Березень майже все, а я дочитала лише дві книжки. Зате розпочала біля десятка. Якесь читацьке пороблено.

Після триденної демо-версії весни, якою я встигла трошки насолодитися, почалися півтори тижні дощу #raincouver Тепер на вулицю зовсім не тягне, тож може принагідно Banishers пройду.

А ви, коли дивитесь Суперматусю, теж плачете на моментах жіночої солідарності та підтримки між учасницями?

Я думала там буде абсолютно безпросвітно в плані внутрішньої мізогінії та загальної поплавленості. І часто так і є. Але оці моменти, хоч які й рідкісні, це еврісінг ?❤️

Дочитала The Stolen Heir, і це було нудно ? Але Голлі Блек пише гарно, тож все ок, не шкодую.

Перша частина дилогії написана від першої особи (головна героїня), а друга — я встигла зазирнути — чомусь від третьої особи, з головним героєм у фокусі. Сподіваюсь, The Prisoner’s Throne виявиться цікавішою.

I didn’t learn all them fancy words and ways for nothing lol. I’m going to say “I’m beyond caring” instead of “I don’t care” whenever I can

Мені потрібна людина, з якою можна обговорювати політику І скандали в англомовному буктоці, це вже нестерпно…….

Зараз ще читаю оцю дилогію — продовження «Жорстокого принца». Так, саме в цьому неймовірному виданні від Illumicrate!

Поки на середині першої частини, написано супер чудово, не дуже цікаво, якщо порівнювати з action-packed оригінальною трилогією, але я абсолютно закохана в естетику головних героїв!

Героїня має гострі зуби, живе в лісі та їсть сміття. Герой має роги та копита. Тому я дуже сподіваюсь, що далі сама історія стане цікавіше — хочу любити її всю.

Ніколи не розуміла феномен Тімоті Шаламета, та й більшості internet boyfriends взагалі, але Дев Патель…. ?

Чекаємо на Monkey Man в кінотеатрах!

Розкажу трохи про одну з моїх «в процесі», бо її сетинг мене вразив.

Головний герой The Last Policeman, Генрі Пелес, нарешті досяг своєї мети і став детективом поліції. Одна біда — до Землі наближається астероїд, який гарантовано зітре людство з лиця планети, і до зіткнення лишилось пів року.

В Конкорді самогубства давно перестали бути чимось дивним — багато в кого не витримують нерви перед зустріччю з неминучим. Та коли Пелес приїздить на виклик і знаходить повішеного чоловіка, щось підказує: той помер не від своїх рук. В світі, де всім вже байдуже на такі речі, детектив Пелес починає, мабуть, останнє розслідування в історії.

Це сіра й безнадійна книга. Атмосфера безсилля перед зворотнім відліком, коли нормальність стає божевіллям, а божевілля — нормою.

The Last Policeman — перша частина трилогії від автора, який до цього писав оці абомінейшени типу Android Karenina та Sense and Sensibility and Sea Monsters.

Я не певна, що читатиму далі, бо там має бути ще безнадійніше, а нашо воно мені зараз.