Тягнути той рюкзак, що б там не сталося… 💙💛 ___________________________Я склав у рюкзак свої заощадження:

Закоханість, спогади й теплі враження,
Як найбільш важливе спорядження,
Помістив на самісіньке днище.

Театри й кіно я заклав трошки вище.
Поруч із ними ще деякі вірші,
Де найліпші тусовки та вписки.

Далі за списком: нотатки й записки,
Які не озвучив рідним і близьким,
Із блиском надії, що шанс, все ж, ще матиму.

Верх рюкзака повен масками й штамами,
Обладунками повномасштабними
Та строкатими стрічками свіжих новин.

Рюкзак став важким і я разом з ним,
Адже після прожитих лютневих зим,
Лишилася мрія лише одна :

Пронести гідно рюкзак, щоб колись дістатися дна.

Розмиті обличчя та картини минулих пейзажів… __________________________Той паршивий присмак від айкосу
Нагадує миті радості та розмови про спільну старість.

«Та сама» Настя з ринкової площі,
Здається,вже три роки як в Польщі…
Скидає гроші, для поліпшення ноші батьків.

Весна. Площа ринок. Казковий Львів.
Серед повномасштабних й ковідних днів,
Тепер наче зі снів, що на ранок пірнають у фатум.

Мабуть, тому мені й хочеться спати,
Щоб хоча б уві сні собі знов нагадати,
Якими «крилатими» були раніше.
Закохані, щирі, значно жвавіші…
Такі щасливі та зовсім інші.

Є такі дати, що хочеш ненавидіти…
Та говорити про них все ж варто,
Хоча б для того, щоб пам’ятати
За ким є правда, хоч та й невтішна.

Пам’ятати про тих, що прийняли рішення,
Попри те, що навколо все дало тріщину
Бути міцнішими й сміливішими.

Хто дорогами грішними йде всі ці дні,
Зустрічаючи тих, хто загинув в війні
Лише уві сні… де спокійно і затишно.

Маріупольські янголи… Євген Малишев,
Мацієвський, Да Вінчі, Ратушний,
Десятки тисяч відважних, хто пішов з цього світу гідно…

Спочивайте тепер спокійно…
Пам’яті тих, хто зберіг Україну…

#україна #війна

Я впевнений, що 2024 буде дуже складний, але нехай усе це стане тим фундаментом вільної та квітучої України.

Дякую всім хто поруч і дякую всім, хто дарує шанс на ще один день життя !

Окрема подяка Валерію Малику за відеоряд та можливість бачити реальну картину війни. Велика честь бути знайомим з тобою.
_____________________
Це ще один рік, який мав би бути інакшим…

Без «двохсотих туристів» із раші,
Що крадуть найкращі життєві плани.

Моя черга стати дорослим припала на епоху биdLанів,
Vагнерів та їх капеланів,
З МПЦшного патріархату.

В наративах про захід та зраду,
Шукаючи правду, щоб дати пораду,
Ледь і сам не повірив у фатум.

То ж чи варто усім тим тирадам
Надавати великої суті ?

Про це мені не розкажуть,мабуть, жодні на світі судді…

Треба йти далі попри всі каламуті,
Аби ті, у кого на хрестах Vова pутіN,
Не згубили майбутнє і нашим нащадкам…

… Попереду ще один рік, який не буде з легким початком…

#україна #війна

Раптово прокинувшись серед ночі,
Я зрозумію, що ти вже не поруч.

Здійму усі спомини всипані пилом…

Бо все, що пройдено було пліч-о-пліч,
Лишалося спогадом непорочним,
Чуттєвим, точним та незцілимим.

Це глибше будь-якого інтиму :
Лишатися й досі подумки з тими,
Хто своїми думками далеко від нас.

Я буду дорослим та вірити в диво,
Що наша зустріч, усе ж, можлива,
Бо інакше… навіщо увесь цей фарс?

Мені наснився осінній Крим.
Там Чорне море, а поруч дім
Де зібралась велика родина.
Можливо весілля, можливо христини.
Нехай святкують, важливо єдине :
Навколо тиша і безтурботність.

Мені наснилась Луганська область…
Місцеві степи та їх неповторність
Від яких колись віяло мріями.
Для декого юними, декому сивими…
Важливо, що чесними та щасливими
Як бачили той незабутній пейзаж.

Мені наснився Донецький кряж…
Мелітополь, Токмак, маріупольський пляж,
Рожевий Сиваш та вільний Херсон.

Я сподіваюсь … колись це буде не сон.

Друзі, сьогодні в мене День Народження.

Я його вже давно не святкую, але все ж хочеться, щоб цей день мав якусь користь.

На фото Михайло, з яким ми навчалися в одній школі в луганській області. Він збирає собі на гвинтівку.

Інста Михайла : тут

Посилання на монобанку : тут

Прошу вас за можливості долучитися і щиро дякую всім, що маю з ким розділити римовані думки та допомогти тим, завдяки кому написання думок є можливим!✨🤍

Якби не вони, життя було б значно краще.

Не було б стільки ментально-пропащих,
Дітей, що кинуті на призволяще
Й дорослих застряглих десь за кордоном .

Якби не вони, що прийшли своїм кодлом
Наповнивши злістю, стражданням і болем
Дике поле моєї країни…

Друга армія покидьків тоне у слині,
В танку на кістках, торжествах на руїні
Торує і нині свій шлях в забуття.

Якби не вони, було б інше життя…
Без вибухів, пострілів, кроволиття
Й почуття, від якого ніяк не втекти.

Якби не вони, якби ж не прокляті тричі кати…
Ми б з тобою,мабуть, були поруч, будуючи кращі натхненні світи.

… і як багато тих, що стали світлом 🕊️ __________________________Якщо я все ж таки стану світлом
То буду блукати цим грішним світом
Непомітним для всіх окрім тебе.

Осяявши стежки промінням із неба
Приходячи з подихом поміж ребер
За потреби, лишатимусь тут.
Серед горя й печалі душевних смут
Серед заздрісних вчинків й подальших спокут
Захищатиму твій повсякденний спокій

Захищати від всіх життєвих утопій
Людей, що існують мільйонами копій
Схиляючи інших снувати копірою.

Простір між нами просякне довірою…

Цей простір не змірити жодною мірою
Лиш вірою в зустріч опісля війни.

Я буду приходити в спогади й сни
Руйнуючи світлом обійми пітьми
Від зими, що триває вже декілька років
Якщо я, все ж таки, стану світлом…
Якщо знайду свій одвічний спокій…

Зі святом, рідна 🇺🇦❤️ ________________Про неї поети заходились віршами.
Вона не давалася першому ліпшому,
Деяких тішила, але завжди йшла далі.
Її присутність на АзовСталі
Надихала весь світ до нових ідеалів,
Наче з тих серіалів про супергероїв.
Вона спонукає тримати зброю…
В моменти тривоги ставати до бою
Та робити з окопів міцніші фортеці.
Котрі ніколи не стопчуть російські берці…
Бо СВОБОДА — це те, що карбується в серці! ______________Її тіло горіло в масштабній війні.
Весь світ говорив : їй лишилось три дні,
Але ні, вона вижила, попри прогнози.
Ті, що слали прокльони і вічні погрози,
Тонули у слині й молили крізь сльози

Отримавши дозу відплати та люті.
Її болі та рани — це клятий лютий…
Її ліки та зілля — найкращі люди,
Що мали забути себе учорашніх.
І нехай нам буває місцями страшно…
УКРАЇНА — це місце сміливих та справжніх.