Допоки владарка цього куточка далі в onera studiorum, прошу вас долучитися, зокрема, репостом, а за можливості — підтримати посильним донатом (всім небайдужим усміху Богів, цілунки муз! ⚔️🔥)!

Do not dress in those rags for me
I know you are not poor
And don't love me quite so fiercely now
When you know that you are not sure

Насправді точка неповернення (яка мала статись, щоб ви про це не думали) дала нам можливість зрозуміти хто є ми й значення всієї абстрактності ідей нарешті втілились через діяння. Хтось спромігся це зробити ще раніше, маючи відповідне оточення котре виховує…

"Тисячі імен"

*Від днів, коли боги облич не мали,
Від днів таємних сотворінь,
Коли плелись меридіани,
А зорі ще кували ковалі

Від днів, коли мечі та колісниці,
Корили світ непізнаний химер;
Тоді вожді, пізнавши смерті таємниці,
Заповіли хранити тисячі імен.

Від куль до зір, і ми запалюємо пломінь на курганах,
І від Карпат аж по покорений Кавказ,
(А дні наступні - може й далі)
Ми маємо той самий ще наказ.

Ми пам'ятаємо Батурин, Крути, Бахмут,
Базар, Кенгір, Давидів Брід,
Ми можем своїх імен не пам'ятати,
Але ми пам'ятаєм імена братів.*

Якщо вже по смерті згадати добрим словом, то він, ясна річ, майстер своєї справи, хоч в дитинстві, вичитуючи інтерв'ю улюбленого актора жінок моєї сім'ї, щиро дивувалась його людяності і водночас відчутної відстороненості поруч такої слави.

Вночі підкреслена цитата про самотність сильних у художньому обрамленні біографії Яна Пітерсзоона Куна, сьогодні з глибин виринають, в тому самому руслі, найбільш пам'ятні слова Делона: Je suis un solitaire, c'est ma nature, j'ai toujours été comme ça.

Залишилось тільки увімкнути «The Queen Is Dead».