- Вона сказала, що я махіна.
- Вона сказала, що ти махінатор і маніпулятор. Ти якось дивно обрізаєш слова і сенси

- Напиши йому: "Ти пишеш мені тими пальцями, які бували в інших жінках", — каже Мразь.
- Я шо кончена? — відповідає Оля.
- Можливо.
- Добре

- З часів, коли я востаннє їв мило, воно стало сильно краще на смак, — каже Мразь.
- Навіщо ти його взагалі їси?
- Хотів дізнатись, чи нічого не змінилось з часу, коли я востаннє їв мило.
- І?
- Чуйка мене не підвела

- Я не їм суші, — каже Мразь.
- Дивна відповідь на питання, де моя куртка, — кажу я.
- На жаль, в мене є тільки така відповідь.

Традиційно — дописую, поки кожна нова частина набирає більше за попередню

#макогон

3/

- Почек... Кх-кх, — кряхтить Мразь із підлоги. — ...ай. Ще не пізно зупинитись, і тоді ти не постраждаєш.

Чувак перекидає біту в іншу руку. "Макогон", — поправляє в мене в голові Горпина. Нє, ну, яка, блять, Горпина. Горпину я б запам'ятав.

- Думаєш? — через зуби питає чувак.
- А нє, тепер пізно, — каже Мразь і намагається підвестись.
- Не вставай, — каже костюмований. — А ти, — тикає мене бітою, — поклав гантельку. Бігом.

Останнє він прикрикнув. І бітою показав. Все це посміхаючись тільки очима.

Затим він якось раптом припинив посміхатись, позадкував, схопився за груди і спершись на стіну сів. Захрипів.

Я поклав гантельку.

- Викличте, швидку хтось, — каже Мразь. — А я полежу поки.

Дівчина позаду мене побігла за телефонами. Мені аж стало якось холодно — настільки близько вона стояла до мене. Дивина.

Стою, нічого не роблю.

Чувак похрипує. Мразь лежить. Швидка... Швидка, мабуть, їде. Можливо швидко. Можливо, сьогодні не той день, коли я отримаю макогоном по щелепі. Теж непогано.

- Слухай, — каже мені Мразь, — а черепахи не давляться кондомами?
- А ти хіба трахаєшся більше, ніж п'єш еспресо-тоніків?

Мразь сьорбає через трубочку і такий:

- Відчасти ти правий

- І вона мені, прикинь, каже: "Я — не проститутка".

Коля ходить кімнатою туди-сюди, розмахує руками і як завше робить мені нерви. В свою чергу я теж застосовую базову тактику — граюсь в ігри на телефоні і намагаюсь бути іронічним. Тому кажу:

- Та Вероніка, до якої ти ходиш вже півтори роки?
- Так.
- По 300 баксів?
- Так.
- Маю, що думати.
- Ага. Хуйня якась.
- А є якісь думки, чому вона вважає, що вона не проститутка.
- Бо вона не проститутка.

Треба якось більше сконцентруватись на розмові.

- Стривай. Ви трахаєтесь?
- Так.
- І ти їй платиш?
- Агась.
- Триста?
- Так. Але...
- Це буквально визначення проституції.
- Виявляється, вона трахається тільки зі мною.
- Ов-ва.
- А ще вона тоді не працювала на трасі, а з семінару поверталась. Каже, що в неї були складні часи, не вистачало триста баксів на ноут, а диплом писати в бібліотеці було складно... І от.

Мій випадковий знайомий Микола сідає на табуретку. Спочатку він ледь не викрикував кожне слово, а під кінець став говорити все тихіше й тихіше. Зрештою, я вже не можу розібрати його бурмотання.

- То й що?
- То й нічого.
- І тепер їй не треба ноут?
- Зараз вона успішний блогер. Читав Машу Дашу?
- Підписаний в телеграмі, але останнім часом не те.
- То вона.
- Вероніка?
- Так.
- Та, яка 300 баксів і яка все може?
- Ага.
- Так-так-так. Отже Вероніка — це, насправді, Маша. Непогане ім'я для проститутки.
- Нє, Маша — то Вероніка. Як вона сказала: "Хіба я винувата, що батьки дали мені ім'я як у шльондри".
- Ну, могло бути гірше. Сніжана, наприклад, або Снеженіка. Я колись в кафе з такою назвою морозиво смачне їв — таке зараз не роблять, чистий кайф.

Коля стрімко підводиться.

- Е, ми тут не морозиво обговорюємо.
- Поки ми нічого не обговорювали. Ти просто вивалюєш нові факти.
- Ну от. Я все і розказав.
- І що далі?
- Не знаю.
- Ну, тобто до мене ти чого прийшов? Втішити тебе і запропонувати чаю? А може хочеш напитись віскі та горланити пісні в караоке? Чи порада потрібна?
- Теж не знаю.
- Ну, значить розберемось в проблемі. В тебе є інша проститутка?
- Ні.
- А жінка якась чи тіндеркурва?
- Ні.
- Ти, взагалі, з кимось спав за ці півтори роки?
- Ну, як сказати.

Коля починає крутити рукою.

- Правду і прямо. Це ж просте запитання. Ти чи тобі хтось засовував статеві органи в різні отвори? Я можу краще сформулювати, якщо питання незрозуміле.
- Ні, ні з ким я не спав. В мене ж робота. І тренування.
- Це з'ясували. А Вероніка відмовляється з тобою трахатись надалі?
- Я не знаю.
- Ви це не з'ясували?
- Ну, якось не до того було.
- Піду-но я собі чаю зроблю.

Чалапаю босими ногами на кухню і ставлю чайник на 90 градусів. Коли вже доживу до світлого моменту, щоб однією кнопкою на телефоні додавати окропу в своє буття.

Я планував продовжувати в залі, але Коля прийшов на звук холодильника.

- До чаю є лиш амстердамер та гауда.
- Це шо?
- Це чистий кайф, але трохи не такий як було морозиво у Снеженіці.
- А чого було?
- Та там якісь придурки курв водили, а інші їх спалили.
- І що?
- В сенсі що? Спалили якісно, о третій ночі, пожежники навіть доїхати не встигли, а вже увесь підвал горів. Я ще офіціантку їхню зустрів у Маракеші і запитав, що за морозиво вони брали. Та вона не знала. Тоді я знайшов власника, але він...
- Знову ти про морозиво.
- А про що ще?
- Про мене і Вероніку.
- Ну, я так уявляю цю ситуацію. Ви трахаєтесь півтори року. Судячи з відгуків тобі все подобається і ти лишаєш їй гроші. Інших партнерів ні в тебе, ні в неї нема. Звучить, як типові стосунки більшості моїх знайомих.
- І що тепер робити?
- Не знаю, запроси її на обід.
- Я думав в театр.
- В театр чи на вечерю - це як побачення. А сімейні пари разом обідають.
- Та йди ти.
- Тримай.

Відрізаю тоненьку скибку амстердамера і прямо з ножа простягаю Колі. Він обережно забирає і кладе на язик.

- Це ж сир.
- Але кайф?
- Кааааайф.

Я не дуже пам'ятаю, як готував суп.
Зараз суп стоїть на плиті, і я питаю: "Це що, я приготував?". "Так, ти", - відповідає мені суп.

#аліна 2/2 - Знаєш, що було б максимально тупо? — питає Мразь, поки ми в супермаркеті. - Розбити яйця, поки я тягнусь за тими, що подалі? — кажу я, і тягнусь за яйцями подалі. - Навіщо ти це робиш? — Мразь чухає голову. А дійсно. Чи не байдуже, який…