?Як почати повертати себе до життя після довгого застою чи тяжкого періоду в житті?

Даю практичні поради, які допомогли(ть) мені.

?Очисти простір і зроби генеральне прибирання. Це перше, з чого я би почала, бо в чистому та не захламленому просторі навіть дихається інакше. Раз на декілька місяців/півроку я роблю чистку і генеральне прибирання житла, під час якого віддаю речі, які давно не ношу, викидаю зношений одяг, прострочені ліки, косметику т.д.

?Мінімалізуй. Не купуй нові засоби догляду, якщо в тебе є більше ніж половина старого. То стосується всього - шампунів, гелів для душу, кремів і т.д. Н-д, я купую тільки те, чим користуюсь — це допомогає мені уникнути надмірного споживання та захламленості простору.

?Випиши все. Коли чиста хата та простір навколо, тепер час впорядкувати голову ?Після періоду застою в голові є багато думок і невиконаних справ, які буквально «кричать» і не дають нормально зрозуміти, з чого почати. Слід сісти в тиші, зробити чай/каву і виписати абсолютно ВСЕ, що сидить в голові і все, що ти так довго відкладаєш. Наприклад: полагодити дверцята в шафі, поїхати в Карпати, посортувати книги в домашній бібліотеці, записатись на йогу, спробувати зробити вино, віддати борг, отримати нову професію і т.д. Це мають бути ті думки, які давно в тобі сидять і які треба просто викласти на папір. Бери листок, який не шкода і пиши, пиши, пиши. Можеш це робити протягом декількох днів, дописуючи те, що згадуєш.

?️Сортуй. Тепер всі виписані думки потрібно посортувати на категорії: побутові справи; те, що хочеш зробити для себе, але постійно відкладаєш; фінанси та цілі. Наприклад, до побутових справ я б розподілила полагодити дверцята в шафі, посортувати книги в домашній бібліотеці; до фінансових - віддати борг; до тих, які хочу зробити для себе - записатись на йогу, спробувати зробити вино, поїхати в Карпати; до цілей в житті — отримати нову професію.

??Починай діяти. Тепер, коли попередні етапи пройдено, то голова очистилась, стало тихіше, бо думки всередині перестали так кричати і, можу закластись, стало навіть легше дихати) Але не розслабляйся, бо ці посортовані завдання — цілі, які тобі треба поступово виконати. Не ховай їх у шухляді, а розпиши по 2-4 завдання на кожен день, комбінуючи легші з тяжчими.

Далі вже буду розповідати більше про те, як ефективно планувати і діяти так, аби ці цілі не просто були на папері, але й виконувались на практиці.

Буду просити про будь-який коментар від тебе як знак про те, що ти дочитала/в до кінця, тому що мені важливо знати, скільки насправді людей читає мою писанину)

? Почну з того, що я людина, яка дуже любить саморефлексувати, проводити глибинний аналіз (не плутати з копанням в собі), але це не прийшло до мене зразу - навпаки, я почала це робити тоді, коли «тонула» і намагалась вхопитись бодай за щось, аби витягнути себе з болота, яке мене засмоктувало.

Систему нижче я вибудовувала сама роками, і не все в мене виходило за раз. Інформацію збирала з інтернету, відео від психологів та книг з психології (особливо книг!). Дуже хочу поділитись цим з вами, бо знаю, що є люди, які до мене прислухаються і знаю, що якийсь з цих методів їм теж може допомогти ❤️‍?

Речі, які допомагають тримати мою кукуху:
? Список ресурсних активностей. На кожен сезон (літо, осінь, зима, весна я пишу мінімум 10 речей, які я хотіла би зробити і стараюсь виконати максимальну їх кількість. Я часто ділилась тут своїми списками і скажу вам, що це одна з найкращих речей, яку роблю для себе вже довгий час.

? Планування. В мене є прекрасних планер, в якому я пишу свої цілі на рік, а ті великі цілі розбиваю на цілі на кожен місяць/тиждень/день. Кожен мій день розписаний - це ті справи, які я, навіть якщо не хочу, то виконаю - бо коли вони записані на папері, то мотивація виконати стає більшою.

? Саморефлексія в кінці кожного місяця. Я виділяю 10 хвилин і даю собі письмові відповіді на питання «яку головну навичку я здобула?», «за що я собою пишаюсь?», «за що я вдячна цього місяця?», «яку пораду я собі дам на наступний місяць?». Питання можуть бути будь-якими, головне зробити їх регулярними.

? Щоденник вдячності. Щодня зранку (для мене зручніший саме ранок) я пишу 10 речей, за які я була вдячна вчора. Це не вимагає багато часу і допомогає зосередитися на позитиві (скажу чесно, довго вже не писала цей щоденник через завантаженість проєктами, але я вже повертаюсь ??)

? Зошит з психологічними практиками. Коли я не мала грошей на психолога і була в психологічній в ямі, то довелось вибиратись самій. Я читала багато книг з психології і виписувала цікаві практики в окремий зошит, аби їх не згубити. Тепер в мене є своя маленька книжечка, написана від руки, і коли мені погано, то я просто шукаю потрібну практику і роблю її в письмовому вигляді. Дуже раджу цей пункт, бо він занадто недооцінений — з багатьох проблем я вигрібала без чужої допомоги.

? Підсумок головних подій місяця. Цю практику я впровадила тільки з березня, ніде про неї ще не чула, але мені подобається) Знаєте, мозок має здатність забувати про те, що було, тому і вирішила зробити потім маленькі підсумки цікавих подій — де була, що нового побачила/прочитала/спробувала, з ким зустрічалась і з якими людьми познайомилась. Всього пару речень щомісяця і за рік матимете цілий лист спогадів)

?Щоденник думок — колись я писала його щодня, а зараз записую тільки тоді, коли стається щось важливе. Пишу його зранку, не відкриваючи перед тим соцмережі, роблю каву, сідаю в тиші і пишу по одній сторінці зранку все, що сидить в голові. Це дуууже крута практика, я за рік себе так прокачала, як ніколи, бо з цих думок вийшла на те, чим хочу займатись в житті, що робити і над цим мені треба працювати. Раджу дуже!

Якщо дочитаєш до кінця і напишеш в коментарях будь-який смайлик чи текст, буду знати, що робила це недарма ☺️??

дякую Господи що взяв грошима
речами кістьми котами
віршами очима

дякую Господи що взяв будинком
дахом над головою нічним спочинком
випаленою травою

дякую Господи що взяв чи то забагато
чи то нічого

чим Ти візьмеш, скажи
у ворога мого?

Oksana Lutsyshyna

Скажи мені, мила, звідки в тебе ця сила та ця нереальна вдача?
Ти ж наче вже впала безсила, знекровлена та незряча.
Ти ж наче зламала крила та світло надії згасло.
Розбились на друзки мрії та стихли порожні гасла.

Я ж бачу, моя маленька: ти ж наче чарівна квітка
Без спокою, тиші в'янеш та всупереч знову квітнеш.
Як ти ще тримаєш в собі ті спогади з того ґанку,
Коли просто неба вдосталь та мирними були ранки.

Скажи, як тобі вдається тримати так гордо постать,
коли навіть кисню бракне, коли лише болю вдосталь.
Невже ти така незламна, що навіть суцільний морок
Не зможе, відступить, зникне, зітреться на пил та порох?

І як тобі так вдається шляхетності нести знак?!
Скажи мені, мила, звідки?!
Скажи мені, люба, як?...

24.06.2024. Схід.

Володимир Шевченко

Це лишиться з нами назавжди.

Декілька днів тому була на весіллі в подруги-іноземки, яку люблю всім серцем. Я старалась відкинути всі думки та насолоджуватися святом, але, попри всі мої старання, спогади, ніби змії, обплутували мою свідомість.

Я плакала від щастя та радості, коли побачила, яка вона красива і коли тато вів її під вінець. Але через хвилину клубок в горлі почав стискатись ще сильніше, бо в мене такого не було.

Мій тато не повів мене під руку під вінець, бо його вбили росіяни.

Моє весілля навіть близько не нагадувало того, що я уявляла собі в голові багато років.
Бо росіяни.

А скільки ще доньок їх батьки та матері не поведуть під вінець?
Скільки дітей так і не пізнає свого тата, бо не памʼятатиме?
Скільки чоловіків так і не встигли народити дітей?
Скільки хлопців навіть не встигло одружитися?

Дивилась, як дрон знімає весільне відео, і думала про наших хлопців, які дронами вивчають позиції ворогів.

Знаєте, я не засуджую, що люди щасливі та проживають життя, абсолютно ні. Бо я теж хапаюсь за цю ниточку, ніби за останню надію.

Просто мені боляче від того, що багато українських сімей ніколи більше не зможе жити так, як колись. Що ми тепер, ніби поламані ляльки — і виглядом своїм псуємо загальну картину, і викинути шкода.

Бо в нас не питали, що ми будемо з цим всім робити і не казали, як нам тепер жити далі. Ми просто мусимо жити з цим фактом і з розірваними душами.

Я здогадувалась, що час ніколи не вилікує моїх ран до кінця. Але ніколи не думала про те, що мені доведеться все життя вчитись з ними жити.

Йдуть роки.
Зміняються країни, міста, люди, обставини. Я дорослішаю, мудрішаю, помиляюсь, радію, плачу, вчусь, росту.

Ззовні все стало інакше.
Тоді ж те, що всередині — ніхто не бачить.

Але саме це залишиться зі мною на все життя.

бу(день)ність

Загинув.
Загинула.
Безвісти зниклий.
Душа перестала бодай щось відчувати.
На звʼязок не виходять.
Поранена.
Вбитий.
Взяли у полон.
Не змогли врятувати.

Важко поранений. Складна ампутація.
Некролог у стрічці дедалі частіший.
Мобілізований. Виснажені.
Загинула у ротацію.
ДНК. Експертиза.
Замість нього хтось інший.

Не вистачає людей.
Вдалось дивом вижити.
Не повернувся з завдання.
Сказав не хвилюватись.
Останні хвилини.
В руках оберіг вишитий.
Без звʼязку другий тиждень.
Бути сильною. Треба триматись.

Не змогли забрати тіло.
Реабілітація закордоном. Убили.
Закатували. Як же боліло.
Вогонь. Масований обстріл. Накрили.

Збір. Дрони. Не встиг використати.
На щиті. Трьохсота. Вже звикли.
Життя — це чергування трагедій, які треба витримати.
Загинув.
Загинула.
Безвісти зниклий.

Ну хто там питав, коли я почну писати вірші польською?

Так от, почала ☺️

[завчасно вибачаюсь за граматику, бо польську мову я вчила сама без курсів та вчителів. І раджу читати в оригіналі, бо гугл перекладає бозна що ?] ______
Los

Mężczyzna, z którym ona mieszka i z którym śpi,
zna całą ją na pamięć.
On zna, co mieszka w jej sercu i co cieknie w jej krwi
i zna każdy z wariantów jej ulubionych zajęć.

Mężczyzna, z którym ona je i z którym się śmieje
jest zachwycony każdym ją uśmiechem.
Nie ona jego, a on ją, jak słońce, grzeje,
I jeżeli życie - to raj, to on jest jej grzechem.

Mężczyzna, który pamięta jej ulubionych pisarzy,
Często cytuje na pamieć ich zdania.
Kobiet, jak ona, w Średniowieczu pisały malarze,
próbując na siebie wziąć trudne wyzwanie.

Mężczyzna, który zna, co jej się śni,
umie przeczytać to, o czym jej usta milczą.
Nie ciało, a jego serce z nią pod jedną kołdrą śpi,
a zużyty sumienia w głowie dawno nie krzyczą.

Ona docenia każdą chwilę razem.
On jest gotowy całować każdy jej włos.

Jeżeli on jest artystą, to ona jest jego obrazem.
Taki ślub został błogosławiony nie przez Boga, a przez sam los.

2024

«АМНЕЗІЯ»

пам’ять дощами вимило
розум вітрами вимело
хто тебе мила вимолив?
хто тебе з неба виманив?
звідки ти щастя випало?
взяло мене і випило..
хто тебе в бога вигадав?
і для чиєї вигоди?
а не було вже виходу
окрім дурного випадку
сам я тебе і вихопив
як випадкову вигадку
сам же тебе і вимислив
сам же тебе і вичислив
і як пречистий вимисел
поміж рядками вичитав
я тебе мила вимолив
з божого саду виламав
і небеса відкрили ми
і обгорнули крилами
і не забракне сили нам
поки шепочуть губи:
мила а хто ти мила?
любий а хто ти любий?

? Юрко Іздрик, із поетичної збірки «Третій рай»

Вперше написала вірш польською.

Було б цікаво почитати?)

смерть ніколи не відбувається з тобою, завжди тільки з тими, хто залишився.

це мені залишаються запахи, спогади, гілки бузку, шовкові нічні сорочки на зімʼятих, скривавлених від сліз простирадлах.
я давно не плачу водою із сіллю, я витікаю кровʼю,
як ти.
через очі.

я ходжу босоніж по колу, по пеклу, по битому склу, пірнаю під плити, розтрощену цеглу.
кричу.
ти чуєш?
що там, на зворотній стороні заплющених повік?
що там, за розпадом атомів, клітин, кварків?
що там, за останнім шляхом, вогнем, землею?

труни перетворюються на вітер,
тепер я знаю чому так солодко пахне ця шалена весна - вона пахне тобою.

червоні сльози падають на чорну землю.. які смішні ці люди, вони казали що це прапор революції, а це - стяг моєї самотності.
спи.

Тата Кеплер