Я читала про подібні історії, яку збираюся розповісти, але мені здавалося, що таке трапляється десь там, де живуть досконалі люди, десь там, де я не ходжу, і я такого ніколи не побачу… Великий магазин побутової хімії, багато людей, ще й грає музика. Що достеменно…

Які страшні навантаження випали на долю законних представників обвинувачення в Україні!
Не кожен прокурор дотягне до кінця карʼєри без інвалідності.

«Попередні результати службового розслідування говорять про те, що на Черкащині 60 прокурорів мають інвалідність. Це складає 27,4*% від загальної кількості прокурорів, які там працюють. 59 із них отримали його до повномасштабного вторгнення.

У Хмельницькій області такий статус має 61 прокурор або 28,9% від загальної кількості. 50 отримали групи інвалідності до початку великої війни.*

Я читала про подібні історії, яку збираюся розповісти, але мені здавалося, що таке трапляється десь там, де живуть досконалі люди, десь там, де я не ходжу, і я такого ніколи не побачу…

Великий магазин побутової хімії, багато людей, ще й грає музика. Що достеменно відбувалося з самого початку я не знаю - була в кінці зали. Потім уже додумувала.

Молодий військовий намагався щось сказати продавщиці. Але він дуже погано розмовляв - слів майже не розібрати. Мабуть, дівчинка на касі розгубилася. І тут озвалася жінка з черги:

- Так, почекай. У мене чоловік військовий. Дівчата, давайте-но гель, шампунь, рідке мило - все у великих пляшках… Так.. Вологих серветок багато. Ще давайте.. Паперові рушники, ще кілька пачок. Не хвилюйся, дорогий, я розумію. Тебе війна таким зробила.
І тут ми чітко почули від нього: «трьохсотий».

- Все буде добре, - продовжувала та пані і хазяйновито накладала щось у кошик, - заспокойся, ти ні за що не будеш платити. Я сама за все заплачу. А ти прийди на виручку моєму чоловіку там.

І тут жінки, які стояли у черзі, починають передавати купюри! 50, 100 гривень… А у мене ніколи-ніколи-ніколи немає готівки! У ту хвилину я себе за це ненавиділа.
Коротше, напакували торбу всього, що він хотів і, мабуть, чого не хотів, і спровадили з посмішками з магазину.
Прекрасність цієї сцени не піддається опису. Я потім йшла додому, шморгала носом і думала (а я завжди «розумна» потім, постфактум, і багатослівна також потім): мабуть, я також могла би проявити ініціативу і щось таке організувати.

Але тут головне, наскільки тепло і природно це виглядало. Мабуть, такі стосунки, навіть між незнайомими людьми, можуть бути лише у певній спільноті - між військовими і їхніми родинами. Коли є розуміння ситуації з напівслова.

Це було дуже-предуже круто.

Георгій Тука:

В паРаші вже затримали трьох замів Шойгу та пару керівників департаментів МО за корупцію.

Кремлівська свора одностайно волала:
- Сергей Кужугетович не имел к этому никакого отношения!

Після арешту останнього зама, свора почала волати:
- Неужели кто-то хочет сказать, что Шойгу не знал обо всем этом?!!

Не знаю, що має статись, аби вони застогнали «Путин не мог этого не знать»!..

Але!
Наше стадо нічим не краще!
Яйця по 17?
А при чому тут Зеленський?!

Вагонами розікрали гуманітарну допомогу?
А при чому тут Зеленський?!

НАБУ викрила на схематозі міністра та заступника Єрмака?
А при чому тут Зеленський?!

Нищівно крадуть на фортифікаційних спорудах, звільняючи дорогу загарбникам?
А при чому тут Зеленський?!!

Черговий випадок, до якого Зеленський не має ніякого відношення!
49 прокурорів Хмельниччини, на чолі з головним прокурором
області, оформили собі інвалідність через ту саму голову ВЛК Крупу (слугу народу).

От і я думаю: ну до чого тут Зеленський?
Свята людина!

Олена Велетик:

Цей анекдот про нас.

- Тато, я скоро куплю квартиру в Лондоні.

- Вітаю, сину. Який у тебе план?

- Ти даси мені 3 млн.євро.

- Але у мене немає таких грошей, сину!

- Який у тебе план, тато?

Завжди, коли він у чомусь переконує, я згадую уже хрестоматійне: «всім нашим громадянам, особливо похилого віку, потрібно видихнути, заспокоїтись, не бігти по гречку і сірники…»

Ну, ви зрозуміли. Чим більше експресії, тим гірші наші справи.

Добре, що перший пункт про НАТО. Не минуло і шість років, як дійшло. А на зорі президентства хтось не хотів йти у «ті гості, у які не кличуть».
А шо сталося?

Повернути війну на територію рф - то добре. Ви вже ніби це зробили. Але чомусь наполегливо відвертаєтеся від втрати - щоденної! - власних територій. І цей поворот давно не гріє.

Спільні заходи… бла-бла-бла, спільне виробництво…бла-бла-бла, у нас багаті ресурси… бла-бла-бла, економічне зростання… бла-бла-бла…

Спічрайтер добре попрацював. Потужно.
Але будь-яка адекватна людина це незламне муркотіння не сприйме ні на мить, ні на грам.

Бо цей перформанс для овець, а не для людей.

Вікторія Сюмар:

Я добре памʼятаю Віку… завжди інтелігентна, спокійна, вдумлива…

Було відчуття шоку, коли вона втрапила до полону. Цивільна жінка, яку просто тримали в нелюдських умовах, і яка померла, вдумайтесь, під час етапування.

В цьому вся суть цієї війни - вбивати безневинних молодих жінок і дітей без зброі.
За позицію.
За професію.
За те, що українка…

Віко, вибач, що не визволили і не вберегли… Не змогли…
Вічна памʼять, світла дівчинко…
Неймовірно шкода…
Вікторія Рощина.
Біль.

У магазині неквапно роздивляюся малому теплий одяг, людей немає, тому я чую, як тихо розмовляють продавщиці.

- Трохи продала сьогодні?

- Сусід мій зайшов. Зараз у відпустці, потім знову йде туди. Привів двох дітей, я тобі розказувала, у нас на вулиці неблагополучна родина. Діти вічно голодні-обірвані. То Максим двох привів, каже, підбери їм які куртки, теплі костюми і взуття, бо не можу дивитися, як вони в кроксах досі бігають. То ми тут дві години вибиралися… Все оплатив, повів назад.

Я вийшла. Бо все рівно не змогла б говорити, горло перехопило.

Чому люди, яких смерть чатує буквально на кожному кроці, настільки орієнтовані робити добро? Якесь біблійне, безкорисне, безоплатне, абсолютне добро?

Чому люди, які перебувають у тилу, які живуть, по суті, мирним життям, у масі своїй, настільки черстві, байдужі, бездушні і жорстокі?
Не збагну.

Уявіть ступінь відповідальності і концентрацію честі 33-річного комбата, який застрелився..
А можна уявити, аби наш верховний вчинив щось подібне? Після всього, що він вчинив з країною? Після співучасті у загибелі сотень тисяч людей?

Памʼятаєте, як він відповів на питання на початку його адськоі каденції, чому його кортежі подвоїлися, а мав же на велосипеді їздити. Він відповів: ви хочете, щоб мене грохнули?
Ми хочемо, панство?

Володимире Олександровичу! Якби ненависть до вас можна було перетворити в електроенергію, то Україна світилася б так, що її було б видно з космосу. Україна стала б невичерпним джерелом енергії.

Це вам у якості правдивих опитувань.

І, дасть Бог, хтось та й доживе. І порадіє за усіх..