#макогон

7альт/

- І багато в нас є часу? — питає Мразь.
- До вибуху три години, — неСергій дивиться на годинник, — і 43 хвилини.

Мразь встає і плескає себе по колінах.

Я плачу по qr-коду. І дивлюсь в очі офіку, який якраз несе мій сніданок.

- Ваш сніданок.
- Ага, наш, — кажу я.

Костюмований показує офіку, щоб ніс назад, і каже таким огидним, бридким, мерзенним тоном:

- На це нема часу.

Три години це немало. Хоча і небагато. Залежить від того, що робиш. Три години трахатись — якось забагато. Три години копати криницю — то доволі дохуя трошечки.

- І куди нам треба? — питає Мразь.
- На Кирилівську.

Блять, та тут пішки можна дійти за три години.

Але відчуваю, що треба йти. Прикро. Бувай мій сніданок, бувайте боби, бувай бекон. Бувай оката яєчня.

НеСергій штовхає сині двері. Несподівана пригода викидає нас на вулицю, як баба Мотря викидає котенят у відро – без будь-яких переживань чи жалю.

Коли ми сідаємо у машину, на якій ми приїхали, то я питаю у нашого костюма.

- Ти шукав нас?
- Не зовсім. Я зрозумів, що я у ваших на гачку – і нема жодного сенсу продовжувати робити те, що неправильно.
- Правильно чи неправильно – то лиш мисленева конструкція, – каже Мразь.
- Добре. Не має сенсу робити те, що не принесе бажаного результату. Наші діди помилились. Потім ще раз. Потім ще раз. Тепер вирішили продавити силою – затіяли абсолютно зайву війну на виснаження. І тепер я маю робити абсолютно тупі речі, які суперечать всьому, чому мене вчили.
- Якось все розмито.
- Ну, я мав завербувати агентів, які пронесуть на певні обʼєкти вибухівку. Я впорався. Тепер пропоную їх в обмін на 19 млн доларів та транспорт до штатів.
- Ого, – кажу я. – Це серйозна угода.
- А найкраще в ній, що ви маєте прийняти рішення в наступні... – він дивиться на годинник, – 163 хвилини. Думаю, вам треба подзвонити.

#макогон

7/

- Ти можеш пояснити нормально? — питаю я, дивлячись то на неСергія, то на офіціанта, який, як на зло, почав розмовляти з баристою, тримаючи в руках мій піднос.

- У нас буквально кілька хвилин, — відповідає неСергій, витираючи лоба рукавом.

- І все ж, спробуй, — додає Мразь, ледь схиляючи голову, як робить завжди, коли не вірить співрозмовнику.

НеСергій робить глибокий вдих і починає:

- Я працював на одну організацію. Міжнародну, тіньову, як це завжди буває. Не важливо, як вона називається. Мене завербували, бо я розробник. Спеціалізуюсь на розумних імплантах. Система стентів, яку мені довелося впровадити, має функцію самознищення.

- Тобто... вони вибухають? — питаю я, уже не так занурений у свої думки про сніданок.

- Якщо система вийде з-під контролю, так. І тепер ці пристрої можуть активуватися. У вас був шанс позбутися мене в лікарні, але ви його не використали, — каже неСергій, тримаючи в руках серветку і стискаючи її так, ніби це остання нитка його терпіння.

- Так, ну і що тепер? — питає Мразь.

- Тепер ми всі помремо, якщо не знайдемо спосіб деактивувати систему.

Мразь підходить ближче до неСергія, глядячи йому прямо в очі.

- А це точно наші проблеми? — каже він.

- Як мінімум тому, що ви теж "на трекері". Вже як добу. Їх активували, коли я прийшов до тями в лікарні. Ви ж не думали, що мене просто так залишили б живим?

Відчуваю, як серце починає битися швидше. Уявляю невидимий пристрій десь усередині мене, що може обірвати все в будь-яку секунду. Мразь теж змінює тон:

- І як це зупинити?

- У мене є прототип віддаленої деактивації. Він в моїй лабораторії, але дістатися туди — це окрема історія, — відповідає неСергій, підводячись із-за столу.

Я бачу, як офіціант нарешті несе мій піднос, але зараз уже байдуже.

- Ну що ж, — кажу я, вдихаючи й видихаючи глибоко. — Поїхали.

Мразь підхоплює свій "макогон", мовчки киває, і ми всі виходимо із закладу.

На горизонті починають гриміти далекі вибухи.

- Я чітко слідував інструкції, і вийшла хуйня, — каже Мразь, коли дістає нагетси з аерогрилю.
- Може це як в Гаррі Поттері?
- Що саме?
- Підручники написані спеціально так, щоб діти лажали.

- Тримай, — каже Мразь, і дає мені чашку.
- Що це?
- Сильно розбавлене молоко.
- Наскільки?
- 1 до 100.
- Тобто це крапля молока в стакані води?
- Залежить від того, як ти до цього ставишся.
- Вкрай негативно. Як до будь-якого наїбалова. В першу чергу себе.
- Тоді твій капучино теж не кава. А джин з тоніком — тонік з джином.
- Це складна дискусія, — кажу я, і падаю з шафи

- Вона берегла себе до шлюбу.
- Це цікаве формулювання для "вони не трахались".
- Та нє, вони трахались. Просто не знали одне одного, поки не одружились

#перекладено

- Вона сказала, що я махіна.
- Вона сказала, що ти махінатор і маніпулятор. Ти якось дивно обрізаєш слова і сенси

- Напиши йому: "Ти пишеш мені тими пальцями, які бували в інших жінках", — каже Мразь.
- Я шо кончена? — відповідає Оля.
- Можливо.
- Добре

- З часів, коли я востаннє їв мило, воно стало сильно краще на смак, — каже Мразь.
- Навіщо ти його взагалі їси?
- Хотів дізнатись, чи нічого не змінилось з часу, коли я востаннє їв мило.
- І?
- Чуйка мене не підвела

- Я не їм суші, — каже Мразь.
- Дивна відповідь на питання, де моя куртка, — кажу я.
- На жаль, в мене є тільки така відповідь.