ти не тру

родина закритий круг
дім і його замок

заблокований телефон
холодний вітер обійм

в'язка вода річкова
волосся туга коса

Мар'яна Савка
ДЖАЗОВА КОЛИСКОВА

Спи мій коханий
місто забуло про нас
все вимикаю
слухаю радіо-джаз

галас заюрмлених вулиць
і гуркіт метро
дивних людей вимикаю
з розмовами про

те що чомусь загубилось
у плетиві фраз
спи мій коханий
слухаю радіо-джаз

ти засинаєш
на пограниччі світів
хай тобі сниться
те чого спрагло хотів

хочеш мене уві сні?
то наснюсь тобі я
ніжна мелодія квітка
стрімка течія

і не пущу в твої сни
ні журби ні образ
світ вимикаю
слухаю радіо-джаз

[ спазм ]

у безодні немає нічого злого
одне заспокоєння душі
муркотливим тремтінням лунає

від початку ніхто не прийшов
у світ злободенний злим
від початку безодня була
такою ж як нині

досконалості більше
у тому рядку що пустіє –
це простір для руху безодні

від початку немає нічого злого
ніхто не приходить сюди
безсонним голодним мерзотником
ніхто не приходить в безодню
злим і бездомним
безвольним і злим
усі просто шукають спокій

безодня м'яко густіє там
простір білий її обіймає
її темрява тиха тремтить так незвідано схожа
на мимовільний спазм

березень, 15. 2024.

я переписував це з кінця до початку
але й тоді слова
не вдовольнили мене:
я остання людина
а не найперша

мова навчилась вирішувати за нас
її сувій досі
не загортається
хтось написав отут
все про що ми хотіли забути й воно
досі горить

я остання людина а не найперша —
щоб не боятися серед вогню я співатиму про вогонь

солодка наука бджіл:
де зупинимось там і буде удома.
це місце знає, що ми є на те,
аби приходити і йти геть

камінь у цьому брукові каже: я сам собі сад і плід;
час єднатися в мур
і час лежати на дні трави
приходять пліч-о-пліч

памʼять людська — це мова яка болить:
усе тепло збиралось у вулицях
мов у вигинах рук
того хто вже проминув

бачиш, отут, де колись був великий будинок?
то не кров, присягаюся

занурюйся в себе та випливай поволі
дивися на сонечок на траві
дивися на промені й їх заломлення
всотуй синяву болю
і приємність розділових структур
на простирадлі тексту таких типових
промінь повниться іншим променем
у людей трохи гірше
канєшно
з наповненням

амфотерно-абстрактна сітка
кислиться ніжно
візуально сприйнятний світ
у єдинстві з тобою мені очевидно
що простір і час вилітають з орбіт
що трепет й слова – все навиворіт
всотуй світло моє крізь цей контражур
крізь момент пролітаючий шепіт трави
крізь вершини дерев невеличку іскрý
від очей навпроти відділяй свої
дві палаючі полум'ям точки
вростай пальцями ніг у піску велюр
злийся з темним буянням ночі
а коли комарі заїбуть остаточно –
проігноруй
як слова перетворяться в сущий сюр –
промайнися поглядом по кривій
і ти будеш правий
шо вони не твої
шо вони мало схожі на шось
шо у голові

серпень, 28 – листопад, 14. 2023.

Запах вареної кукурудзи
холодна вечірня роса
кінечність і безкінечність
найпершої дружби
спи, а то люди ніч розберуть
завтра побачиш його

євангеліст Лука ходитиме
полем з маленьким кошиком
його анекдоти, дивні історії
як найперша варена кукурудза
солодкуваті і приторні

кінечність і безкінечність
літнього вечора