходь заміж, допоки не зустрінеш його
Він власноруч тебе відбудує
І закоханий буде, як в себе самого
І життя кінофільмом змонтує

Ти мені не повіриш, та я це скажу
Хоч і правда буває незручна
Ти мені не повіриш, та я проложу
Шлях від слів до сердець власноручно

Щоб кохати, не треба душа
Щоб кохати, потрібні очі
Щоб цілувати, потрібні вуста
А не діаманти та гроші

Ти мені не повіриш, та я це скажу
Все в житті так елементарно
Якщо хочеш любити - люби, не брешу
Ти мені не повіриш, а марно.

Про що мені написати вірш?

Продовжіть рядок:
Вона кохала пальці його рук
А він …

Проводжаю птахів у теплі краї
Хай душа моя з ними летить
Десь туди де чарівні червоні гаї
І де Зоряний килим з небес мерехтить

Де немає мене і тебе
Де немає кохання до крові
Де шляхи від землі до небес
Сплетені лише із любові

Проводжаю птахів у теплі краї
Хай душа моя з ними летить
Я тулитимусь тілом до рідної землі
Бо вона мене любить як ти
І як ти мовчить

Любити за зовнішність необачно
Вона ненадовго, їй скоро згасати
Любити за добрі слова - трохи лячно
Чимало хто може їх вам сказати

Любити за тіло – це ненадовго
Бо пристрасть за скоро стає недоречна
Любити за гроші, купити
Можливо, звичайно, але небезпечно

Любити за правду або за душу
Це шлях у нікуди, у безкінечність
Любіть лиш за щирість, як море сушу
Любіть лиш за серце і за сердечність