Про популярність і шановність Симона Петлюри серед населення України в 1920-х роках.

«По всій Україні де ви не підете, де не забалакаєте, всюди ви чуєте ім'я Петлюри. В різних фарбах розписують його як людину, біля котрої і до котрої тягнеться спокутанна думка за прошле всього населення України. З ім'ям Петлюри зв'язане все те, що чекає людей в гарному житті. По міркуванням селян і взагалі всього громадянства, лише Петлюра дасть спокій який і раніш цього хотів, але ми його не розуміли, бо большоіики нас дурили, а ми їм вірили. І чим далі на схід, або близче до московського кордону, тим більше ім'я Петлюри любіще і дорожче. Про се есть свідком ті повстання які зв'язані лише з ім'ям Петлюри. Проти сього імені ведеться шаленна агітація яка на протязі чотирьох років не лишає в покої навіть дуті, коли Уряду оглавляющого Петлюрою нема на терені України».

Джерело: ЦДАВО. Ф. 1429. Оп.5. спр. 2.

#СимонПетлюра #УНР

Головнокомандувач червоних військ в Україні Михайло Муравйов про поширення анти-комуністичних ідей серед українського пролетаріату Миколаївщини у 1918 році.

«В своїй палкій промові Муравйов звинуватив південного пролетаря в антипатії до радянської влади, в переслідуванні меркантильних інтересів, у тому, що він швидше готовий мити підлогу під німцем, ніж сприйняти ідеологію більшовизму. Однак Муравйов був відвертий, заявляючи, що "...Новоросію ми захищаємо не заради її самої, не заради її робітників, а заради того, що вона нам потрібна як територія маневрів для боротьби з контрреволюцією. Усе найкраще і революційне йде до нас з півночі, з Уралу, Дону. Все це збирається за Дніпром, і справжня війна почнеться звідти».
Джерело: Л. Левченко "Миколаївщина: нариси історії революції 1917–1921 років".

#більшовизм

Короткий опис одного з командирів білої армії генерала Май-Маєвського.

«Едва ли не самым красочным фактом в этой области был торжественный вьезд генерала Май-Маевскаго в отвоеванный Харьков. И вот, среди торжественнаго молчания подходит поезд "Мая" — подошел, остановился и — ничего. Потом в открытое окно вагона вылетает пустая бутылка из-под шампанскаго и откатывается в сторону. И опять ничего.. Общее недоумение, растерянность. И наконец, в раму окна появлается толстая, жирная и совершенно пьяная физиономия Мая. Он тупо оглядывает всех заплывшими глазками и наконец, обращаясь к общественным депутациям, по гелеральски, хрипло кричит им: — Здорово, корниловцы!.. А когда попытались денутации проникнуть к нему в вагон. адьютант попросил их отложить разговор до завтра: сегодня генерал не совсем здоров. — настолько нездоров, что он не мог даже держать пера, чтобы подписать срочные, представленные ему бумаги. И все это на глаза у всего населения и войска!».
Джерело: И. Наживин. "Записки о революции".

#Денікінщина

Звіт про національну свідомість українських селян і робітників та ставлення українського населення Лівобережжя до отамана Симона Петлюри у 1920 році.

«Українське селянство і робітництво далеке від всяких соціяльних експериментів, про большевиків і чути не хоче. Незабутніми залишились розстріли невинних людей чрезвичайками. Однаково оцінюють і денікінців. Слово "Україна" не пустий уже звук для селянина. Двохлітня боротьба з безліччю жертв при всім хаосі і незорганізованності поглибила національну свідомість і створила величезний кадр самостійників-державників навіть в селяньських хатах, не кажучи вже про інтелігенцію. Є велике бажання населення йти до війська, щоби зі зброєю в руках будувати своє, сильне військо, лад і порядок. Особливо велика популярність Головного Отамана і українського війська на Лівобережжі. "— От як був Отаман Петлюра, то видно було, що були свої; не били, не палили, не реквізували тай і влада своя була».
Джерело: ЦДАВО. Ф.1065. Оп.5. спр. 2.

#УНР #СимонПетлюра