Емоційно ~~про~~перекачані

- Ніяк не можу додивитися цей фільм до кінця.
- Схоже, у тебе РДУГ!

- Щось я останнім часом сумна.
- Тобі потрібні антидепресанти.

- Він став більш агресивним.
- Бо в нього ПТСР.

- У мене пиріг підгорів.
- Ти знецінюєш свої досягнення.

- Ти не вірно зрозуміла ситуацію.
- Припини мене газлайтити!

- Чоловік попросив мʼясо на вечерю.
- Це ж просто гендерна обʼєктивізація!

- Я не можу розказати, це чужий секрет.
- Твоя недовіра зачіпає мої почуття.

- Посеред сварки він підвищив голос.
- Типовий абʼюзер!

- Посеред сварки він вийшов з кімнати.
- Типовий беземпатійний нарцис!

- Посеред сварки він сварився.
- Типовий неконтрольований психопат!

Останнім часом дуже популярною стала ця думка:
те, як людина з тобою поводиться, це не про тебе, це - про неї.

Мовляв, якщо з тобою вчинили погано, це не про тебе. Це та людина не порядна, безкультурна чи жорстка.

Якщо інші висловлюють тобі докори чи критику, це не про тебе, це про них. Вони так захищаються від власної невпевненості.

І пішло-поїхало. Днями взагалі почула гомерично смішне:
- Він мене так кохає!
- Це не про тебе, це про нього. Він вміє кохати.

Та йопт!

Враження, ніби вся ця ідея - від творців «справа не в тобі, справа в мені», тільки цього разу все навпаки.

А якщо серйозно, я розумію, що ця думка потрапила в свідомості через нас, через психологів. Але вона так сильно всім сподобалась, що її підхопили масово, а потім спростили до примітивного, переклавши геть на все.

Психологи ж спираються, зокрема, на таке поняття, як проекція: коли людина щось в собі не хоче бачити, натомість помічає це в інших, навіть якщо в них цього і близько нема.

Ну, до прикладу: обізвали тебе жадібною вискочкою, отак раптово. Це дійсно може бути проекція - тобто кривдник сам і є жадібна вискочка. Але це так само може бути і справедливою критикою твоєї поведінки. Як відрізнити? Дуже просто - вмикати здоровий глузд та критичне мислення. Якщо такі образливі слова - це вже не поодинокий відгук про тебе, давай не відмахуватись, люба вискочко, давай зазирати в себе.

Зізнаюсь, і психологи часом самі себе переграЮть. Памʼятаю випадок під час навчання: вся група після лекції «скисла» і не поставила жодного запитання лектору, бо матеріал був викладений поверхово і відверто не цікаво. І от одна дівчина наважується сказати: «Мені лекція не сподобалась, я через це дратуюсь зараз». І викладач їй так по-психологічному: «А як це про тебе? Що такого ця лекція в тобі підняла, що тобі стало ніяково?»

Та Боже, лекція не вдала, і не треба шукати тут прихованих сенсів. Звісно, вони завжди є, але вони в цьому випадку не ключові.

Або інший приклад.
Якщо на тебе щодня матом волає твій керівник - це, звісно, його демони. Це про нього. Але той факт, що ти йому таке ставлення дозволяєш - це вже твої демони. Здрасьте, ЦЕ - ПРО ТЕБЕ.

Бо спілкування, стосунки, контакт - це ВЗАЄМОдія. ВЗАЄМОДІЯ передбачає обидві сторони. Це і про нас, і про іншу людину. І часом межа між «про тебе|про мене» настільки розмита, що встановити її майже неможливо.

Тому давай перестанемо робити от що: давай перестанемо ПЕРЕКЛАДАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за себе на інших людей. Бо так виглядає, наче ми взагалі ні в чому апріорі не винні, це завжди про інших.

Втім все, що з тобою відбувається - ВОНО ПРО ТЕБЕ. Просто розберись, в чому саме.

Зараз дуже модно бути психологічно прокачаним. Тому стало так багато «психологічно перекачаних».

«Не знецінюй мій досвід»
«Ти ігноруєш мої почуття»
«Я пропрацьовую установки дитинства»
«Я не в ресурсі»

Всі ці ідеї вірні, доки ними не починають зловживати, та навіть більше - маніпулювати. Кожну гарну думку можна спотворити.

Тож, почути правду про себе - не завжди дорівнює бути знеціненим.

Отримати відмову партнера вкотре вирішувати вашу проблему замість вас - не дорівнює бути проігнорованим.

Звинувачувати в усьому батьків та виставляти їм рахунки, коли тобі за 30 - не дорівнює пропрацьовувати установки дитинства.

Забити болт на дану обіцянку - не дорівнює бути без ресурсу.

Отакі справи.

Під час бурі міцний дуб падає, а гнучкий очерет витримає. Будьте гнучкими.

/Тім Кантофер, «Депресія - прокляття сильних»/