Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;
Ти найтайніший той порив, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.
Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,
Невиспіваний спів, геройське поривання,
Як все найвищеє, чим душу я кормлю,
Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, –
Отак, красавице, і я тебе люблю.

— Іван Франко

Говоримо: Він завжди був на крок впереді від мене.

❌ впереді
✔️ попереду

Виправляємо: Він завжди був на крок попереду від мене.

#антисуржик

Я часто бачу довкола себе, як люди знецінюють те, що їм дали...
Не має значення що саме: увага, річ, гроші, ставлення, вчинок. Насправді ми ніколи не знаємо яких сил коштувало людям дати іншому хоч щось. Іноді це останні ресурси. Ви ніколи не знаєте, як купувався і вибирався для вас "не той подарунок". Як важко деяким людям обійняти одне одного чи сказати добрі слова. Вірте у щирість і дякуйте щиро, як за величезну коштовність. Ви ніколи не знаєте, що там за лаштунками. Як плачуть люди, чиї зусилля були Знецінені. Як соромно їм, що не вгадали і не догодили.
Нам ніхто нічого не винен і тому кожен добрий крок у наш бік — найбільше багатство.

Цінуй людей, що у життєву непогоду,
Тебе приймають, розуміють і без слів,
Не каламутять докорами і без того бурну воду.
Цінуй, бо їх так мало на дорозі днів.

Цінуй людей, які ще в силах мовити "пробач",
Подати руку, як самим потрібна допомога,
Цінуй людей, які крізь сміх твій бачать плач,
Вони не просто у житті - це подарунок Бога.

? Як сказати українською «был, да сплыл»?

• Що було, те загуло
• Було діло, та полетіло
• Було й за вітром пішло
• Був мед, та гості випили
• Було, та за водою пішло
• Пропало, як з воза впало
• Вертілося, чорт знає де ділося

#Переклад_фразеології

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

– Ліна Костенко

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

— Максим Рильський "Мова" 1956р.