Слухала подкаст про взаємозв'язок психоаналіза і музики. Одна з цікавих точок зору — коли психоаналітика запитали, як варто слухати людину, що розповідає про свої переживання, той відповів: «Розсіянно». Не уважно, що мене особливо зацікавило, а «розсіянно», подібно прослуховуванню вінілової платівки.

Коли ми слухаємо вініл, ми розслабляємось, ми даємо вуху «самому» почути і відчути музику, не застосовуючи при цьому метод вибіркового розподілення на умовно «важливе» та «неважливе». Там, де є розподілення «ось пацієнт каже ніби важливе, а ось "порожня мова"»*, то аналітик забирає на себе функцію критика та привносить власні сенси у розповідь людини (для якої категорії «важливості» можуть бути іншими).

Взагалі слухання людини має бути подібне слуханню музики. Її не обов'язково «розуміти» з лінгвістичної точки зору або перейматися почутим:

«Розуміння — це, лаканівською мовою, паранояльна категорія. Важливо в діалозі — не розплутати і не заплутати [один одного], а збудувати в голові таку "ризоматичну мережу", щоб кожен співрозмовник міг рухатися по своїй стежці».

*«вухо слухає само» подібно до автоматизму «руки, що пише сама», однієї з моїх улюблених технік в письменництві, коли контроль над почутим (написаним) зведений до нуля.

What is the Absolute? Something that appears to us in fleeting experiences--say, through the gentle smile of a beautiful woman, or even through the warm caring smile of a person who may otherwise seem ugly and rude. In such miraculous but extremely fragile moments, another dimension transpires through our reality. As such, the Absolute is easily corroded; it slips all too easily through our fingers and must be handled as carefully as a butterfly.

Slavoj Zizek

Кілька місяців тому дочитала ʼThe Book of Disquiet’ Фернандо Пессоа, примірник який взяла в бібліотеці. Захотіла собі придбати цю ж книгу, щоб підкреслювати, що мені треба, перечитувати та повертатися до неї за потреби.

Але знайшла книгу не того видання, що читала, а іншого, від іншого перекладача та розширену версію — з раніше втраченими текстами та ілюстраціями (факсиміле) оригінального манускрипту письменника. Тепер читаю взагалі як вперше — в попередній (скороченій) книзі взагалі не було ані слова про кохання, був суцільний меланхолійний потік (“meandering reveries”) та тотальність стиснутого простору (головний герой не просувався далі книжкового магазину, в якому працював, він фактично ходив «з кута в кут» у своїх фантазіях та бажаннях). Що я читаю в розширеній версії: з перших сторінок фонтанує уява, Бажання, герой нарешті живий, оскільки боїться, коливається, його краса розкривається в цій емоційній тендітності (фрагмент на фото як приклад, але там кожна сторінка така ж соковита).

Erectronic music.

Хочу таку ж самооцінку як в Ніка Кейва, який назвав свій новий світовий тур ”The Wild God”. 💅💅💅
(до речі, є вже presale, я йду залізно, бо попередній концерт був максимально катарсичний)

"We have lost, being born, as much as we shall lose, dying. Everything."

Emil Cioran, The Trouble With Being Born

Пройшов квіз про Scorpions на 20 з 20. Їду купляти розсаду огірків, блешню на коропа і вольтарен форте.

Я хвилин пʼять дивилась, як вмивається муравей. 🥹⚰️

Підсумки року.