Неоязичники на Полтавщині: Храм Юпітера.

Представники цієї громади вважають себе послідовниками Одвічної Традиції (Traditio Indiges). Вони учать тому, що здавна існувало вчення, котре дозволяло якнайкращим чином взаємодіяти із божественним. Поступово ця міцна традиція розмивалася та розпадалася на багато слабших вчень. Найкраще та найповніше Одвічна Традиція збереглася в корпусах текстів, котрі дійшли до нас від десятків давньоримських культів. Саме на це вираження Одвічної Традиції спираються її послідовники із Полтавщини.
Священнодійства відбуваються на території храмового комплексу – Темплуму (TEMPLVM). У рамках цього комплексу функціонують вівтарі різним Богам, а його окрасою є храм Юпітера-Перуна. Жерцем Темплуму є Маркус Октавіус Корвус: він виконує усі необхідні обряди у храмі Юпітера-Перуна, а його сім'я загалом є першими хранителями комплексу.
Послідовники цього вчення вірять, що кожне фізичне явище має свою духовну проєкцію. Тобто, живучи в Україні, громада уславлює Юпітера-Перуна, оскільки останній, на їхню думку, має символічний зв'язок із Юпітером. Вони вшановують одного Бога називаючи його подвійним ім'ям.
Взаємодія із Божествами відбувається за принципом DO UT DES – «віддай, щоб отримати». Вони проводять класичне для римської традиції богослужіння, що складається із декількох етапів: praefatio – запрошення Божества до ритуалу; precatio – молитви; sacrificium – жертвопринесення, що складаються зазвичай із спеціальних хлібців та вина; piaculum – викупні жертвопринесення Богам за можливі помилки під час проведення богослужіння. Так вірить ця громада.

Підготував Денис Шейко, молодший науковий співробітник науково-дослідного експозиційного відділу археології.

На подвірʹї Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського працює виставка «Війна впритул. 2024».

«Війна впритул» — проєкт, який за допомогою кругових панорам у форматі 360°, відео з дронів та 3D-моделювання в деталях демонструє світовій спільноті, як виглядає геноцид української нації.

Представлені матеріали є наочними доказами злочинів росії, і в майбутньому вони допоможуть притягнути агресора до відповідальності.
Ініціаторами проєкту стали професіонали з Discover.ua та FreegenGroup. Над зйомками для «Війна впритул» працює фотожурналіст із багаторічним досвідом, перший сертифікований фотограф Google в Україні — Микола Омельченко.
Незважаючи на небезпеку, учасники проєкту фіксували злочини проти України та людяності для всіх майбутніх поколінь, щоби назавжди зберегти пам’ять про цю трагедію.

Використовуючи сучасні технології, команда знімає руйнування, які спричинив агресор, і розміщує їх на Google картах, сторінках у соціальних мережах та сайті проєкту. Для більш глибокого занурення й максимально реалістичних вражень демонструються кадри злочинів росіян за допомогою VR-окулярів. Команда «Війна впритул» активно взаємодіє з ДСНС, МВС, Міністерством культури та інформаційної політики України, Міністерством закордонних справ. Їхні панорами й відео з дронів допомагають у роботі рятувальників, під час розборів завалів та дослідженні реального стану руйнувань. Особливим напрямом діяльності є створення 3D-моделей пам’яток та будівель історичної спадщини.

Яскравим доповненням виставки є представені артефакти війни й особисті речі захисників. Зібрані експонати – важлива частина нашої історії та частина музейного фонду України.
Поряд з панорамами у форматі 360°, відео з дронів та 3D-моделюванням, за допомогою оригінальних предметів ми об’єктивно презентуємо світу страшні реалії цієї війни.

У експозиції виставки представлено унікальні артефакти повномасштабного вторгнення, що триває просто цієї миті. Серед них зброя наших військових та особисті речі. У побудові виставки, окрім експонатів з музейної колекції, використані предмети передані волонтерськими організаціями, які працюють на Полтавщині, артефакти, передані військовими частинами Полтави.

Також, на подвірʹї музею, демонструється машина-герой, яка побувала в багатьох гарячих точках на сході нашої країни з 2014 року і на Сумщині у березні 2022 року. Машина передана відомою полтавською волонтеркою – Вікторією Мірошніченко.

Виставка працює кожен день, з 9:00 до 17:00.

День матері

У більшості країн світу, і в Україні також, на офіційному рівні відзначається День матері, присвячений найріднішій людині, бо Мати завжди залишається найважливішою людиною у нашому житті, нашою опорою та підтримкою. Завжди поряд під час всіх найважливіших подій, навчає нас першим словам, крокам та іншим навичкам. Це свято було запроваджене указом президента України від 10 травня 1999 року і відзначається у другу неділю травня. У 2024 році День матері припадає на 12 травня.

Безумовно, День матері − це одне з найбільш зворушливих свят, тому що кожен із нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ − образ своєї матері, яка все зрозуміє, пробачить, завжди втішить і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками та поетами. І невипадково − від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть у дружній родині й під опікою щасливої матері.

У цей день ми від щирого серця вітаємо дорогих матерів з їхнім святом. Нехай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

У переддень Воскресіння Господнього пропонуємо згадати про Воскресенський храм.

З другої половини XVIII ст. храм в ім’я Воскресіння Христового розташовувався вздовж теперішньої вулиці Соборності, поряд зі скансеном (двором) Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. У будівництво сакральної споруди вклався славнозвісний полтавський благодійник, Павло Якович Руденко, на території садиби якого розташований наш музей.

У 1936 році бароковий храм було знищено. На його місці нині розташований Полтавський фаховий коледж мистецтв ім. М. В. Лисенка.